1. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є господарським дого­вором, який характеризують такі ознаки:

- участь у перевезенні двох і більше перевізників;

- належність перевізників до різних видів транспорту;

- наявність єдиного перевізного документа.

Залежно від того, які види транспорту беруть участь у перевезенні, визначають договори пе­ревезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному, залізнично-автомобільному, водно-автомобільному, залізнично-водно-автомобільному сполученні. Не можуть бути одно­значно визнані перевезення вантажів у змішаному повітряно-водному та повітряно-залізнично­му сполученні прямими, оскільки оформлюються різними перевізними документами.

Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні є багатостороннім. Від­правнику та одержувачу протистоїть не один перевізник, а більше, які визначаються співпе-ревізниками. У цьому разі кожний з них, приймаючи вантаж від попереднього перевізника, виконує свій обов'язок щодо перевезення вантажу на певній ділянці шляху, який виникає з договору перевезення, укладеного первісним перевізником.

Укладення договору на перевезення у прямому змішаному сполученні характеризує ком­бінація зобов'язань. Під час укладення договору перевізник, поряд з обов'язком доставити вантаж у пункт призначення, набуває прав представника вантажовідправника і на підставі цього потім укладає від імені вантажовідправника договір із співперевізником. Таким чином, кожний наступний співперевізник, вступаючи у зобов'язання з попереднім, стає пред­ставником вантажовідправника.

Договір перевезення у прямому змішаному сполученні характеризується складною при­родою відносин, що виникають між співперевізниками. Зокрема:

- всі перевізники, які беруть участь у перевезенні, виступають перед вантажовідправни­ком як єдиний перевізник;

- кожний наступний перевізник, вступаючи у договір, продовжує виконання обов'язків попереднього перевізника (Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнич­но-водному сполученні, затверджені наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644);

- у співперевізників, на відміну від перевізника, з яким укладено договір перевезення, не існує договірних відносин з вантажовідправником та вантажоодержувачем;

- стороною у договорі перевезення є лише той перевізник, якому вантажовідправник пе­редав вантаж до перевезення, тому співперевізники беруть участь не у договорі, а в його виконанні;

- правовідносини між співперевізниками регулюються єдиним договором перевезення, який укладає вантажовідправник з перевізником у пункті відправлення.

Майнову відповідальність за незбереження вантажу, який перевозиться у прямому зміша­ному сполученні, несуть: сторона, котра подає вантаж до передачі його у пунктах перевалки; сторона, яка приймає вантаж після передачі його у пунктах перевалки.

2. Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні регулюються нормами гк і цк, транспортними статутами, правилами перевезення та іншими нормативними актами.

У Статуті залізниць України перевезенню вантажів у прямому змішаному сполученні при­свячено розділ V, у Статуті внутрішнього водного транспорту Союзу РСР - розділ VIII, а в Статуті автомобільного транспорту УРСР це питання врегульовано розділом VII. Вантажні перевезення у прямому змішаному сполученні не регулюються Кодексом торговельного мо­реплавства України та Повітряним кодексом України, а встановлюються відповідними пра­вилами перевезення вантажів. Суттєвою ознакою правового регулювання перевезень ванта­жів у прямому змішаному сполученні є те, що норми зазначених нормативних актів ідентичні за змістом. Тому сьогодні можна ставити питання про їх уніфікацію і прийняття єдиного нор­мативного акта - Правил перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.