Ґрунт і добрива

Ґрунт – придатний для життя рослин верхній шар літосфери, що утворився під впливом природних факторів (клімату, живих організмів, рельєфу місцевості тощо) та діяльності людини на ґрунтоутворювальній материнській породі.

Склад ґрунту:

• уламкові гірські породи (пісок, глина, каміння) – результат вивітрювання материнської породи;

• мінеральні солі (утворюються внаслідок мінералізації органічних речовин, розчинення мінералів);

• гумус, мул – складні комплекси органічних речовин (утворюються внаслідок життєдіяльності живих організмів); від кількості гумусу прямо залежить основна характеристика ґрунту – родючість (здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення, води, повітря, тепла);

• вода;

• повітря;

• мікроорганізми (ґрунтові бактерії, ціанобактерії, гриби, найпростіші тварини, одноклітинні водорості тощо);

• корені та підземні пагони рослин, дрібні тварини.

Різновидності ґрунту за механічним складом:

• піщані та супіщані – бідні на гумус і мул, тому не утворюють грудочок;

• глинисті та суглинисті – мають певну структуру (в них окремі механічні елементи з’єднуються у грудочки (агрегати) того чи іншого розміру).

Типи ґрунтів за сукупністю властивостей (на Україні): дерново-підзолисті, дернові, болотні, сірі лісові, бурі лісові, опідзолені чорноземи, чорноземно-лучні, чорноземи, каштанові ґрунти, солончаки.

Добрива

Рослини отримують із ґрунту воду і мінеральні солі, які містять важливі для організму макроелементи (P, N, K, S, Ca, Mg, Fe) та мікроелементи (B, Cu, Mn, Zn, Mo). Нестачу поживних речовин у ґрунті компенсують внесенням добрив.

Класифікація добрив

1. Мінеральні:

• калійні – майже 90% всіх солей калію, які добувають;

• азотні (нітрогеновмісні):

  • калієва селітра – нітрат калію (KNO₃);

  • кальцієва селітра – нітрат кальцію (Ca(NO₃)₂);

  • амонійна селітра – нітрат амонію (NH₄NO₃);

  • карбамід (сечовина) – концентроване добриво (46% нітрогену); в ґрунті під впливом мікроорганізмів розщеплюється до аміаку;

• фосфорні:

  • суперфосфати (простий і подвійний) – основним компонентом є дигідрофосфат кальцію (Ca(H₂PO₄)₂);

  • преципітат (CaHPO₄ x H₂O);

  • томасшлак (аналогічний преципітату) – утворюється при виплавлянні чавуну із фосфоровмісних залізних руд;

  • фосфоритне борошно – подрібнений фосфорит;

  • кісткове борошно – подрібнені кістки тварин;

  • амофоси – дигідрофосфат амонію (NH₄H₂PO₄), гідрофосфат амонію ((NH₂)HPO₄).

Щоб уникати збільшення концентрації солей у ґрунтах, часто використовують комбіновані мінеральні добрива:

• нітрат калію (містить нітроген і калій);

• фосфат калію (містить фосфор і калій);

• амофоси (містять нітроген і фосфор);

• нітрофоска (містить нітроген, фосфор і калій).

2. Органічні:

• торф;

• гній;

• пташиний послід;

• компост (отримують в результаті біологічного розкладання різних органічних речовин; для цього використовують гній, торф, листя, відходи с/г виробництва і промисловості).

Іноді для вирощування культурних рослин замість ґрунту використовують інші субстрати. Щодо цього розрізняють такі методи культивування:

• метод водних культур (гідропоніка) – корені рослин знаходяться у водному розчині поживних речовин, або у гравії (чи скляних гранулах), що систематично зволожується розчином поживних речовин;

• метод повітряних культур (аеропоніка) – корені рослин знаходяться у повітрі, їх систематично оббризкують розчином поживних речовин.

Пагін

Пагін – комплексний орган, що складається із взаємопов’язаних стебла, листків і бруньок (нерозгалужене стебло з листками і бруньками, що виросло за один вегетаційний період).

Для пагона характерне чергування вузлів і міжвузль.

Вузол – місце прикріплення листка до стебла (кут між листком і стеблом називається пазухою).

Міжвузля – частина стебла між сусідніми вузлами (в залежності від довжини міжвузль пагони бувають видовженими і вкороченими).

Видозміни пагона, пов’язані із виконанням додаткових функцій:

• надземні:

  • вусики – довгі, тонкі пагони із редукованими листками, служать для прикріплення лазячих рослин (у винограду, огірка);

  • вуса – довгі, тонкі пагони, виконують функцію вегетативного розмноження (у суниці, хлорофітуму);

  • колючки – вкорочені пагони із редукованими листками, захищають рослину від поїдання тваринами (у глоду, терену);

  • кладодії – сплющені листоподібні пагони з редукованими або видозміненими в колючки, лусочки чи волоски листками, виконують функції листків (у аспарагуса, зигокактуса);

• підземні:

  • кореневища – довгі тонкі або короткі товсті пагони з листками, видозміненими у бурі лусочки, та бруньками, служать для запасання поживних речовин та вегетативного розмноження (у пирію, конвалії);

  • бульби – потовщені верхівки підземних стебел (столонів) із бруньками (вічками), служать для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (у картоплі, топінамбура);

  • цибулини – вкорочені пагони з листками, видозміненими у м’ясисті луски, та бруньками, служать для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (у цибулі, тюльпана);

  • бульбоцибулини – мають ознаки бульби і цибулини, служать для запасання поживних речовин і вегетативного розмноження (у гладіолуса).

Видозмінами пагона є також спороносні колоски (стробіли) у папоротеподібних, шишки (стробіли) у голонасінних, квітка у покритонасінних.