3. Розглянути тему «Основи фізіологічної безпеки людини».

Фізіологічні чинники забезпечення безпеки людини

Фізіологічна надійність людини. Організм - єдине ціле. В нормальному цілісному організмі всі органи тісно зв'язані між собою, знаходяться в складній взаємодії, об'єднані в одне ціле не тільки структурно морфологічно, але й функціонально фізіологічно.

Високу надійність функціонування організму людини та його біологічну здатність протидіяти небезпекам зумовлює і його структурна надлишковість:

- Матеріальна - дублювання органів, здатність одних органів частково компенсувати функції інших, котрі вийшли з ладу

- Інформаційна - резервування органів сприйняття, збереження та переробки інформації, її передачі

Стійкі постійні кількісні показники, які характеризують стан внутрішнього середовища і всього організму, називаються фізіологічними константами (температура, артеріальний тиск крові, концентрація у крові цукру, білків тощо).

Адаптація (пристосування) - це динамічний процес, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища в мінливому зовнішньому середовищі.

Адаптація характеризується:

- розширенням фізіологічних можливостей,

- підвищенням фізіологічної опірності організму зовнішнім впливам,

- збільшенням працездатності, що забезпечується шляхом:

- зміни порогів чутливості аналізаторів;

- підвищення лабільності фізіологічних систем;

- переходу фізіологічних систем на більш високі рівні функціонування,

- розширення діапазону фізіологічних резервів,

- мобілізації енергетичних ресурсів та захисних сил.

Психічна адаптація - процес встановлення оптимальної відповідності між особистістю і навколишнім середовищем, яка сприяє задоволенню актуальних потреб і реалізації значущих цілей за умови збереження фізичного і психічного здоров'я.

Резерви організму - здатність організму посилювати свою діяльність порівняно з станом відносного спокою.

4. Розглянути тему «Глобальні проблеми безпеки людства».

1. Проблема безопасности и мира , как центральная глобальная проблема

Проблема необходимости сохранения мира на Земле и избежания разрушительной ядерной войны, воспринимавшаяся еще до недавнего времени как глобальная проблема номер один, в настоящее время утратила прежнюю остроту и фатальность.

Изменение политической обстановки в мире, начавшееся в середине 70-х гг. (получившее название «разрядка»), и окончание «холодной войны» в конце 80-х гг. постепенно привели к прекращению борьбы двух систем, державшей весь мир в страхе на протяжении почти сорока лет после окончания Второй мировой войны.

Это нашло свое отражение в заключении целой серии договоров и соглашений в военно-политических областях, реальном сокращении вооруженных сил, вооружений и расходов на них у основных стран – бывших противников по противостоянию. Снижение напряженности в мире подтверждается и почти двукратным сокращением с конца 80-х гг. мировой торговли оружием.

Изменение военно-политической обстановки в мире повлекло за собой последствия противоречивого характера. Во многих развитых странах, а также особенно в бывших советских республиках, активно идет процесс конверсии военного производства, на которую ранее возлагались большие надежды в связи с высвобождением большого количества производственных мощностей и рабочей силы. Однако конверсия оказалось делом и экономически (переналадка специфического оборудования), и социально (массовое высвобождение работников оборонных отраслей и сокращение численности вооруженных сил) очень дорогим. По оценкам экспертов СИПРИ, первоначальные расходы на конверсию превышают расходы на гонку вооружений.

К сожалению, война далеко не исчезла из арсенала способов решения конфликтов. Глобальное противостояние сменилось усилением и увеличением числа различного рода конфликтов локального характера по поводу территориальных, этнических, религиозных разногласий, грозящих превратится в региональные или глобальные конфликты с соответствующим вовлечен6ием

новых участников (конфликты в Африке, Юго-Восточной Азии, Афганистане, бывшей Югославии и т.п.).

Увеличение числа локальных конфликтов влечет за собой рост числа военных беженцев. По подсчетам СИПРИ, в середине 90-х гг. насчитывалось порядка 50 конфликтов, где велись боевые действия и лилась кровь. Новым и неожиданным вызовом мировому сообществу явилось расширение «клуба» ядерных держав. Весной 1998 г. Индия и Пакистан испытали ядерное оружие. В числе

околоядерных называют ЮАР, Израиль, Иран, Ирак, КНДР, а также Японию, Тайвань, Бразилию, Аргентину. Реальная угроза расползания ядерного оружия, которое находится за пределами международного урегулирования, может создать новую трудноразрешимую ситуацию в мире, потребует новых политических и экономических подходов.

Наконец, очень большую опасность в наши дни представляет и проблема международного терроризма, способного спровоцировать различные конфликты вплоть до ядерного шантажа и глобального ядерного конфликта (некоторые

исследователи выделяют международный терроризм в разряд новых глобальных проблем).

