3.Глосарій

Авторитет менеджера — міра того, наскільки підлеглі погоджуються з думкою керівника, його порадами, вказівками, розпорядженнями, прагнуть виконати його накази.

Адаптація — процес пристосування людини або організації до існуючого чи до умов, що змінюються.

Адміністративний менеджмент (administrative management) — керування, що спирається не стільки на особисті якості індивідів, скільки на інститути і встановлений порядок.

Аналіз — розкладання цілого на елементи з наступним встановленням взаємозв'язків між ними з метою вироблення управлінського рішення.

Аналіз (ретроспективний) — метод (підхід), при якому вивчаються події й умови (історія), що сприяли появі даної виробничої ситуації, досліджуються процеси й обставини, що відбуваються в зовнішнім і внутрішнім середовищі в сьогоденні, здатні вплинути на прийняте управлінське рішення і його наслідки. Такий аналіз дає можливість прогнозувати розвиток подій у перспективі. Його часто використовують як найважливішу функцію керування.

Апаратні менеджери (staff managers) — несуть відповідальність за виконання функцій забезпечення діяльності лінійних менеджерів.

Балансовий звіт (balance sheet) — містить інформацію про фінансове становище компанії на визначений період часу. У ньому відтворюються матеріальні ресурси (активи) бізнесу і відповідні джерела фінансування (акціонерний капітал і позикові засоби).

Банкрутство (неспроможність) — визнаний арбітражним судом чи оголошений боржником факт нездатності останнього задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі чи виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів. Стан неплатоспроможності боржника трансформується в неспроможність (банкрутство) тільки після констатації арбітражним судом ознак неплатоспроможності боржника.

Безпека часто виступає як ознака, що відображає ціннісні властивості об'єкта планування (ухвалення рішення), до якої необхідно підходити досить обережно в зв'язку з труднощами її виміру і проблемами подорожчання випуску продукції та самого товару.

Бенчмаркінг (benchmarking) — метод сучасного менеджменту, за допомогою якого дана компанія проводить порівняння своєї діяльності з практикою інших компаній з метою здійснення конкретних змін, що дозволяють поліпшити діяльність компанії і підвищити її конкурентоспроможність.

Бізнес — економічна діяльність по веденню вигідної справи, що є джерелом одержання прибутку.

Бізнес-стратегія — конкретна стратегія для конкретного бізнесу. Бізнес-стратегія є найважливішою підсистемою корпоративної стратегії будь-якої комерційної організації. Якщо організація здійснює тільки один бізнес, то бізнес-стратегія і корпоративна стратегія цілком збігаються.

Бюджет — можливе обчислення доходів і витрат організації чи держави на певний строк; розподіл і структурування доходів і витрат; розподіл витрат, наявних ресурсів (бюджет часу).

Бюрократія (bureaucracy) — система, керована не на основі особистих оцінок, а відповідно до точного співвідношення індивідів з певними правилами і процедурами.

Вертикальна спеціалізація (vertical specialisation) — визначення обов'язків менеджерів і співробітників на різних рівнях організації.

Взаємодії (interaction) — усі види здійснюваних між членами групи комунікацій.

Види діяльності (activities) — виконання людьми завдань, що вимагають певних фізичних чи інтелектуальних зусиль.

Відкрита система (open system) — система, взаємодіюча з зовнішнім середовищем.

Віртуальні організації (virtual organisations) пропонують ринку реальні товари і послуги, але володіють, у порівнянні з традиційними компаніями, істотно меншою (якщо взагалі їх не мають) кількістю матеріальних характеристик.

Внутрішня відповідність (internal fit) — взаємодоповнюючі елементи стратегії керування людськими ресурсами, узгоджено стимулюючі певні типи установок і поведінки співробітників організації.

Внутрішній контекст змін (inner context of change) має відношення до історії організації, її структури, культури і політичної системи, включаючи форму структур прийняття рішень.

Винагорода за результатами командної роботи (team-based reward) — це "грошове чи не фінансове стимулювання членів офіційно сформованої команди, пов'язане з результатами її діяльності" (IPD).

