1. Підставою виникнення господарських зобов'язань з перевезення вантажів є договір пе­ревезення вантажу.

Договір перевезення вантажу є різновидом договірних зобов'язань, що виникають у зв'яз­ку з перевезенням (поряд з договорами перевезення пасажирів, пошти тощо). Правова сут­ність цього договору полягає у тому, що, по-перше, він опосередковує відносини суб'єктів господарювання з надання одного з видів транспортних послуг - перевезення вантажів, що дозволяє віднести його до транспортних договорів (поряд з договором транспортної експеди­ції, фрахтування морського судна тощо); по-друге, він містить зобов'язання сторін, які вини­кають у зв'язку із здійсненням одного з видів господарської діяльності - переміщенням про­дукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання тим чи іншим видом транспорту, що надає підстави розглядати його як різновид господарських договорів.

Отже, договір перевезення вантажу - це такий господарський договір, який встановлює зобов'язання його сторін щодо перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту.

Слід зазначити на такі правові ознаки договору перевезення вантажу:

- це багатосторонній господарський договір, сторонами якого є вантажовідправник, пе­ревізник і вантажоодержувач;

- договір визначає майново-господарські зобов'язання, що виникають при здійсненні од­ного з видів господарської діяльності - перевезенні вантажів;

- оплатність договору пояснюється тим, що цей вид транспортної послуги надається за винагороду, тобто плату за перевезення вантажів;

- за способом укладення вказаний договір є реальним, тому що момент його укладення збігається з моментом прийняття вантажу до перевезення;

- це строковий господарський договір, оскільки пов'язаний з виконанням зобов'язань його сторін у встановлений законодавством чи договором строк.

В окремих випадках цей договір може бути похідним від довгострокового договору пере­везення вантажів, який укладається у разі здійснення систематичних вантажних перевезень протягом певного строку, та/або бути підставою для укладення інших господарських транс­портних договорів (транспортної експедиції, агентування, на виконання стивідорних робіт тощо).

2. Господарським кодексом України передбачено укладення договору перевезення ванта­жу в письмовій формі.

Процес укладення цього договору супроводжує встановлений законодавством порядок документального оформлення перевезення вантажу. Даний порядок має певні особливості на кожному виді транспорту, застосовується щодо всіх стадій процесу перевезення вантажу і передбачає оформлення відповідних транспортних документів.

Серед різноманіття транспортних документів, які характеризують спосіб перевезення вантажу та вказують на застосування щодо перевезення того чи іншого виду транспорту, можна визначити дві групи таких документів:

- документи, які підтверджують укладення договорів перевезення вантажів (як-то: на­кладна, коносамент) і супроводжують вантаж на всьому шляху слідування;

-транспортні документи, що оформлюються на підставі перевізних документів щодо ван­тажу (як-то маніфест, путьовий лист, подорожня відомість тощо).

Транспортні документи, що підтверджують укладення договорів перевезення вантажів, прийнято називати перевізними документами.

Накладна застосовується при перевезеннях вантажів автомобільним, залізничним, морським, річковим транспортом і під час перевезень у прямому змішаному сполученні. Цей перевізний документ супроводжує вантаж на всьому шляху слідування до пункту призна­чення і разом з вантажем видається вантажоодержувачеві.

ГК покладає на перевізника обов'язок забезпечити вантажовідправників бланками пере­візних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

3. Метою укладення довгострокових договорів перевезення є визначення можливого об­сягу вантажних перевезень та сумісних дій учасників процесу перевезення щодо їх виконан­ня протягом певного періоду (рік, навігація тощо).

Предметом довгострокового договору є зобов'язання перевізника в установлений строк приймати, а вантажовідправника - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторона­ми обсязі. Для довгострокового договору характерним є те, що він вступає в силу з моменту підписання, тобто є консенсуальним договором, і на момент укладення регулює відносини майбутнього вантажовідправника з перевізником.

4. Укладення довгострокових договорів здійснюється на період навігації, на рік або на більший строк. Тому їх прийнято називати навігаційними, річними тощо залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів.

5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту визначаються спеціальними нормативними актами, які входять до системи законодавства про вантажні перевезення. До таких належать:

а) транспортні кодекси (Повітряний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства України);

б) транспортні статути (Статут залізниць України, Статут внутрішнього водного транс­порту Союзу РСР);

в) правила перевезення вантажів:

г) інші нормативно-правові акти (Інструкція про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів, затверджена наказом Мінтрансу України від 25 жовтня 1999 р. № 509; Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджені наказом Мінтрансу Укра­їни від 21 листопада 2000 р. № 644).

Істотними умовами договору перевезення вантажу, як і будь-якого іншого виду господар­ського договору, є його предмет, ціна та строк.

Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення

1. Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування.

2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийнят­тя вантажу до перевезення.

3. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуван­ням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі пе­ревезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

4. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

5. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Стаття 309. Зміна умов перевезення

1. Вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодекса­ми чи статутами, одержати назад зданий до перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі адре­сату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

2. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з незалежних від пере­візника обставин перевізник зобов'язаний повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

1. Зміна умов перевезення можлива щодо зміни адресата і об'єкта зобов'язання. У першо­му випадку зміна відбувається у зв'язку з переадресуванням, а в другому - з перевідправленням. У юридичній літературі це прийнято називати правом розпорядження вантажем.

У випадках, коли вантаж за ініціативою вантажовідправника спрямовується іншому ван­тажоодержувачу, ніж той, який визначений ним у перевізному документі, йдеться про пере­адресування. Переадресування вантажів, що прибули у пункт призначення, у зворотному сполученні та їх повторне переадресування заборонено.

