2.8.Блок-діаграми

Блок-діаграми рельєфу – це тривимірні плоскі малюнки, які передають пластику земної поверхні.

Зазвичай вони поєднуються з повздовжніми і поперечними перерізами, які показують внутрішню геолого-геоморфологічну будову території.

Блок-діаграми будують за особливими законами геометричної перспективи, супроводжуючи малюнок пошарово розфарбуванням або відмивкою для досягнення найбільшої виразності.

Сучасні комп'ютерні технології дозволяють порівняно легко отримувати тривимірні блок-діаграмні зображення на дисплеї і проводити з ними різні перетворення. Електронні блок-діаграми рельєфу отримують у вигляді перспективно зміщених горизонталей або як систему променів, що перетинаються. Блок-діаграми з горизонталями зручні в тому відношенні, що за ним, як по картах, легко визначати абсолютні та відносні висоти, нахили, на них можна наносити додаткове навантаження, наприклад, грунт, рослинний покрив. [1]

2.9. Спосіб висотних відміток

Висотні відмітки - це підписані на карті висоти точок місцевості, абсолютні (віднесені до вихідної рівневої поверхні) або відносні. 

Самі по собі висотні позначки не створюють ясного і наочного уявлення про форми земної поверхні. Тому в якості самостійного методу вони використовувалися лише для зображення рельєфу морського дна - на морських навігаційних картах, найважливішим елементом яких є відмітки глибин. Неможливість бачити рельєф морського дна і недостатність відміток окремих глибин для виявлень форм рельєфу виправдовували відмову від інших способів зображення. Але тепер, коли гідроакустичні кошти забезпечують детальне вивчення підводного рельєфу, відмітки доповнюються лініями рівних глибин (ізобати). На топографічних картах шельфу мережа відміток глибин поєднується з горизонталями.

На суші абсолютні висотні позначки позначають найвищі і найнижчі точки місцевості і дозволяють визначати характерні перевищення і профілі (наприклад, річки по її урізу).  Відносні висоти підписують для характерних уступів терас, обривів берегів , водоспадів, курганів, скель-останців, ям та інших елементів рельєфу, що передаються на орографічних картах спеціальними позначеннями. Нуль глибин на морських навігаційних картах приймається різним на морях з малими (менше 0,5 м) і великими припливами. Відмітки висот і глибин доцільно підписувати, враховуючи точність їх визначення на місцевості і призначення карти. [3]

2.9. Спосіб ареалів і лінійних знаків

Способом ареалів відображають окремі елементи й форми мікро- й мезорельєфу різного походження: ози, ками, карстові лійки, термокарстові западини тощо. Як зображувальний засіб використовують значкові позначення різного рисунка й кольору, які за зовнішнім виглядом нагадують локалізовані значки, але, на відміну від останніх, передають особливості певної площі, а не точкового об’єкта.

Способом лінійних знаків показують границі областей дії певних рельєфоутворюючих факторів, а також окремі форми рельєфу лінійної протяжності (долини річок, каньйони, ущелини, тектонічні уступи тощо). [2]