Вибір структури (structural choice) — підхід, що виділяє масштаб, при якому менеджмент приймає рішення про форму структури незалежно від зовнішніх умов.

Високоефективна команда (high-performance team) — група, що володіє всіма характеристиками даної команди і сприятлива особистому росту її членів, її результати перевершують сподівання інших людей.

Витрати (cost) — грошове вираження діяльності організації чи споживання ресурсів. Це внутрішній процес, що відноситься до блоку контролю виробничої організації.

Генеральні менеджери (general managers') несуть відповідальність за діяльність підрозділу організації.

Глобалізація (globalisation) — "більш розвинута форма інтернаціоналізації, що допускає функціональну інтеграцію інтернаціональне дисперсної економічної діяльності" (Dicken, 1992)

Гнучкість (у керуванні, виробництві) — Пристосовність і гнучкість мети має двояке тлумачення. З одного боку, це стосується гнучкості самої мети, тобто можливості її адаптуватися до умов середовища, що змінюється. З іншого боку — можливостей перетворення об'єкта планування, його модернізації і пристосованості до нових ймовірних умов експлуатації.

Горизонтальна спеціалізація (horizontal specialisation) — ступінь розподілу завдань і цілей між співробітниками чи відділами організації.

Границя системи (system boundary) відокремлює систему від зовнішнього середовища.

Група (group) — група чи команда, що складається із двох і більше індивідуумів, що мають загальні цілі, що виконують різні обов'язки, відмінні один від одного, що координують спільну діяльність і розглядають себе як частину єдиного цілого.

Дерево (граф) цілей — структурована, побудована за ієрархічним принципом (ранжирувань по рівнях) сукупність цілей системи, проблем. Головна позначка — це "вершина дерева" (нульовий рівень), супідрядні цілі — відповідні "галузі" першого, іншого і т.д. рівнів, що виходять з вершини.

Децентралізація (decentralisation) — ситуація, коли відносно велика кількість рішень приймається на нижчих рівнях організації в операційних одиницях.

Діагностика — діяльність по оцінці стану організації з метою визначення проблем її розвитку й імовірності настання кризи.

Динамічність — принцип, який необхідно враховувати при прийнятті рішень, її необхідно враховувати при вкладенні засобів у різний час в один проект, що змінюється в часі і є нерівнозначним.

Диференціація як конкурентна перевага — здатність забезпечити покупця унікальною і більшою цінністю у вигляді нової якості продукту-товару, його особливих споживчих властивостей чи особливого після продажного обслуговування.

Етноцентризм (ethnocentnsm) — тенденція, коли індивід сприймає, як стандартні, відносини в групі, до якої він належить, а всі інші групи оцінює як далекі і звичайно гірші.

Ефективність (effectiveness) — показник ступеня, у якому організація виконує свої завдання і задовольняє очікування представників зацікавлених груп.

Закон — істотні відносини між об'єктами і явищами, яким властиві необхідність, загальність і повторюваність. Закони виявляються з появою (створенням) відповідних умов.

Закон адаптації. Усі реакції людини, її вчинки і дії спрямовані на усунення шкідливих зовнішніх впливів і досягнення сприятливих умов з метою забезпечення своєї життєдіяльності. Все, що не пристосується до навколишнього середовища, вимирає.

Закон зростання ентропії — ізольовані організаційні системи мимовільно прагнуть перейти з менш ймовірного стану в більш ймовірний при відсутності протидіючих сил.

Закон інерції. Почавши працювати в одному напрямку, людський мозок має схильність працювати в тім же напрямку і при інших зовнішніх подразниках. У кожної людини виробляються певні звички, навички, що дозволяють, якщо не визначати конкретні його дії, то, принаймні, прогнозувати.

Закон обмеженості нормативно-правової поведінки. Установлені формальні вимоги мають обмежену силу. Органи керування повинні мати повноваження й обов'язки відповідно до функцій. При цьому повинна дотримуватися домірність відповідальності об'єкту і характеру повноважень.

