Тема 13. Мотивація як загальна функція менеджменту

Для поглиблення знань з цієї теми необхідно визначити суть методологічних основ мотивування та значення людського фактору в управлінні організацією. Є необхідним вивчення таких питань: психологічні та фізіологічні особливості працівника; поняття мотивування; принципи врахування інтересів у менеджменті; взаємозв'язок потреб, спонукань, цілей і заохочень працівника у процесі мотивації; первинні та вторинні потреби; типи винагород: внутрішні та зовнішні. Нижче за текстом наведено матеріал, що має допомогти студентові достатньо глибоко та детально вивчити ці питання.

Мотивація - це процес спонукування себе й інших до діяльності для досягнення цілей організації, і особистих цілей, тобто для задоволення потреб.

Спонукування - це відчуття нестачі в чим-небудь і усвідомлення визначеної спрямованості дій для задоволення потреб.

Потреби розділяють на первинні (потреба в їжі, воді, сні) і вторинні (психологічні потреби: потреби в успіху, повазі, уподобання, влади і приналежності до кого або до чого-небудь).

Менеджери застосовують систему винагород для задоволення потреб працівників: 1) внутрішні, що дає сама робота; 2) зовнішні, що дає організація.

Рекомендується вивчення змістовних та процесуальних теорій мотивації та ознайомлення з відповідними науковими працями. Змістовні теорії мотивації: теорія "Ієрархії потреб" А.Маслоу, теорія потреб Д.Мак-Клелланда, теорія "мотиваційної гігієни" Ф.Герцберга, теорія "X" та "У" Мак-Грегора. Процесуальні теорії мотивації: теорія сподівань В.Врума. Теорія справедливості С.Адамса. Модель Портера-Лоулера. Необхідно здійснити співставлення теорій мотивування та обґрунтувати їх практичне значення.

На основі знань цих теорій студент має виявити своє вміння будувати мотиваційний механізм в системі менеджменту та розробляти відповідні системи стимулювання.

Для якісного виконання цих завдань студент має засвоїти навчальний матеріал за такими питання: засоби мотиваційного впливу; стимулювання праці: цілі, принципи, види, форми; роль стимулювання праці в процесі досягнення конкурентних переваг організацією; основні завдання та принципи формування мотиваційного механізму в системі менеджменту; основні складові мотиваційного механізму: активність, спрямованість; побудова локальних систем стимулювання у функціональних сферах організації; компенсаційні підходи до стимулювання співробітників організації; засоби запобігання деструктивних конфліктів.

Тема 14.Контроль як загальна функція менеджменту: облік, аналіз, регулювання

На першому етапі вивчення цієї теми рекомендується особливу увагу звернути на такі питання: загальнотеоретичні основи контролю діяльності організації; поняття контролю та його місце в системі управління; цілі та принципи контролю; зворотний зв’язок при контролі; побудова та функціонування системи контролю за принципом профілактики; види управлінського контролю; основні характеристики ефективної системи контролю: економічність, стратегічна спрямованість, точність, своєчасність, обґрунтованість критеріїв, гнучкість; розробка бюджету як основа для контролю за використанням ресурсів: людських, матеріальних, фінансових.

Студент має засвоїти моделі процесу контролю, вироблення стратегічних цілей; форми та методи стратегічного та оперативного контролю виконання планів, запровадження та корегування стандартів вимірювання, обліку результатів діяльності, співставлення результатів діяльності зі стандартами, регулювання процесу виконання стандартів; проводити порівняльну характеристику моделей контролю.

Нижче за текстом наведено матеріал, що має допомогти студентові достатньо глибоко та детально вивчити ці питання.

Контроль - загальна функція управління, що полягає в спостереженні за плином процесів у керуючих і керованої системах, порівнянні контрольованого розміру параметрів із заданою програмою, виявлення відхилень, їхнє місце, часу, причини і характеру.

Контроль - це процес, за допомогою якого керівництво організації визначає, чи правильні його рішення і чи не потребують вони коригування.

Процес контролю перебуває з установки стандартів, виміри фактично досягнутих результатів і проведення коригувань у тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів.

Види контролю: попередній, поточний, заключний.

Контроль здійснюється в трьох ключових областях: людських, матеріальних і фінансових ресурсів.

Найважливіший принцип функціонування системи контролю - принцип зворотного зв'язку.

Контроль має відповідати таким вимогам: стратегічна спрямованість, орієнтація на результати, відповідність справі, своєчасність, гнучкість, простота, економічність контролю.