Таким образом, справившись с прямой угрозой уничтожения в глобальной войне, человечество столкнулось с новыми явлениями, способными подорвать всеобщий мир и безопасность. XXI століття – глобальні небезпеки, і угрозы

История розвитку земної цивілізації – складний, суперечливий, нерівномірний процес і значною мірою його траєкторія залежить у прагненні чоловіки й суспільства забезпечити безпеку, уникнути голоду, хвороб, домогтися комфортних умов, забезпечити захисту від агресії, зберегти навколишню середовище проживання тощо. буд. Отже, можна сказати, що найважливішої метою розвитку в за всіх часів було досягнення дедалі більше високої якості життя і безопасности.

Очевидно, що це мотиви, цілі й пріоритети розвитку збережуться й у ХХІ столітті. Проте значення безпеки, її вагу у спільній характеристиці якості життя істотно зростуть. Нині вже впевнено стверджувати, що забезпечення комплексної безпеки особистості, суспільства, держави й країн світу стане найпріоритетнішою найближчих десятиліть, перетвориться на основу стратегії існування цивілізації у сприйнятті сучасних і прогнозованих майбутніх условиях.

Рост значення безпеки у процесах розвитку на ХХІ столітті обумовлений наближенням загальносистемного кризи цивілізації, загостренням проблеми її виживання, необхідністю радикальної зміни шляху развития.

Такие переломні моменти історії людства наставали неоднократно.

В вкотре такого моменту настав наприкінці ХХ століття. Наблизився і почав виявлятися багатофакторний криза цивилизации.

Благодаря науково-технічної революції, соціальному та економічному прогресу, на другий половині нинішнього століття світ радикально змінився. Істотно поліпшилися умови праці та якість життя людей тому числі зросли добробут, рівень охорони здоров'я, освіти, соціальної забезпеченості, культуры.

Вместе про те прогрес, піднявши особи на одне його сучасний рівень, виявив свою зворотний негативну бік, пов'язану з виснаженням ресурсних можливостей Землі, екстенсивним характером експлуатації цих ресурсів, перенаселенням, поруч кризових явищ у соціальній, економічної, політичної сферах. Стало ясно, що екстенсивний шлях розвитку вичерпав себя.

Одновременно світова динаміка явила новий цивілізаційний феномен. Дедалі більша взаємозалежність країн і народів, попри всі розбіжності у рівнях розвитку, культурі, релігії, історичні традиції досягла такої міри, що її стали розуміти, як найважливіше сучасне явище у людства, що його «глобалізацією». Різні складові цього явища носять як позитивний, так і негативного характеру. У негативно глобалізація найяскравіше проявилася як про глобальних проблем. У прийнятої ми трактуванні під глобальними проблемами людства розуміються загальні труднощі і протиріччя у відносинах природи й людини, і навіть у суспільстві, має за охопленням і інтенсивності планетарний масштаб.

Стоящие перед людством і досі пір невирішені глобальні проблеми несуть суттєві загрози національній безпеці цивілізації, формують у своїй сукупності той общесистемный криза, одразу на порозі якої стоїть держави й світове людність у початку XXI века.

В природної сфері гостро проявляється проблема природних катастроф. Стихійні лиха регулярно призводять до людським втрат і величезному економічному збитку багатьох країнах, а, набуваючи масштаб природних катастроф, іноді фатальним чином позначаються долях народів. Тільки Росії з останнім вітчизняним експертних оцінок сумарна величина щорічних матеріальних збитків від природних катастрофічних явищ становить колосальну суму 22-27 млрд. доларів. На жаль, тенденція збільшення кількості природних лих збережеться за прогнозами ООН, зарубіжних й вчених у першої половині ХХІ сторіччя. Грізній і труднорешаемой в столітті буде екологічна проблема. Точніше це ціле пасмо проблем, що з кризою природної середовища через антропогенного впливу. Екологічну проблему належать до імперативам людства – настійною, незаперечним вимогам, велінням її решить.

Проявление екологічної кризи різноманітні, супроводжуються численними небезпеками для людства, загрожують глобальної екологічної катастрофою. Йде забруднення грунтів шкідливими речовинами. Особливо небезпечні у тому числі – радіоактивні речовини і діоксини. Деградують грунту – вони втрачають гумус, поширюється спустелення і засолення. Наростає дефіцит прісної води. Посилюється забруднення океану, поверхневих і підземних вод шкідливими речовинами, колись всього нефтегенными. Гине фитопланктон – основа харчового ланцюжка в океані і важливий джерело кисню. Триває забруднення атмосфери, спостерігаються температурні інверсії, кисневий голод у містах, випадають кислотні дощі. Відбувається зміна глобального клімату, все катастрофичнее проявляється феномен Ель Ниньо. Виснажується озоновий шар атмосфери Землі. Наноситься невиправна шкоди біосфері планети, збіднюється її генофонд. Деградують, або навіть зникають багатьох видів тварин і звинувачують рослин, падає біологічне розмаїтість. Зводяться лісу – найважливіший регулятор природного довкілля. Екологічні неблагополуччя торкнулися і навколоземного простору – воно насичено «космічним сміттям» – відпрацювали штучними небесними телами.