Закон відносності поведінки — у механізмах роботи мозку все відносне. У різних умовах ті самі подразники сприймаються по-різному і викликають різні реакції. Поведінка людини не під­легла лінійним законам, вона не детермінована. Можна лише прогнозувати її дії ймовірними методами.

Закон самозбереження — кожна матеріальна система (організація, колектив, родина) прагне зберегти себе (вижити) і використовує для досягнення цього весь свій наявний потенціал.

Закон установки. Діяльність людини, її вчинки визначаються, як правило, системами установок (цінностей), що визначають стан готовності, схильності особистості до видів діяльності і ступеня його активності. Людина ще до ухвалення рішення налаштована діяти певним чином, хоча часто і не усвідомлює їхнє існування і вплив. Вчинки індивідуума в схожих ситуаціях часто збігаються. Отже, знаючи комплекс установок, можна прогнозувати дії людини.

Закон економії сил. Витрати праці люди прагнуть зменшити, а результати її використовувати максимально. Людина споконвічно запрограмована удосконалювати, полегшувати працю. Закон породжує лінь.

Зворотний зв'язок (feedback) має місце в тому випадку, коли одержувач демонструє реакцію на отримане повідомлення.

Інжиніринг — технічні послуги по підготовці і забезпеченню процесу виробництва і реалізації продукції. Це консультації, експертиза проектів, технічне навчання, передача технічної інформації.

Інноваційна діяльність — це діяльність по доведенню науково-технічних ідей, винаходів, розробок до результату, придатного в практичному використанні. У повному обсязі інноваційна діяльність включає усі види наукової діяльності, проектно-конструкторські, технологічні, досвідчені розробки, діяльність по освоєнню нововведень у виробництві й у їхніх споживачів — реалізацію інновацій.

Інновація (innovation) — наростаючі і/чи покрокові зміни (прориви) у продуктах і/чи процесах, що сприятливо впливають на практику функції, форми, результати чи використання ресурсів (впроваджена у виробництво новація — кінцевий результат інноваційної діяльності).

Інституціональна перевага (institutional advantage) виникає коли "некомерційна установа виконує свої завдання ефективніше, ніж інші порівнянні з нею організації".

Інтеграція (integration) — це процес, спрямований на об’єднання зусиль різних підсистем, ціль якого полягає у виконанні завдання організації.

Інтернаціоналізація (intemationalisation) — "зростаюча географічна дисперсія економічної діяльності через національні границі" (Dicken, 1992).

Інтуїція (натхнення) — передчуття, натхнення чи відчуття, здогад — усяке мимовільне чи раптове зародження ідеї, відносно до засобів чи щодо мети.

Інформаційна система (information system) — комплекс, що включає в себе індивідів, процедури і ресурси, у завдання якого входить збір первинних даних, перетворення їх в інформацію і її поширення.

Інформація (information) — корисні знання, отримані за допомогою аналізу даних.

Канал (channel) — засіб комунікації між відправником і одержувачем.

Конкурентна перевага (competitive advantage) — це ті характеристики, що створюють для виробляючої і/чи реалізуючої даний продукт організації, певна перевага над її конкурентами. Характеристики можуть бути всілякими і відноситися як до самого продукту-товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, тобто до форм виробництва, збуту, продажів і т.д., специфічних для організації і/чи її продукту.

Конкурентоспроможність — здатність комерційної організації робити і продавати конкурентоспроможний продукт; перевага даної конкретної організації стосовно інших організацій-конкурентів у даній галузі бізнесу.

Концепція бізнесів-процесів (business process view) допускає, що задоволення вимог споживачів займає центральне місце в процесі розробки системи постачань, орієнтованої на швидку реакцію на зміну ринкової ситуації, двосторонні потоки інформації й інших ресурсів підвищення ефективності.

Корпоративна стратегія (corporate strategy) - вибір фірмою бізнесу, ринків, видів діяльності, загальні границі і напрямку розвитку організації.

Культура (culture) — розроблені групою основні допущення щодо способів сприйняття, думок і почуттів під час виконання завдання.

Культура влади (power culture) — культура, у якій домінує керівник організації, що робить сильний вплив на діяльність співробітників.

