Лекція 14.

Тема 14: Юридична природа і правовий режим повітряного простору План лекційного заняття:

1. Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права.

2. Юридична природа і правовий режим повітряного простору. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.

3. Чиказька конференція 1944 р. та Чиказькі конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

4. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

5. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

6. Міжнародні організації в галузі цивільної авіації.

Самостійна робота

• Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

• Міжнародні організації в галузі цивільної авації.

1. Поняття, принципи та джерела міжнародного повітряного права

Міжнародне повітряне право – це галузь міжнародного права, норми якої регулюють порядок здійснення повітряних польотів та іншого використання повітряного простору.

Як самостійна галузь міжнародне повітряне право з'явилося лише в ХХ ст. і це було пов'язано з розвитком цивільної авіації. На сьогодні міжнародне повітряне право є вже сформованою галуззю, яка має свої принципи і джерела.

Загальні принципи міжнародного повітряного права:

- принцип територіальної цілісності держав;

- принцип непорушності кордонів;

- принцип незастосування сили або загрози силою;

- принцип мирного вирішення міжнародних спорів.

До спеціальних принципів відносять:

-принцип виняткового і повного суверенітету держав над їх повітряним простором;

- свободи польотів у відкритому повітряному просторі;

- забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.

Основними джерелами міжнародного повітряного права можна назвати багатосторонні і двосторонні договори. На універсальному рівні укладені: Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.; Договір з відкритого неба 1992 р.; Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971р. з Монреальським і Вашингтонським протоколами; Монреальська конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень 1999 р. та ін.

Ядро джерел міжнародного повітряного права утворює Чиказька конвенція 1944 р. Чиказька конвенція - це складний документ, який крім основного тексту містить 18 додатків.

Держави співпрацюють і на регіональному рівні. Так, зокрема, в рамках СНД були укладені: Угода про принципи і умови взаємовідносин в галузі транспорту 1991р.; Угода про цивільну авіацію та про використання повітряного простору 1991р.; Угода про співробітництво із забезпечення захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання 1995р. Напрямки дії норм цих договорів - ті ж самі, що і для універсального співробітництва.

В літературі відзначається тісний зв'язок міжнародного повітряного права з національним. Приймаючи власні стандарти, держави повинні спиратися на документи ІКАО.

2. Юридична природа і правовий режим повітряного простору. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень

З правових позицій слід говорити не взагалі про повітряний простір як будь-який простір, заповнений повітрям, а про нормативний повітряний простір – це повітряний простір, правовий статус якого визначений нормами права.

У доктрині міжнародного права і в дипломатичній практиці склався підхід, згідно з яким простір, що використовується над сушею і водами, є частиною території даної держави. Інший простір (а це приблизно 3/4 від усього повітряного простору Землі) розташований над міжнародною територією і входить до складу території загального користування.

Крім горизонтального розмежування є також і проблема вертикальної межі повітряного простору. Висотний кордон повітряного простору встановлюється відповідно до нижніх ліній геостаціонарних орбіт супутників і становить 100-110 км над рівнем моря.

Повний суверенітет держав над своїм повітряним простором не є необмеженим. Існують винятки щодо меж поширення дії суверенітету держав над повітряним простором. Деякі з них є загальновизнаними, інші - спірними.

В межах повітряного простору на постійній або тимчасовій основі існує велика кількість спеціальних просторів, які встановлюються для певних цілей: нижній і верхній повітряний простір; райони і зони диспетчерського обслуговування; контрольований і неконтрольований простір.

Зазвичай повітряний простір використовується для польотів. Політ - це відносно стабільне пересування в атмосфері (тобто над поверхнею землі) живих істот чи штучних об'єктів важчих за повітря, що виконується за допомогою безперервно створюваної підйомної сили.

Згідно з положеннями сучасного міжнародного права повітряні польоти можуть робити повітряні судна, тобто літальні апарати, що тримаються в атмосфері за рахунок взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні (Додаток 7 до Чиказької конвенції 1944 р.; ст.15 Повітряного кодексу України). Отже, міжнародне повітряне право не регулює польоти ракет, об’єктів на повітряній подушці, а також об’єктів, що переміщуються по інерції, які не належать за визначенням до літальних апаратів.

З юридичної точки зору польоти поділяють на внутрішні та міжнародні. Міжнародні польоти у свою чергу можна розділити на:

– посадочні і транзитні.

– регулярні і нерегулярні.

При виконанні міжнародних польотів повітряні судна користуються так званими «свободами повітря» (детальніше про них див. у п.3).

Цивільне судно, що пролітає над територією держави, перебуває під її юрисдикцією. На державі, в свою чергу, лежить обов'язок забезпечити безпеку польоту. У міжнародному повітряному просторі повітряні судна підпорядковані юрисдикції держави прапора (держави реєстрації повітряного судна). Держави зобов'язані здійснювати контроль за відповідністю зареєстрованих в них повітряних суден вимогам безпеки польотів та за дотриманням ними міжнародних норм. Це відноситься також до аеропортів та інших структур, що обслуговують повітряні сполучення.

Міжнародне повітряне право встановлює відповідальність за порушення безпеки міжнародних польотів.