2.7.3. Контроль якості покриттів

Якість покриття багато в чому залежить від якості металу основи, тому контролю підлягають і покриття і основний метал. При контролі основного металу перед покриттям визначають шорсткість поверхні, а також установлюють, чи є на ньому дефекти. Металеві покриття повинні відповідати вимогам до зовнішнього вигляду, товщини, пористості й міцності зчеплення з основним металом.

2.7.3.1. Контроль зовнішнього вигляду покриття

Контроль проводиться на 100 % деталей неозброєним оком у добре освітлюваному приміщенні на відстані 25 см від контрольованої поверхні. По зовнішньому вигляду:

• покриття, отримані з електроліту цинкування - від світло сірого із блакитним відливом (при безбарвній пасиваціі) до темно сірого;

• на поверхні покритих деталей як наслідок відхилень, що допускаються, на поверхні основного металу можуть бути: сліди від механічної обробки прокату й інші відхилення допускаються стандартами або технічними умовами на основний метал, плями й темні смуги у важкодоступних для зачищення отворах;

• на поверхні деталі, покритої необхідним покриттям не є браком наступні ознаки: нерівномірність кольору й блиску, сліди від патьоків води й розчинів хромових і фосфатних солей, «освітлення», що утворилися при контролі вимірювальними інструментами й пристосуваннями;

• на поверхні деталі, покритої декількома видами покриттів або із застосуванням ізоляції не є браком наступні ознаки: зсув границі покриття до 2мм долілиць або іншу сторону; окремі гострені влипания одного покриття в інше; потемніння металу в зоні переходу одного кріплення в інше.

2.7.3.2. Контроль товщини покриття

Для контролю товщини покриття відбирають від кожної партії від 0,1 до 10% деталей, але не менш 3 шт, за винятком арбітражного контролю товщини покриття металографічним методом, що може бути проведений на одній деталі з партії.

Товщина покриття повинна відповідати конструкторській документації. В отворах і порах, на внутрішніх поверхнях товщина покриття може зменшуватися на 50%.

Товщину покриття варто контролювати одним із зазначених методів: методом струменя, методом краплі, металографічним, гравіметричним.

Метод струменя застосовувається для визначення місцевої товщини покриття при його товщині 3 - 30 мкм на поверхні 0,3. Метод полягає в тім, що на ділянку покриття з каліброваного капіляра направляють струмінь розчину, здатного руйнувати метал покриття. Товщина покриття визначається або за часом руйнування металу покриття, або по об'єму розчину, що використали на руйнування.

Метод краплі застосовується для виміру місцевої товщини покриття. За допомогою спеціальної краплинної установки на покриття наносять краплі розчину, здатного розчиняти метал-покриття. Час знаходження краплі на поверхні виробу фіксований, потім краплю видаляють і наносять наступну доти, поки покриття не буде зруйновано дощенту. Товщину визначають за графіком залежно від кількості крапель, потрачених на повне руйнування покриття.

Металографічний метод варто застосовувати як арбітражний, а також при налагодженні процесу. Даний метод заснований на тім, що робиться розріз деталі з покриттям, потім на зрізі готовлять металографічний шліф і використовуючи оптичні прилади, вимірюють товщину контрольованого покриття.

Гравіметричний метод застосовується для визначення товщини дорогих покриттів (золоте, срібне, паладієве). Метод застосовують для деталей будь-якої партії, масою не більше 200 г при вибірковому контролі. Деталь із покриттям попередньо знежирюють, висушують і зважують. Потім у спеціальному розчині знімають покриття й знову зважують деталь. По збитку ваги, знаючи площу поверхні деталі, можна судити про товщину покриття, що було нанесено на деталь до розчинення.