Культура завдань (task culture) — культура, у фокусі якої знаходиться діяльність, спрямована на виконання завдання здійснення проектів.

Культура особистості (person culture) — культура, у якій на діяльність співробітників істотно впливають побажання індивідів — членів організації.

Лідерство (керівництво) (leadership) "припускає процес соціального впливу, коли індивід навмисно впливає на інших людей, щоб структурувати дії і відносини в групі чи організації" (Juki, 1994).

Лінійні менеджери (line managers) несуть відповідальність за виконання діяльності, що прямо пов'язана з задоволенням потреб споживачів.

Людська перемінна — зміна поведінки людей з часом (характерних рис, стилів керівництва і т.п.).

Методологія — 1) навчання про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності; 2) навчання, що дозволяє визначати і виявляти проблеми в управлінській діяльності, проводити їхній аналіз і дослідження для визначення найбільш ефективних шляхів їхнього вирішення і реалізації.

Місія (mission) — найбільш загальна мета організації як конкурентоспроможної структури, представлена в найбільш загальній формі і чітко виражає основну причину існування (призначення) організації. Мета 1-го і більш низьких рівнів покладається для здійснення місії організації. Найчастіше з того, як організація формулює свою місію, можна судити про те, наскільки ясна її стратегія.

Менеджмент як загальна людська діяльність (management as a general human activity) допускає прийняття індивідом відповідальності за свою діяльність і свідомі зусилля, спрямовані на досягнення певного результату.

Менеджмент як особлива професія (management as a specialist occupation) — розвивається в міру відокремлення різних елементів процесу праці, коли виконання окремих його функцій покладається не на найманих робітників, а на власників підприємства чи їхніх агентів.

Механістична організація (mechanistic organisation) — організація, що характеризується високим ступенем спеціалізації робочих завдань, тісним взаємозв'язком відповідальності і владних повноважень індивідів і централізацією процесу прийняття рішень.

Моделі участі в керуванні змінами (participative models of change) припускають, що менеджмент проводить широкі консультації з індивідами, на яких вплине запланована зміна, домагаючись схвалення пропонованих новацій.

Модель (model) дозволяє представити комплексні феномени оригіналу (явища, процесу, об'єкта дослідження) за допомогою визначення їхніх основних характеристик елементів і відносин.

Мотивація — спонукання людини, соціальної групи до активної, цілеспрямованої діяльності; функція керування.

Навички (skill) відносяться до здатності людини ефективно виконувати різні види когнітивної чи поведінкової діяльності.

Надійність — властивість чи система якого-небудь об'єкта зберігати свою працездатність протягом заданого періоду часу.

Невизначеність означає недостатність інформації, неповноту, неясність тих даних, на основі яких повинно прийматися рішення.

Низькі витрати як конкурентна перевага — здатність організації продавати порівнянний продукт-товар з меншими витратами, ніж конкуренти.

Особисті якості (traits) — безліч атрибутів індивіда, включаючи різні аспекти його особистості, темперамент, потреби, мотиви і цінності.

Операційна система (operational system) — програмний додаток, що ефективно у встановленому порядку здійснює передбачені операції, забезпечуючи одержання бажаного результату.

Операційні стратегії (operational strategies) розробляються різними функціями (функціональними відділами) організації, такими як виробництво, маркетинг, фінанси і менеджмент людських ресурсів, і вносять свій внесок у виконання корпоративної стратегії.

Одержувач (receiver) — індивід, що сприймає повідомлення відправника.

Операція — будь-яка керована дія (захід), спрямована на досягнення поставленої мети.

Оптимізація — допускає вибір найкращого варіанта вирішення за даних умов. (Оптимальними вважають ті рішення, що по тих чи інших розуміннях переважніше інших).

Організації (organisation) складаються з Індивідів, що для досягнення визначених цілей прагнуть вплинути на інших людей за допомогою різних процесів, технологій структур і культур, що створюють матеріальні блага чи сприяють росту добробуту.

Організаційна діаграма (organisation chart) — схема, що відображає основні відділи і вищі керівні посади організації і відносини між ними.

