7/ Мета, завдання, система і види державного регулювання зед.

Мета - прийняття системи протекціоністських норм і заходів, направлених на захист національного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Завдання держави помогти вивезти експортерам як можна більше продукції і обмежити імпорт, роблячи свої товари конкурентними на внутрішньому ринку.

Існує: вільна торгівля політика мінімального державного вміщання у внутрішню і зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових попиту і пропозиції.

Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики.

Тарифні - ті що засновані на використанні митного тарифу; Нетарифні - всі інші, а саме:

а) кількісні методи (визначають кількість і номенклатуру товарів, що дозволені до експорту і імпорту)

- квотування (контингентування);

- ліцензування;

б) методи скритого протекціонізму (до них входять різноманітні митні формальності, санітарно-ветеринарні норми, система внутрішніх податків і зборів, різноманітні адміністративні правила, які прямо не перешкоджають імпорту, але по суті, створюють приховані першкоди для ввозу іноземних товарів).

Основним показником, що оцінює ЗЕД є платіжний баланс - співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень у цю країну за певний період (рік, квартал, місяць). Перевищення надходжень над платежами утворює активне сальдо. Платіжний баланс включає платежі й надходження від зовнішньої торгівлі, різного виду послуг іноземній клієнтурі (транспортних, поштово-телеграфних від закордонного туризму)

Протекційна політика України розвивається по трьох напрямках:

1) встановлення тарифних митних бар'єрів;

2) встановлення нетарифних бар'єрів;

а) прямі - це ліцезування, квотування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичні перешкоди в митних процедурах.

10/ Основні види суб’єктів державного регулювання зед.

егулювання ЗЕД України здійснюється:

- державою в особи її органів в межах їх компетенції;

- недержавними органами управління економікою;

- самими суб'єктами ЗЕД.

Органами державного регулювання ЗЕД є:

- Верховна Рада;

- Кабінет Міністрів;

- Національний банк;

- Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі;

- Державна митна служба;

- Експортно-імпортний банк;

- Центральне статистичне управління;

- Міністерство іноземних справ;

- податкові відомства.

Держава застосовує правові, адміністративні та економічні методи регулювання ЗЕД

Правове регулювання ЗЕД включає:

- розробку та прийняття нормативної бази в Україні та виконання норм міжнародного права;

- приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій;

- укладання міждержавних угод; (договори про торгівлю та угоди про ліквідацію подв. оподаткування)

13/Поняття і види спеціальних правових режимів зед.

Спеціальний режим господарювання — це інститут господарського законодавства, що визначає особливий порядок здійснення господарської діяльності на певній території, у певній галузі економіки, що відрізняється від загального режиму господарської діяльності, передбаченого законодавством, і вводиться для досягнення державою певних цілей за допомогою встановлення обмежень або/і заохочень для суб'єктів господарювання.

Спеціальний режим господарювання залежно від правових засобів, обраних законодавцем для досягнення мети, можна підрозділити на три групи, кожна з яких, у свою чергу, включає певні види спеціального режиму господарювання (мал.1).

1 група — це обмежувальний спеціальний режим господарювання;

2 група — це заохочувально-обмежувальний спеціальний режим господарювання;

3 група — це заохочувальний спеціальний режим господарювання.

Перша група — це обмежувальний спеціальний режим господарювання, тобто це такий режим, де законодавець за допомогою встановлення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності досягає певних цілей по охороні територій, об'єктів і т.п. До даної групи належать режими: державного кордону, надзвичайного, воєнного станів, виняткової (морської) економічної зони, господарська діяльність у Збройних силах України.

У другу групу включені ті спеціальні режими господарювання, де за допомогою сполучення певних обмежень у процесі здійснення господарської діяльності, і надання пільг досягаються необхідні цілі. До цієї групи можна віднести такі режими як: концесія; санітарно-захисні й інші особливо охоронні території; окремі галузі народного господарювання.

У третю групу (заохочувальний спеціальний режим господарювання) включені ті види спеціального режиму господарювання, введення яких пов'язане з необхідністю вирішення соціально-економічних проблем, залучення інвестицій на певну територію держави, створення нових робочих місць за допомогою надання різного роду заохочень для суб'єктів господарювання. До цієї групи належать спеціальні економі