36. Місцеві збори : готельний збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за припаркування автотранспорту.

Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готе­лю в розмірі до 20 відсотків добової вартості наймано­го житла (без додаткових послуг). Платниками готель­ного збору є. особи> котрі проживають у готелях.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати ЗО від­сотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за парковку автотранспорті/ сплачується платниками збору, якими є юридичні особи та громадя­ни, що паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за парковку

автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен пере­вищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1 від­сотка у відведених місцях.

37. Місцеві збори : ринковий збір, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Ринковий збір — це плата за торгові місця на рин­ках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб та гро­мадян, які реалізують сільськогосподарську і промисло­ву продукцію та інші товари. Він справляється за кож­ний день торгівлі. Граничний розмір ринкового збору не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробіт­ної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його тери­торіального розміщення та виду продукції (товару).

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів

на торгівлю в спеціально відведених для цього місцях. Він справляється з юридичних осіб і громадян, які реалі­зують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари, залежно від площі торгового місця, його те­риторіального розміщення і виду продукції. Розмір збо­ру за видачу дозволу на торгівлю не повинен переви­щувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, котрі постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян у день — за одноразову торгівлю.

38. Спеціальна система оподаткування, обліку та звітності для суб"єктів малого підприємництва.

39. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у разі застосування фіксованого сільськогосподарського податку.

Фіксований сільськогосподарський податок введено Законом України від 17 грудня 1998 р. «Про фіксова­ний сільськогосподарський податок», який визначає ме­ханізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаро­виробниками у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Фіксований сільськогосподарський податок — це пода­ток, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі. Він сплачуєть­ся в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових пла­тежів): податку на прибуток підприємств; плати (подат­ку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здій­снення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; због/у на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівницт­во, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування "України; збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування; збору до Держав­ного інноваційного фонду; плати за придбання торгово­го патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Всі названі вище податки та збори з сільськогосподар­ських товаровиробників не стягуються, інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються ними в поряд­ку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються

виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загаль­ної суми валового доходу підприємства, а також власни­ки земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земель­них ділянок, переданих для ведення особистого підсоб­ного господарства, будівництва та обслуговування жило­го будинку, господарських будівель (присадибна ділян­ка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Платники податку мають право на вибір форми спла­ти фіксованого сільськогосподарського податку в гро­шовій формі або/та у вигляді поставок сільськогоспо­дарської продукції.

Об'єктом оподаткування є площа сільськогоспо­дарських угідь, переданих сільськогосподарському това­ровиробнику у власність або наданих йому в користу­вання, у тому числі на умовах оренди.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встанов­люється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких роз­мірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;

— для багаторічних насаджень — 0,3.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, — у розмірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,3;

— для багаторічних насаджень — 0,1. Платники податку визначають суму фіксованого

сільськогосподарського податку на поточний рік і пода­ють розрахунок органіові державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.