Організаційний розвиток (organisational development) — управлінська діяльність, що має своєю метою зміну основних аспектів організації, спрямовану на підвищення її ефективності.

Орієнтована на споживачів організація (consumer-centered organisation) і її структури сконцентровані на виявленні і задоволенні споживчого попиту.

Органічна організація (organic organisation) — організація, що очікує від співробітників спільної діяльності і прояву ініціативи при вирішенні виникаючих проблем; посадові інструкції, так само, як і правила і процедури, не відрізняються чіткістю.

Оцінка виконання робочих завдань (performance appraisal) — це систематичне вивчення процесу праці індивіда і його досягнень; отримані дані звичайно використовуються для розробки планів.

Партнерство (partnering) — ділові відносини, засновані на прагненні сторін до спільної діяльності відповідно до єдиного бачення способів підвищення задоволеності споживачів на всіх рівнях. Партнери встановлюють стосунки, що дозволяють кожному з них ними покористуватися з обраних ними областей бізнесу.

Постачання (постачання) (delivery) — виконання всіх обіцянок, даних постачальником споживачу.

Переважаюча командна роль (preferred team role) — відносно часто демонстрований тип поведінки індивідів у тих випадках, коли вони беруть участь у роботі команди.

Перешкоди (noise) — усе, що заважає комунікаціям, утрудняє їх.

Престиж — міра визнання здібностей, переваги знань, успіхів керівника і рівень впливу цих факторів на ретельність підлеглих.

Приватизація — викуп підприємств у держави і перетворення їх в індивідуальну чи колективну власність.

Принципи керування персоналом — правила, основні положення і норми, якими повинні впливати керівники, фахівці в процесі керування персоналом.

Прогнозування — процес наукового передбачення, визначення тенденцій розвитку й образу майбутнього.

Прикладна етика (applied ethics) — застосування філософії моралі до реальних проблем, включаючи питання керування.

Продукт (товар) (product) — узагальнюючий термін, використовуваний для визначення як матеріальних благ, так і невловимих послуг.

Проект (project) — це унікальне нововведення, що має як початок, так і закінчення. Досягнення поставлених цілей здійснюється співробітниками організації в рамках установленої вартості проекту, термінів і якості виконання.

Продуктивність (efficiency) — показник обсягу продукції, зробленої з кожної одиниці ресурсів.

Промислове виробництво (factory production) — ідея промислового виробництва відкидає ремісничу працю і дає можливість підвищити обсяги виробництва товарів за допомогою поділу всього процесу на послідовність простих повторюваних операцій. Протидія (counter implementation) — спроби перешкодити змінам, не виражаючи відкритого невдоволення.

Процес (process) — спосіб взаємодії членів команди при виконанні певного завдання, наприклад, процедура прийняття рішень у групі.

Псевдокоманда (pseudo-team) — група індивідів, що мають можливість підвищення ефективності спільної праці, однак не виявляють зацікавленості в розвитку необхідних навичок і умінь.

Психологічний контакт (psychological contact) — комплекс усвідомлених зобов'язань, що індивіди мають перед іншими людьми й організацією.

Психологічна сумісність — відповідність психологічних якостей, обумовлена за критерієм успішного співробітництва.

Працівник — фізична особа, що працює в організації на основі трудового договору (контракту); особа, що займається індивідуальною підприємницькою діяльністю; особа, що навчається в освітній установі початкової, середньої чи вищої професійної освіти.

Роботодавець — організація (юридична особа), що являється її керівником (адміністрацією), чи фізична особа, з якою працівник знаходиться в трудових відносинах.

Робоча група (working group) — група працюючих переважно самостійно, але соціальне взаємодіючих індивідів, що обмінюються інформацією і досвідом.

Регулювання — функція керування, що забезпечує рівноважний стан інституціональних утворень економічної системи.

Реклама — форма комунікації, що обслуговує ринок і стимулює попит і просування продукції, послуг, ідей до споживача шляхом інформування про споживчі властивості і якість товару. Головна функція реклами як важливого елемента маркетингової системи керування полягає в створенні і забезпеченні гнучкого і надійного комунікативного зв'язку між виробником і споживачем.