Все людство хвилює інша глобальну проблему – демографічна – так званий демографічний імператив. Найбільш загрозливою складової цієї проблеми є неконтрольований зростання населення планети. Він веде до перенаселенню і гострої нестачі обмежених ресурсів Землі задля забезпечення зрослих мас її жителів. У Росії її цю проблему поки проявляється зворотної тенденцією – йде зниження чисельності населения.

Демографическая проблема мають ще дві сторони, чреваті небезпеками – інтенсивне старіння населення і зростає числа людей непрацездатних вікових груп, міграція населения.

Грядущая постіндустріальна революція у Росії загострює проблему техногенної небезпеки. Вона породжена кількісним і якісним зростанням світової економіки. Цей екстенсивний зростання супроводжується високий рівень, а де й збільшенням аварійності у багатьох видах виробничої діяльності, має високий соціальну і економічне ціну аварій та техногенним катастрофам. Не зупиняючись на численних причинах збереження високого рівня техногенних загроз, уточнимо, що в країні головною як і причиною виступає значна вироблення ресурсу основних фондів, яка досягла 50-80%. Ряд найважливіших об'єктів енергетики, транспорту, нафтової, газової, хімічної промисловості, будівельного комплексу працюють поза проектного ресурсу, що прямий передумовою до виникнення аварій та техногенним катастрофам. Необхідні цих умовах видатки модернізацію, реконструкцію, виведення з експлуатації должнысоставить, за деякими оцінками 15-20% від валового національного продукта.

С кожним століттям дедалі більшої гостроти набувають проблеми війни і миру. Вони ставляться до соціально-політичної сфері, і полягають у тому, що з арсеналу людства як засіб вирішення суперечностей не виключені війни. У результаті ці лиха продовжують наносити людству величезної шкоди. Сучасні війни супроводжуються масової загибеллю і санітарними втратами не тільки військових, а й мирного населення. Руйнування населених пунктів, об'єктів промисловості, господарської та соціальної інфраструктур можуть досягати околицях застосування зброї тотального характеру. Можливий захоплення та перехід із рук до рук великих територій. за рахунок організованою евакуації і стихійного втечі очікується переміщення величезних верств населення. І, нарешті, демографічні, екологічні, економічні, соціальні й інші довгострокові наслідки воєн та збройних конфліктів може стати важче наслідків прямого застосування зброї. У разі, якщо ворогуючі боку вирішаться війну з необмеженим застосуванням створення ядерної зброї, наслідки глобальними і катастрофічними для земної цивилизации.

В ХХІ столітті очікується загострення проблем тероризму. Вони полягають у тому, що у світі стала вельми поширеною одержало явище, у якому організовані співтовариства і групи, і навіть одинаки намагаються домогтися своїх соціальних, політичних чи економічних цілей шляхом застосування загроз і насильства. За сучасних умов тероризм є найнебезпечнішої різновидом політичного екстремізму, наслідком виявляються кількість людських жертв, страждання людей, економічних збитків, дестабілізація і залякування общества.

Приведенные глобальні проблеми не вичерпують до їхнього складу. До них додати, наприклад, нестійкість світової економіки, бідність, міжнаціональної ворожнечі, релігійну нетерпимість, криза охорони здоров'я, неоптимальность і недостатню доступність освіти, організовану злочинство й корупцію, виснаження невідновлюваних ресурсів, протистояння між можливостями енергетики, і потребами в енергії, брак продовольства, безробіття, інформаційну безпеку, феномен виникнення нових хвороб, наркоманію, небезпека можливих негативних наслідків генетичних досліджень, проблеми духовно-моральної сфери, і багато другие.

Основная частина глобальних негараздів у час ефективного розв'язання не знаходить. Вони інколи досягають критичного гніву й вибухають різноманітних лихами. Через війну складаються надзвичайні ситуації різного характеру і масштабу, відбувається дестабілізація умов цивілізації, порушуються процеси його розвитку, суспільству наноситься великої шкоди, що виражається в людських втрати і економічним ущербе.

Таким чином, переддень ХХІ сторіччя характеризується посиленням глобальних загроз, дедалі більше явним проявом кризи цивілізації. Це будує зусилля з забезпечення її безпеки до розряду однієї з головних пріоритетів на найближчу перспективу.