Від переадресування слід відрізняти перевідправлення, коли наступне перевезення ванта­жів здійснюється за новим перевізним документом в іншому напрямку. Перевідправлення залежить від можливостей перевізника. В юридичній літературі зазначається, що це є припи­ненням за ініціативою вантажовідправника одного договору перевезення і укладення замість нього іншого.

Так, на внутрішньому водному транспорті перевізник може у виняткових випадках на ви­могу вантажовідправника чи вантажоодержувача змінити пункт призначення вантажу, при­йнятого до перевезення. Зміна пункту призначення супроводжується оформленням подаль­шого перевезення новою накладною, у котрій перевізник робить помітку із зазначенням но­мера накладної, за якою вантаж було прийнято до перевезення. Щодо вантажів, які швидко псуються, така зміна може мати місце лише тоді, коли цей вантаж може бути доставлений у новий пункт призначення протягом строку дії сертифіката або посвідчення про якість ванта­жу чи після продовження строку їх дії відповідною інспекцією або органом санітарного на­гляду (п. 92 Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР [512]).

Право вантажовідправника щодо розпорядження вантажем припиняється з прибуттям останнього у пункт призначення та видачею одержувачу. В разі коли одержувач відмовився від прийняття вантажу або його неможливо видати одержувачу, вантажовідправник знову набуває право розпорядження вантажем.

Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення

1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу.

2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або частко­вого використання його за первісним призначенням.

3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має пра­во залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, пи­сьмово повідомивши його про це.

4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержу­вача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством по­рядку.

 

1. Процес перевезення вантажу закінчується його видачею одержувачу. Видача вантажу -це комплекс дій, спрямованих на своєчасну передачу вантажу одержувачу або іншій уповно­важеній на це особі, який бере початок на стадії завершення транспортування вантажу і пов'язаний з обов'язком перевізника повідомити про його прибуття.

Обов'язок перевізника або його агента щодо повідомлення про прибуття вантажу в пункт призначення має істотне значення, оскільки в залежність від нього поставлено своєчасність виконання обов'язків одержувачем.

Видача вантажу перевізником або його агентом у пункті призначення повинна бути здійс­нена за пред'явленням тільки оригіналу перевізного документа (коносамента, накладної). Перевізник не повинен видавати вантаж без оригіналу вказаного документа, оскільки така видача може мати наслідком його відповідальність за видачу вантажу особі, яка не має права на його одержання.

2. Після прибуття вантажу в пункт призначення вантажоодержувач зобов'язаний його прийняти та вивезти вантаж зі станції (порту, пристані) у встановлений строк, тобто одержа­ти вантаж.

Видача вантажу одержувачу має бути належним чином оформлена. У юридичній літера­турі даний процес отримав назву «розкредитування документів або викуп вантажу». Зміст цього процесу полягає у такому: представник одержувача подає перевізнику оригінал пере­візного документа, отриманого від відправника, до котрого вносяться відомості щодо ван­тажу, який підлягає видачі, проведених розрахунків, заявлених одержувачем претензій то­що. Після сплати одержувачем платежів за остаточними розрахунками на перевізний документ ставиться календарний штемпель з датою прибуття вантажу та виписується ордер на його видачу або інший документ, як того вимагають правила перевезення тим чи іншим видом транспорту.

До видачі вантажу одержувач і перевізник мають право кожний вимагати огляду та/або перевірки його кількості, ваги або стану.

Під час приймання вантажу одержувач вправі заявити перевізнику про нестачу або по­шкодження вантажу. Якщо вантаж оглянуто і перевірено одержувачем разом з перевізни­ком, одержувач не робить зазначеної заяви. У разі якщо втрата, нестача або пошкодження не могли бути виявлені при звичайному способі приймання вантажу, то заява перевізнику може бути зроблена одержувачем протягом певного строку після його прийняття, який вста­новлюється правилами перевезення вантажів тим чи іншим видом транспорту (наприклад, у строк протягом трьох діб після прийняття вантажу може бути подана заява морському пере­візнику згідно зі ст. 166 КТМ).

Обов'язок одержувача щодо прийняття вантажу є безумовним, за винятком випадків, коли він вправі відмовитися від прийняття вантажу.

3. Момент видачі вантажу має важливе юридичне значення, оскільки з цього часу припи­няється відповідальність перевізника за збереження прийнятого до перевезення вантажу, об­числюються строки для пред'явлення претензій щодо його несхоронного перевезення або прострочення доставки.

Слід розрізняти дату фактичної видачі вантажу одержувачу і дату її оформлення. Вони мо­жуть не збігатися; їх правове значення є різним. Дата оформлення видачі вантажу визначаєть­ся за календарним штемпелем, тобто є датою розкредитування документів, що лежить в осно­ві обчислення строків пред'явлення вимог стосовно перевезення. В усіх інших випадках вирі­шальною є дата фактичної видачі вантажу - тобто дата вивозу його зі станції, порту тощо.

 Стаття 311. Плата за перевезення вантажів

1. Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезен­ням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

 

3. Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні

1. За договором перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше пере­візниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом.

2. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні застосовую­ться правила статті 307 цього Кодексу, якщо інше не передбачено транспортними ко­дексами чи статутами.

3. Відносини перевізників під час перевезення вантажу у прямому змішаному сполу­ченні та умови роботи перевалочних пунктів регулюються вузловими угодами. Поря­док укладення вузлових угод встановлюється транспортними кодексами та статутами.