Реконструкція — корінна перебудова чого-небудь з метою його удосконалювання. Комплекс заходів для зміни функціонування і розвитку організації, підприємства, економіки й ін.

Релевантна (інформація) — стосовна до справи (даного розглянутого питання).

Реорганізація — зміна структури і статусу підприємства шляхом злиття, виділення, поглинання, перетворення.

Реструктуризація — зміна структури чого-небудь за визначеними параметрами (терміном, призначенням, величиною, пільгами, виплатами і т.д.) у зв'язку з умовами, що змінилися, і з метою позитивного вирішення проблеми. Один з методів антикризового керування (реструктуризація боргів, підприємства, фінансів, технології, персоналу й ін.).

Ресурси — необхідні засоби (матеріальні і нематеріальні), керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями, необхідні для виконання якої-небудь роботи, функціонування і розвитку виробництва.

Ризик управлінський — характеристика управлінської діяльності, здійснюваної в ситуації того чи іншого ступеня невизначеності, наприклад, внаслідок недостатності чи ненадійності інформації, при виборі менеджером альтернативного рішення, критерій ефективності якого пов'язаний з імовірністю прояву негативних умов реалізації чи втрат з імовірністю нейтралізації факторів невизначеності і збільшенням прибутку. Ризик виявляється в процесі реалізації продукції виробничо-господарської системи і виступає одним з кінцевих результатів керування.

Рішення — а) вибір єдиного варіанта з декількох можливих; б) вольовий акт ЛПР(факт, що відбувся), що є законом для підприємства; в) процес пошуку й обґрунтування єдиного напрямку дії з декількох альтернатив.

Роль менеджера — статус менеджера і відповідний спосіб його поведінки для забезпечення успішної діяльності організації. Визначається особистістю, освітою, досвідом, авторитетом, стилем, конкретними обставинами діяльності і ресурсами.

Роль (role) — сума сподівань оточуючих стосовно індивіда, що займає певну посаду.

Ротація (кадрів) — відновлення кадрового складу (персоналу) фірми.

Синергія (synergy) — стратегічна перевага, що виникає при зосередженні двох чи більше бізнесі у рамках однієї організації. Переваги ґрунтуються на ефекті спільних дій, що повинен бути (у даному випадку) вище, ніж проста сума індивідуальних зусиль.

Система (system) — комплекс взаємозалежних елементів, призначених для досягнення мети.

Система менеджменту — синонім терміна "система керування підприємством, організацією".

Система керування — це заснована на передових наукових підходах і практичних методах система внутрішньої професійної діяльності організації, що здійснює ефективний процес прийняття і реалізації конкурентоспроможних рішень. Система керування — головний засіб розробки і практичного здійснення загальної програми керування розвитком організації.

Ситуаційний підхід (contingency approach) — підхід, що орієнтований на вивчення конкретної ситуації і її вплив на процес керування. Вважається, що ефективність конкретного керування істотно залежить від його відповідності саме даній конкретній ситуації.

Стан об'єкта — унікальне поєднання ознак.

Соціотехнічний підхід (sociotechnical approach^ — стратегія розробки інформаційних систем, що полягає в постійному підвищенні результатів діяльності організації і поліпшенні умов праці співробітників.

Соціотехнічна система (sociotechnical system) — це система, результати роботи якої залежать від взаємодії технічної і соціальної підсистем.

Споживачі (consumers) — індивіди, домашні господарства, організації, інститути, посередники і державні установи, що здобувають товари, пропоновані іншими організаціями.

"Стратегічні семіти" (strategic solitude) — засідання вищих керівників організацій, присвячені тільки корпоративній стратегії. Такі засідання, як правило, проводяться методом "повного занурення". Даний метод допускає максимальну концентрацію тільки на розглянутій проблемі, крім яких-небудь відволікань учасників на інші питання. Подібні засідання, що одержали назву "стратегічні саміти", звичайно продовжуються 1-2 дні. Заходи щодо стратегічного саміту найчастіше роблять виїзними, тобто проводять у місцях, де їхні учасники дійсно на час можуть усамітнитися від оперативно-тактичної "текучки" бізнесу і по-справжньому "зануритися" у його стратегію. Основний спосіб роботи при стратегічних усамітненнях — це "мозковий штурм" у його всіляких варіаціях.

