Допустимі норми відносної

вологості в робочій зоні виробничого приміщення

в теплий період часу

Категорія робіт	Температура повітря, С	Відносна вологість повітря,%
Легка І Середня ІІа ІІб Важка ІІІ	На 3 вище середньої темпера тури зовнішнього повітря о 13 год найжаркішого місяця, але не вище 28. -//-, але не вище 20	при 28 оС - до55 27 оС– до 60 26оС – до 65 25 оС– до 70 24 оС та нижче – до 75

Контрольні питання

1. Поняття відносної, абсолютної та максимальної вологості.

2. Будова, принцип роботи аспіраційних психрометрів.

3. Формула для визначення відносної вологості повітря.

4. Поняття мікроклімату.

5. Як впливають різні метеорологічні параметри на теплообмін людини з навколишнім середовищем ?

6. Поняття про метеорологічні умови.

7. Які недоліки при визначенні вологості належать психрометру без вентилятора, у порівнянні з аспірацій ним психрометром ?

8. Показники якого термометра більші: сухого чи вологого? Чи можуть їх показники бути рівними ?

9. Що таке оптимальні мікрокліматичні умови та чим вони відрізняються від допустимих мікрокліматичних умов?

10. В яких галузях виробництва може застосовуватися гідро-термометр?

11. Методика вимірювання відносної вологості повітря гідро-термометром.

Лабораторна робота №2 Розрахунок штучного та природного освітлення виробничого приміщення

Мета роботи: навчитися визначати стан освітлення робочих місць і

відповідність їх санітарним нормам. Засвоїти методику

роботи з приладами.

Прилади і обладнання: об’єктивний люксметр Ю-16, люксметр

LX1010-ВS,

Література:

1. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П. Основи хорони праці: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – С. 43-50.

2. М.П.Гандзюк, Є.П.Желібо, М.О.Халімовський. Основи охорони праці. – К.: “Каравела”, 2003. – С. 165-171.

3. Жидецький В.П. Основи охорони праці. Львів, 2006. – С. 121-133.

4. Солуянов п.В. Практикум по охране труда. - с.45-61.

5. Беляков г.И. Практикум по охране труда. - с.30-38.

6. Шартана в.К.Практикум по охране труда. - с.45-53. І. Загальні відомості

Недостатнє і надмірне освітлення робочих місць негативно позначається на нервовій системі людей, призводить до перевтоми і зниження продуктивності праці, порушення координації дій, захворювань органів зору та виробничих травм тощо. У зв’язку з цим до виробничого освітлення ставляться високі вимоги.

Променева енергія від джерела світла поширюється в просторі у вигляді електромагнітних коливань із широким діапазоном довжини. Органи зору здатні сприймати лише частину цього спектра в діапазоні від 380 до 760 нм. Хвилі довжиною менше 380 нм належать до ультрафіолетового випромінювання, а довші від 760 нм – до інфрачервоного.

Світло є необхідною умовою будь-якого виробництва, а як фізичне явище характеризується рядом показників.

Світловий потік – потужність променевої енергії, оцінена за світловим відчуттям органами зору. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) – світловий потік, що випромінюється одиничним джерелом світла в одну канделу, розміщення у вершині тілесного кута в один стерадіан.

Орган зору людини здатний бачити об’єкти при освітленості від 0,1 до 100 000 лк. Але освітленість в 1лк не дозволяє виконувати більшість видів робіт. Освітленість можна оцінити орієнтуючись на те, що освітленість Землі в місячну ніч становить приблизно 0,2 лк, а в сонячний день доходить до 100 000 лк.

Освітленість не залежить від властивостей освітлюваної поверхні (форма, колір тощо).

Видимість будь-якого предмета на робочому місці залежить від освітленості, розміру предмета, його яскравості, контрасту з фоном і тривалості експозиції.

Виробниче середовище, вірно спроектоване та виконане покращує умови зорової роботи, знижує втому, сприяє підвищенню продуктивності праці та якості випускаємої продукції, сприятливо діє на виробниче середовище і викликає позитивні психологічні та фізіологічні процесу в організмі працюючого, підвищує безпеку праці, знижує травматизм.

