
- •1/ Поняття, предмет, та система зовнішньоекономічного права.
- •2/ Поняття зед, її принципи та види.
- •3/ Правовий статус суб’єктів зед та їх види.
- •4/ Види джерел правового регулювання зед.
- •8/ Експорт та імпорт.
- •9/Зовнішньоекономічнаоперація.
- •7/ Мета, завдання, система і види державного регулювання зед.
- •10/ Основні види суб’єктів державного регулювання зед.
- •13/Поняття і види спеціальних правових режимів зед.
- •14/ Компетенція органів державного регулювання зед.
- •15/ Повноваження Міністерства економіки України щодо регулювання зед.
- •17/ Надайте характеристику правового становища торгово-промислових палат як органів недержавного регулювання зед.
- •18/ Повноваження Торгово-промислової палати України.
- •22/ Режим найбільшого сприяння у зовнішній торгівлі
- •40. Види зовнішньоекономічного договору.
- •44. Вимоги, які ставляться до форми зовнішньоекономічного договору
- •47. Система умов зовнішньоекономічного договору
- •49. Як визначається кількість та якість у договорі.
- •51. Визначення ціни і умов платежів у зовнішньоекономічному договорі.
- •54. Рекламації та санкції у зовнішньоекономічному договорі.
- •57. Укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •65. Повноваження нбу в сфері валютного регулювання.
- •70. Види рахунків, які відкриваються клієнтам банками України.
- •79Державна реєстрація іноземних інвестицій.
- •81. Види гарантій, які надаються іноземним інвесторам в Україні.
- •83. Регулювання спеціальних (вільних) економічних зон.
- •87.Характеристика правового режиму митного ліцензійного складу.
- •88. Поняття та ознаки товарообмінних (бартерних) операцій в зед.
- •91.Операції з давальницькою сировиною в зед.
- •93. Порядок реалізації на митній території України готової продукції виробленої з давальницької сировини.
- •99. Якими органами і у якому порядку проводиться антидемпінгове розслідування
- •102. Умови, за яких субсидія визнається нелегітимною.
- •103. Порядок проведення антисубсидиційного розслідування
- •104. Компенсаційні заходи. Порядок їх застосування.
- •110. Форми відповідальності суб'єктів зед за порушення законодавства про зед.
- •116/Загальні засади юридичної відповідальності суб’єктів зед.
- •117/ Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб.
- •121.Адміністративно-господарські санкції за порушення норм законодавства у сфері зед.
65. Повноваження нбу в сфері валютного регулювання.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень, а також про майно, котре підлягає декларуванню.
Обов'язки щодо здійснення контролю за валютними операціями резидентів України НБУ виконує на основі:
1) здійснення власних, силами працівників центрального апарату
та обласних управлінь НБУ, перевірок уповноважених банків сто
совно дотримання ними норм і правил валютного законодавства;
2) тісної взаємодії з державними органами, уповноваженими
контролювати дотримання резидентами України чинного валютного
законодавства;
3) надання інформації державним органам України, що є одним
із напрямів співробітництва з метою посилення валютного конт
ролю через узагальнення та аналіз інформації про стан розрахунків
за зовнішньоекономічними операціями резидентів, передбачених
Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку
України «Про заходи щодо забезпечення валютного контролю» від
26 лютого 1995 р., Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і
торгівлі України для інформування Кабінету Міністрів України та
Головної державної податкової адміністрації;4) адміністративних заходів, спрямованих на посилення валютного контролю через надання пропозицій, розроблення та прийняття
нових нормативних актів Національного банку України та допов
нень до існуючих, а також через участь у розробленні законодавчих
актів з питань валютного регулювання і контролю;
5) аналізу звітності за валютними операціями, форми якої вста
новлено Національним банком України.
70. Види рахунків, які відкриваються клієнтам банками України.
Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу — вкладні (депозитні) рахунки. Законодавством визначаються також інші види банківських рахунків.
Поточний рахунок — рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Вкладний (депозитний) рахунок — це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії.
Металевий рахунок — це рахунок, який відкривається уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами.
Кореспондентський рахунок — рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється встановленням між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.
71,73-75. Правове регулювання іноземних інвестицій.
Відповідно до ч.1 ст.391 ГК та Закону (ст.2) іноземні інвестиції на території України можуть здійснюватися у вигляді :
іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;
валюти України – при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи), при вкладені коштів в об’єкти приватизації за умови подання державним органом приватизації відомостей про джерела надходження таких коштів;
будь-якого рухомого та нерухомого майно та пов'язаних з ним майнових права;
2Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами і учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Інвестори визначаються як суб'єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. При цьому інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, що забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на основі доручення інвестора.
Іноземні інвестори визначаються як суб'єкти, що проводять інвестиційну діяльність на території України, саме: юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України; фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності; іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Всі види іноземних інвестицій іноземні інвестори, відповідно до ст. 392 ГК і ст. 3 Закону, мають право здійснювати в таких формах:
часткової участі. у підприємствах чи інших організаціях корпоративного типу, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;
створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, у порядку, передбаченому законодавством України;
створення філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб; представництва
придбання у власність діючих підприємств повністю;
не заборонене законами України придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;
інвестиційні договори можна класифікувати за різними і критеріями і поділити на оплатні та безоплатні, реальні й консенсуальні, одно -, дво- і багатосторонні тощо. За сукупністю економічних та юридичних ознак запропоновано диференціювати такі типи інвестиційних договорів: про передання майна у власність або оперативне управління з метою інвестиційної діяльності; про надання майна в користування з метою інвестиційної діяльності; про передання. майнових прав; про спільну підприємницьку діяльність; про виробничу кооперацію; спрямовані на придбання майна у власність або майнових прав з метою інвестиційної діяльності; є) договори про придбання (передачу) прав на використання інтелектуальної власності з метою інвестиційної діяльності; ж) договори про придбання (передачу) цінних паперів та інших корпоративних прав; з) договори про придбання майна у користування з метою інвестиційної діяльності.
Крім цього, внесення інвестицій, як вже зазначалося повинно бути зареєстроване.
Відповідно до ст.18 Закону «Про режим іноземного інвестування» майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.