Стратегічний контролінг (strategic controlling) — координація функції стратегічного аналізу ціле передбачення, планування і корекції стратегії; здійснення контролю за функціонуванням усієї системи в цілому; розвиток підсистеми інформаційного забезпечення.

Стратегічний менеджмент (strategic management) — синонім терміна "стратегічне керування підприємством".

Стратегічне планування (strategic planning) — набір (вибір) конкретних дій і рішень, що починаються керівництвом і ведуть до реалізації стратегій, які забезпечують організацію досягнення поставлених цілей.

Стратегічне керування — підсистема менеджменту комерційної організації, що здійснює весь комплекс конкретних робіт професійної діяльності із стратегічного аналізу, розвитку, реалізації і контролінгу стратегії організації.

Стратегічна вказівка — елемент стратегії, що являє собою досить конкретну точну й абсолютно управлінськи-технологічну вказівку, що дозволяє здійснювати повноцінне бізнес-планування і/чи приймати конкретні тактичні рішення. Якість стратегії вказівок — це в істотній мірі якість самої корпоративної стратегії в цілому.

Стратегія (strategy) — це якісно визначена, узагальнена модель довгострокових дій організації, що їй необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей за допомогою розподілу і координації своїх ресурсів.

Стратегія корпорації (corporate strategy) — це ділова концепція організації на задану стратегічну перспективу, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій, що здатні реалізувати дану концепцію і забезпечити організації конкурентні переваги в досягненні цілей. Найбільш важливий елемент корпоративної стратегії — це відповідь на питання: як вести конкурентну боротьбу? Вирішальний елемент корпоративної стратегії — цільова орієнтація всього комплексу ресурсів організації. У кінцевому рахунку, корпоративна стратегія конкретної організації зводиться до системи її конкурентних переваг.

Стратегія керування персоналом (human resource strategy) — підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій з реалізації концепції використання потенціалу персоналу організації з метою забезпечення її стратегічної конкурентної переваги.

Структура організації (організаційна структура) (organisa­tional structure) — "сукупність методів поділу процесу праці на конкретні робочі завдання і координації їхнього виконання" (Minztberg, 1989).

Суб'єктивно раціональний (subjectively rational) — дія є суб'єктивно раціональною, коли вона ґрунтується на вірі в існування визначених зв'язків між засобами і цілями.

Технологія керування — це циклічний ітеративний процес формування, розробки й ухвалення рішення, його ресурсне забезпечення і реалізація з необхідним контролем і регулюванням виробництва по досягненню окремих цілей підприємства (організації). Є основною складовою загального процесу керування фірмою.

Товар (продукт) (product) — узагальнюючий термін, використовуваний для визначення як матеріальних благ, так і невловимих послуг.

Товарно-матеріальні запаси (inventory) — матеріали, напівфабрикати чи готові товари, що зберігаються в очікуванні попиту з боку покупців і є частиною ланцюжка постачань, що починається закупівлями сировини і закінчується кінцевим споживанням (чи переробкою відходів).

Упередженість у рішеннях заснована на упередженні, виникає в результаті інертності мислення. Вона може виникати при обліку не конкретно сформованої обстановки, а аналогічної ситуації, що мала місце в минулому. І керівник під тиском інерції може не зауважувати нюансів, що відрізняють нинішню обстановку з минулим прецедентом, що може привести до помилкових дій.

Фактор — рушійна сила, що впливає на що-небудь (процес, явище, операція): постійні фактори (умови проведення операції) діють об’єктивно, тобто ті фактори, на які ми вплинути не можемо; залежні фактори (елементи рішення), що у відомих межах ми можемо вибирати за своїм розсудом.

Централізація (centralisation) — положення, коли вищий менеджмент організації приймає відносно велику кількість рішень.