До освітлення виробничих приміщень ставляться слідуючі вимоги:

• освітлення повинно бути рівномірним, без різких тіней, достатнім для того, щоб робітник зміг швидко та без труднощів оперувати з об’єктом роботи;

• джерело світла не повинно засліплювати, а також мати пульсацію;

• при встановленні освітлення має бути врахований характер виробництва.

В залежності від джерела світла розрізняють природне і штучне

освітлення, яке нормується у відповідності із санітарними нормами та правилами (СНІП).

Природне освітлення відповідно до існуючих нормативних документів застосовують у приміщеннях, в яких постійно перебувають люди. Без природного освітлення можуть бути конференціали і зали засідань, виставочні зали, роздягальні, санітарно-побутові приміщення, приміщення особистої гігієни жінок, коридори і проходи.

Від напрямку проникнення світла у приміщення природне освітлення може бути

а) бокова – через спеціальні віконні прорізи;

б) верхнє – через фонарі або прорізи у стелі та через світлові прорізи в місцях перепаду суміжних будівель;

в) комбіноване – це сукупність бокового та верхнього освітлення, є найбільш раціональною системою тому, що створює рівномірне освітлення по площині приміщення.

Світловий потік, який падає на розрахункову точку виробничого приміщення, складається із прямого дифузного світла небосхилу видимого через світлові прорізи та світла відбитого від внутрішніх поверхонь приміщення та будівель розміщених навпроти.

Природне освітлення характерне тим, що створена в приміщенні освітленість змінюється в дуже широких межах. Характеризувати його абсолютним значенням освітленості на робочому місці не є можливим. Для нормування природного освітлення прийнята відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО), який є виражене в процентах відношення у певній точці приміщення Е_вн до одночасної зовнішньої горизонтальної освітленості Е_з, створеної розсіяним світлом небосхилу

(1)

Оптимальні норми освітленості встановлені для 9 розрядів робіт в залежності від їх точності, найменшого розміру об’єкту розпізнання, контрастності, об’єкту розпізнання із фоном та характеристики фону

(таблиця 1).

Значення норми КПО визначається з урахуванням системи освітлення.

При визначенні на стадії проектування виробничої будівлі природного освітлення для вірного розташування обладнання та робочих місць з різним ступенем зорової напруги необхідно вміти аналітично виконувати необхідні розрахунки за формулою:

(2)

де: - сумарна площа світлових прорізів;

- площа підлоги приміщення;

Е – нормоване значення КПО при вибраному виду освітлення;

К - коефіцієнт, що враховує затінення від дерев та будівель розміщених навпроти;

- загальний коефіцієнт світло пропускання світлових прорізів:

де - відповідно, коефіцієнти, які враховують втрату світла в світлопропускаючому матеріалі, конструкції корпуса вікна, в ступені забрудненості скла та сонцезахисних пристроїв (таблиця 2);

При відсутності сонцезахисних пристроїв

- коефіцієнт, який враховує підвищення КПО відбитого світла від стелі та стін приміщення;

- характеристика світлового пройому.

Штучне освітлення поділяється в залежності від призначення на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.

Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт різноманітних за характером на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюю чого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку.

Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць, або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).

Світильники місцевого освітлення повинні бути зручними у користуванні, а, головне, безпечними при експлуатації.

Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального.

Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І-VІІІ розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.

Джерелом штучного освітлення є лампи розжарювання, люмінесцентні та дугові лампи, які в тій чи іншій мірі змінюють передачу кольору по причині різниці спектрів штучного випромінювання від сонячного.

Люмінесцентні лампи, які мають голубуватий відтінок (лампи типу ЛД та ЛДЦ); жовтий (типу ЛБ); розовий (ЛТБ); холодно-білі (ЛХБ) найчастіше застосовують для освітлення приміщень та зовнішніх площ в тому випадку, коли не потрібна точна передача кольору – для зовнішнього освітлення. Широко використовують ртутні дугові лампи високого тиску типу ДРЛ. Вони дають світло переважно з синьо-зеленим відтінком. Перспективними є метало-галогенні лампи типу ДРЛН. Вони характеризуються високою світловою віддачею і добрим спектральним складом.

