12. Міжнародні фінанси.

29. Міжнародний валютний ринок — це:

а) система економічних та організаційних відносин з приводу ку­півлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті;

б) система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків;

в) механізм купівлі-продажу фінансових ресурсів;

г) сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.

30. Здатність країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань, прийнятними для кредитора платіжними засобами — це:

а) платоспроможність країни;

б) міжнародна валютна ліквідність;

в) сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані в міжнародних розрахунках;

г) ліквідність фінансових ресурсів держави.

ВАРІАНТ 3

1. Предмет фінансової науки. Суть і функції фінансів.

1. Об’єктами фінансових відносин є:

а) національне багатство, амортизація, додана вартість;

б) валовий внутрішній продукт, національне багатство;

в) державний бюджет, цільові державні фонди;

г) державний кредит, державний борг.

2. Сутність контрольної функції фінансів полягає у:

а) перетворенні вартості валового внутрішнього продукту і націо­нального доходу в конкретні види доходів;

б) контролі за формуванням централізованих фондів грошових коштів;

в) запобіганні кримінальних порушень у фінансовій сфері;

г) у тому, що фінанси виступають інструментом контролю за фор­муванням і використанням доходів суб’єктів фінансових відносин.

3. Видатний вчений, поет, письменник та громадський діяч І.Я.Франко займався питаннями:

а) теорії податків;

б) повної зайнятості працездатного населення;

в) аналізу фінансової політики Австро-Угорської імперії та розвитку банківської системи;

г) попиту і пропозиції.

2. Фінансова система.

4. За організаційною структурою фінансова система — це:

а) сукупність фінансових органів та інституцій, яка характеризує систему управління фінансами;

б) сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками;

в) сукупність фондів фінансових ресурсів та взаємозв’язок між ними;

г) сукупність відокремлених і взаємопов’язаних сфер і ланок фі­нансових відносин, які відображають специфічні форми і методи роз­поділу та перерозподілу ВВП.

5. Верховна Рада України у сфері управління фінансами має такі повноваження:

а) складає проект Державного бюджету України, затверджує Державний бюджет України;

б) приймає закони з фінансових питань, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики

в) складає проекти місцевих бюджетів, затверджує місцеві бюджети;

г) обслуговує державний борг України, проводить ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів.

3. Фінансова політика держави.

6. Фінансове планування — це:

а) використання прогресивних норм і нормативів із залученням електронно-обчислювальної техніки;

б) порівнянну фінансових результатів від використання фінансо­вих ресурсів з плановими;

в) діяльність зі складання планів формування, розподілу і вико­ристання фінансових ресурсів на рівні суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністратив-них одиниць та держави в цілому;

г) виявлення резервів зростання фінансових ресурсів.

7. Серед особливостей фінансового механізму регулюючого типу фінансової політики виділяють:

а) стимулювання державних витрат, за рахунок яких формується додатковий попит;

б) використання ринкового механізму як головного регулятора господарських процесів;

в) обмеження державних витрат;

г) вилучення невикористаних відповідно до державного плану фінансових ресурсів підприємств.