Тема 12. Організація як загальна функція менеджменту

Особливе місце під час роботи над цією темою необхідно відвести вивченню таких питань: сутність функції „організація” та її місце в системі менеджменту; делегування повноважень та їх типи: лінійні, штабні, функціональні; обов’язки та відповідальність; вертикальна та горизонтальна структуризація управління; рівні управління: вищий, середній, нижчий (базовий); діапазон контролю; висока та плоска структури управління; типи штабного апарату; види штабних повноважень.

Необхідно мати на увазі, що є такі типи штабного апарату: консультативний, що обслуговує, особистий. Види штабних повноважень: рекомендаційний, обов'язкове узгодження, рівнобіжний, функціональні, лінійні.

Для усвідомлення сутності загальних положень проектування організаційних структур управління рекомендується досконало вивчити такі питання: роль організаційних структур управління реалізації стратегій та досягненні мети; фактори, які впливають на формування організаційної структури; принципи побудови організаційних структур управління; елементи структури; критерії оцінки організаційної структури управління; методи вибору організаційної структури управління; формування структурних елементів; вимоги підвищення гнучкості та швидкості реагування організаційних структур на зміни у зовнішньому середовищі; розвиток адаптивних властивостей організаційних структур управління.

Студент має знати таке визначення поняття «організаційна структура управління» - це результат організаційної діяльності основною задачею, якої є: делегування повноважень, розподіл організації на підрозділи. Принципи побудови організаційних структур: функціональний, продуктовий, ринковий, географічний, змішаний.

При вивченні даної теми необхідно враховувати, що усі організаційні структури управління поділяють на централізовані та децентралізовані. Треба знати їх переваги та недоліки.

Організаційні структури управління за ознакою ступеня їх гнучкості підрозділяються на два класи: бюрократичні й адаптивні (органічні).

Види бюрократичних структур: функціональні, лінійні, лінійно-функціональні. Бюрократичні структури управління характеризуються високим ступенем поділу праці, розвитою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю правил і норм поводження персоналу і добором кадрів по їх ділових і професійних якостях. Негативною властивістю бюрократичних структур є: відсутність спроможності спонтанно і по-новому реагувати на навколишні умови; наявність міжфункціональних бар'єрів, що істотно знижує ефективність функціонування організації. Перехід від командно-адміністративної системи до системи ринкових відносин обумовили необхідність розробки адаптивних структур управління.

Адаптивними називаються структури, що можна швидко модифікувати відповідно до змін навколишнього середовища і потребами самої організації. Ще одна назва цих більш гнучких систем - органічні структури. Воно зв'язано з їхніми можливостями адаптуватися до змін у навколишньому середовищі подібно тому, як це роблять живі організми. Види адаптивних структур управління: проектні, матричні.

Проектна організація - це тимчасова структура, створювана для рішення конкретної задачі. Основна перевага проектної організації в тому, що вона концентрує всі зусилля на рішення однієї задачі.

У матричній організації члени проектної групи підкоряються як керівнику проекту або програми (адміністративно), так і керівникам тих функціональних відділів, у яких вони працюють постійно (функціонально). При зберіганні повної відповідальності за функцію на вищих рівнях управління підвищується персональна відповідальність і ініціатива в прийнятті спільних рішень персоналу різного функціонального підпорядкування.