Важливою характеристикою освітлення є освітленість Е, яка нормується санітарними правилами та нормами.

Інтенсивність освітленості люмінесцентних ламп вища із-за пульсації світлового потоку (по частоті електричного струму – 50 Гц). Освітленість методом світлового потоку розраховується за формулою:

(3)

де Ф – світловий потік від світильника (лм);

- кількість ламп;

К_з – коефіцієнт запасу (1,5 –2,0 для люмінесцентних ламп та 1,3-1,7 для ламп розжарювання);

S – площа освітлення, м²

r - коефіцієнт використання світлового потоку (0,1...0,7)

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (0,55-0,99)

- освітленість по нормам (лн - 20-300 лк)

(лл – 75-750 лк)

Використовуючи дану залежність визначають кількість світильників, підбираючи потужність ламп за таблицями (Практикум по охране труда П.В.Солуянов, с.41-61).

При розрахунку освітленості методом питомої потужності використовують формулу:

де Р – необхідна потужність ламп, Вт

Р_уд.- питома потужність, Вт/м²(по справочним даним)

S – освітлюєма площа, м²

n- число світильників

Люксометр призначений для вимірювання освітлення в широкому діапазоні, у різних галузях: виробничі, офісні приміщення, навчальні заклади, спортивні заклади, тощо.

Для виміру освітлення використовують фотоелектричні люксметри Ю-16, LX-1010 BS. Принцип дії приладу Ю-16 полягає в явищі фотоелектричного ефекту. При освітленні селенового фотоелемента в замкнутій системі виникає струм, пропорційний падаючому світловому потоку, який викликає відхилення стрілки гальванометра. Прилад Ю-16 має три основні шкали виміру: 25; 100 та 500 лк.

На корпусі люксметра розташовані дві клеми для під'єднання фотоелементу та перемикач шкал виміру. Для вимірювання великих рівнів освітленості: на фотоелементи надівається насадка-фільтр, яка збільшує межу виміру в 100 разів. Прилад Ю-116 має дві шкали від 0 до 30 лк та від 100 лк і відповідні їм кнопки включення. Найбільшу похибку прилад дає при малих відхиленнях стрілки. Тому на кожній шкалі 0-30 лк ця крапка знаходиться над поділкою 5 лк, а на шкалі 0-100 – над поділкою 20 лк.

Для виміру освітленості вище 100 лк на фотоелементи надівають світло поглинаючі насадки К,М,Р,Т. Насадка К виконана у вигляді полусфери із білої світлорозсіваючої пластмаси. Її призначення зменшувати косинуси, похибку зв’язану з кутом падіння світла на фотоелемент. Насадку К застосовують тільки спільно з іншими насадками. При використанні насадок К і М коефіцієнт послаблення світлового потоку складає 10, при використанні насадок К і Р – 100, а насадок К і Т – 1000. Показання приладу перемножують на відповідний коефіцієнт послаблення.

Увага! Щоб зберегти прилад Ю-16 від перевантаження, необхідно починати виміри на межі 500 лк.

Принцип дії приладу LX-1010 BS також базується на явищі фотоелектричного ефекту.

При освітленні селенового фотоелемента в замкнутій системі виникає струм, пропорційний падаючому світловому потоку і показники виносяться на LCD дисплей. На корпусі люксметра розташований перемикач діапазону вимірювання 1, перемикач Вкл/викл та запам’ятовування результату на дисплеї 2, LCD дисплей 3.

Рис. 1. Люксометр LX-1010 BS:

1. перемикач діапазону вимірювання.

2. перемикач вкл/викл та запам’ятовування результату на дисплеї.

3. LCD дисплей.

4. корпус люксометра.

5. корпус сенсора світла.

6. з’єднувальний провід.