ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

Навчально-науковий аграрно-інженерний інститут

Інженерно-технологічний факультет

Кафедра «Безпека життєдіяльності»

ОХОРОНА ПРАЦІ У ГАЛУЗІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт

для студентів стаціонарної форми навчання

за спеціальністю:

«Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва»

ОКР «Спеціаліст»

ПОЛТАВА – 2012

УДК 331.45

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт

для студентів стаціонарної форми навчання

за спеціальністю:

«Процеси, машини та обладнання АПВ»

ОКР «Магістр», «Спеціаліст»

Методичні вказівки розробили:

доцент, к.т.н. Лапенко Т.Г.;

викладач Дудник В.В.

зав. лабораторіями Дударь Н.І.

Обговорені та затверджені на засіданні кафедри БЖД

Протокол № 13 від 10 квітня 2012 р.

Методичні вказівки затверджені на засіданні науково-методичної ради інженерно-технологічного факультету

Протокол № 8 від 19 квітня 2012 р.

Загальні вимоги безпеки при проведенні лабораторних робіт

1. До початку проведення циклу лабораторних робіт студент повинен пройти первинний інструктаж на робочому місці з питань охорони праці відповідно до «Положення про навчання з питань охорони праці» і розписатися в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

2. Студенти, які не ознайомлені з правилами охорони праці при проведенні даних лабораторних робіт, до їх виконання не допускаються.

3. При проведенні лабораторних робіт забороняється вмикати лабораторне обладнання без дозволу викладача або зав. лабораторією.

4. Студенти при виконанні лабораторних робіт повинні знаходитися тільки на робочих місцях, передбачених темою занять.

5. Забороняється класти книги, зошити та інші предмети на вимірювальні прилади, лабораторне обладнання, упаковки з хімікатами.

6. Судини для зберігання реактивів повинні бути герметично закриті.

7. Усі лабораторні роботи з хімікатами необхідно проводити під витяжним зонтом.

8. Необхідно дотримуватись особливої обережності при набивці скляних трубок реактивами, при попаданні реактивівна відкриті частини тіла необхідно змити великою кількістю води.

9. Забороняється самостійно підключати електроприлади до напруги.

10. Категорично забороняється користування в лабораторії відкритим полум’ям.

Лабораторна робота № 1 Дослідження параметрів, що описують вологість у навчальних приміщеннях

Мета роботи: навчитися визначати вологість повітря та оцінювати цей

параметр мікроклімату на основі санітарних норм, зробити

висновки і визначити перелік заходів, щодо покращення

параметрів мікроклімату.

Прилади та обладнання: аспіраційний психрометр Асмана і психрометр

Августа, гідро-термометр НТ-390.

Література:

1. Атаманчук П.С., Мендерецький В.В., Панчук О.П., Чорна О.Г. Основи охорони праці: навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011.С.8-14.

2. Москальова В.М. Основи охорони праці: підручник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – С. 195-205.

3. Солуянов П.В. Практикум по охране труда. - С.84-88.

4. Беляков г.И. Практикум по охране труда. - с.7-18.

5. Шартана в.К. Практикум по охране труда. - с.6-15. І. Загальні відомості

Метеорологічні умови - це фізичний стан повітряного середовища, який визначається діючим на організм людини поєднанням температури, вологості, швидкості руху повітря, атмосферного тиску та сонячної радіації.

Виробниче приміщення – замкнутий простір у будівлях, в яких здійснюється трудова діяльність людини. Робочою зоною вважається простір висотою до 2-х метрів над рівнем підлоги або площадки, де знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працівника. Якщо він знаходиться більше 50% робочого часу або 2 год. безперервно на одному місці, воно вважається постійним робочим місцем. При виконанні роботи в різних місцях робочою вважається вся зона.

Організм людини – це термостатична система з внутрішнім джерелом теплоти, в якій при нормальних умовах кількість теплоти (теплопродукції) відповідає кількості теплоти, що віддається в навколишнє середовище (тепловіддача).

Підтримання постійної температури тіла за рахунок регулювання організмом теплоутворення і теплообміну із зовнішнім середовищем називається терморегуляцією.

Основним чинниками терморегуляції є обмін речовин, кровообіг (збільшується або зменшується притоку крові до периферійних судин), потовиділення і діяльність скелетних м’язів. Розрізняють фізичну і хімічну терморегуляцію.

Віддачу тепла за рахунок теплопровідності, конвекції, випромінювання і випаровування називають фізичною терморегуляцією. Фізична терморегуляція здійснюється в першу чергу, завдяки змін температури шкіри, у залежності від інтенсивності притоку до неї крові, підсилюючи тепловіддачу.

Терморегуляція в організмі людини відбувається рефлекторно завдяки подразненню температурних рецепторів шкіри і слизових оболонок, внаслідок чого виникають нервові імпульси, які збуджують нервові центри. Встановлено, що при сильному охолодженні м’язи здійснюють безперервні мікро коливання, які в цьому випадку є основною причиною підвищення обміну речовин (хімічна терморегуляція).

Санітарними нормами ДСН 336.042-99 для виробничих приміщень встановлені оптимальні мікрокліматичні умови, які при довгій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруги реакцій терморегуляцій (тепловий комфорт). Згідно цих норм оптимальна температура приміщень повинна бути 18-20⁰С, при вологості 40-60% . У залежності від тяжкості виконуваної роботи параметри мікроклімату змінюються. При легкій роботі, коли людина мало рухається, температура у приміщеннях повинна бути 21-23⁰С, при важких не нижче 13⁰С.

Допустимі мікрокліматичні умови викликають напругу реакцій терморегуляції, але вони не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей організму людини. Гранично допустима температура у приміщеннях повинна не перевищувати 28⁰С при легкій роботі та 26⁰С при роботах середньої важкості, при відносній вологості 75%. При таких параметрах мікроклімату не виникають зміни в стані здоров’я, не можуть відчуватися дискомфорті тепло відчуття та знижуватися працездатність.

Температура, відносна вологість у робочій зоні виробничих приміщень повинні відповідати нормам, вказаним в табл. 4-5.

Під відносною вологістю розуміють відношення абсолютної вологості повітря до максимальної, виражену в процентах.

Абсолютна вологість – вагова кількість водяних парів у грамах, яка знаходиться в одиниці об’єму.

Максимальна вологість – вагова кількість парів, яка може наситити одиницю об’єму при даній температуру.

Одним з основних показників метеорологічних та мікрокліматичних умов є температура повітря, яка вимірюється ртутним та спиртовим термометрами. При вимірах термометр повинен знаходитися на відстані 1,5-2 м від нагріваючих приладів та зовнішніх стін і на 1,2-1,5 м від підлоги. У кабінах машин температура вимірюється на висоті 0,2-0,3 м від стелі і підлоги. У помешканні з інтенсивним тепловим випромінюванням (нагріваюча піч, ковальський горн, електробрудер) температуру виміряють парним термометром. У нього один резервуар ртутного шарика чорний, а другий білий. Дійсну температуру помешкання з тепловим випромінюванням підраховують за формулою:

(1)

де - дійсна температура помешкання,

- показник зачорненого термометра,

- показник забіленого термометра,

К – константа даного приладу.