26. Видатки, які враховуються та не враховуютьс при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

С принятием БК все расходы МБ поделились на 2 группы:

1. расходы, к-рые учитываются при определении объема межбюджетных трансфертов (или делегированные расходы);

2. расходы, к-рые не учитываются при определении объема межбюджетных трансфертов(или собственные расходы).

Первая группа расходов соответствует полномочиям, к-рые органы гос-ой власт делегируют органам мест.самоупр-ия, а вторая – собственным полномочиям мест. самоупр-ия.

Расходы МБ, к-рые учитываются при определении объема межбюджетных трансфертов, унифицированы и разграничены между такими группами местных бюджетов:

• бюджеты сел, поселков, городов районного значения и их объденений;

• районные бюджеты, бюджеты городов республиканского (АРК) и городов областного значения;

• бюджет АРК и областные бюджеты.

К первой группе относятся расходы на:

1. образование;

2. здравохранение;

3. соц.защиту и соц.обеспечение;

4. физ.культуру и спорт;

5. культуру;

6. гос-ые органы управления.

К расходам местных бюджетов, не учитываемым при определении объема межбюджетных трансфертов, относятся расходы на:

1) местную пожарную охрану;

2) внешкольное образование;

3) социальную защиту и социальное обеспечение:

а) программы местного значения, касающиеся детей, молодежи, женщин, семьи;

б) местные программы социальной защиты отдельных категорий населения;

в) программы соц.защиты малообеспеченных категорий учеников профессионально-технических учебных заведений;

4) местные программы развития жилищно-коммунального хозяйства и благоустройства населенных пунктов;

5) культурно-художественные программы местного значения;

6) программы поддержки кинематографии и средств массовой информации местного значения;

7) местные программы по развитию физической культуры и спорта;

8) типовое проектирование, реставрацию и охрану памятников архитектуры местного значения;

9) транспорт, дорожное хозяйство:

а) регулирование цен на услуги метрополитена по решениям органов местного самоуправления;

б) эксплуатацию дорожной системы местного значения (в том числе работы, проводимые специализированными монтажно-эксплуатационными подразделениями);

в) строительство, реконструкцию, ремонт и содержание дорог местного значения;

10) мероприятия по организации спасания на водах;

11) обслуживание долга органов местного самоуправления;

12) программы природоохранительных мероприятий местного значения;

13) управление коммунальным имуществом;

14) регулирование земельных отношений;

15) другие программы, утвержденные соответствующим советом согласно закону.

16)повышение квалификации депутатов местных советов;

27. Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування, їх характеристика

У розпорядженні держави, органів місцевого самоврядування, окремих суб'єктів господарювання, домогосподарств перебувають певні грошові кошти і грошові фонди, які в сукупності становлять їхні фінансові ресурси. Формування фінансових ресурсів відбувається в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового внутрішнього продукту. Наявність фінансових ресурсів - необхідна передумова для здійснення процесу розширеного відтворення, задоволення різноманітних суспільних потреб.

Джерелом фінансових ресурсів, незалежно від рівня їх формування та використання, завжди є валовий внутрішній продукт країни. Зважаючи на вартісну структуру ВВП, можна зазначити, що осн.частина фін.ресурсів перебуває у розпорядженні держави, о.м.с., підприємств, організацій, установ тощо. Вони утворюються за рахунок податків та ін.. обов’язкових платежів, прибутку, аморт.відрахувань. А податки, збори, обов’язкові платежі, прибуток є, як відомо, формами доданої вартості. Тому можна вважати, що значною мірою фін.ресурси утв-ся за рахунок тієї частини ВВП, яка є новоствореною вартістю.

Місцеві фінанси - це система економічних відносин, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, потрібних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань. На підставі такого визначення фінансові ресурси органів місцевого самоврядування можна вважати матеріальним вираженням відносин, пов'язаних із функціонуванням місцевих фінансів.

На обсяги фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування впливає багато чинників, головні серед яких такі:

• розподіл повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням:

• розподіл дохідних джерел державного і місцевих бюджетів, проведений відповідно до наданих владних повноважень і функцій;

• чинна система опод-ня: перелік податків і внесків, їх ставки, пільги;

• організація міжбюджетних відносин і порядок надання трансфертів місцевим бюджетам із державного бюджету;

• стан фін.ринку країни та реальні можливості о.м.с. у сфері використання запозичених (кредитів) і залучених коштів (місцевих позик);

• склад і фінансовий стан підприємств та інших суб'єктів господа рювання, які належать до місцевого господарства;

• конкретні зусилля органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення соціально-економічного розвитку територій, населених пунктів, пошук альтернативних джерел доходів.

Основними складовими фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування є: доходи місцевих бюджетів; кошти цільових фондів; фінансові ресурси підприємств комунальної власності; благодійні, спонсорські внески, пожертвування; рухоме та нерухоме майно, яке перебуває в комунальній власності; позабюджетні (в т.ч. валютні) фонди; земля та ін.. природні ресурси, що є в комунальній власності; об’єкти спільної власності терит-их громад, що не перебувають в управлінні районних та обласних рад; інші ресурси, передбачені законодавством.

Залежно від місця формування фінансових ресурсів, їх можна поділити: на власні фінансові ресурси, сформовані на території місцевого самоврядування у процесі створення валової доданої вартості; фінансові ресурси, створені на інших територіях країни.

Провідне місце у складі фінансових ресурсів місцевого самоврядування посідають доходи місцевих бюджетів, абсолютні обсяги яких постійно зростають. Найбільше фіскальне значення для місцевих бюджетів мають загальнодержавні податки (податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок із власників транспортних засобів, єдиний податок з суб'єктів підприємницької діяльності та ін).

Серед неподаткових надходжень виокремлюються адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, в тому числі плата за оренду цілісних майнових комплексів, державне мито, а також власні надходження до бюджетних установ.

У складі доходів від операцій з капіталом найвагомішими є надходження від продажу основного кап-лу, землі й немат-их активів, що перебувають у комун.власності. з початку процесу приватизації (1992-2006рр.) в Україні 66424 обєкти змінили комун.форму власності на колективну і приватну, кошти від продажу цих обєктів поповнили дохідну частину МБ України.

Цільові (позабюджетні й валютні) фонди місцевих рад так і не стали вагомим елементом фін.ресурсів о.м.с., хоча їх створення було започатковане ще 1990р.. Річ у тім, що до доходів таких фондів належали незначні за обсягом та нестабільні доходи, які мали епізодичний хар-р. Згідно з чинним бюджетним зак-ом органи держ.влади, влади АРК, місц. Самоврядування, бюдж.установи не мають права створювати позабюджетні фонди. Отже, цільові фонди сьогодні не можна вважати самостійним і вагомим елементом фін.ресурсів міс-го самвр-ня.

Грошово-речові лотереї, випущені за рішенням місц.самовр-ня, також не набули поширення в Укр. Поступово згорталася дія-ть, повязана з їхнім функціонуванням. Спричинило таку тенденцію прийняття Указу Презедента Укр. «Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності», відповідно до якого в країні запроваджено державну монополію на випуск та проведення лотерей і припинено практику проведення недержавних лотерей, у т.ч. й органаи місц.сам-ня.ринок лотерей монополізовано у багатьох розвинутих країнах. Він функціонує максимально прозору і з обмеженою кіл-тю операторів, що загалом забезпечує його повноцінне існування, сприє змцненню довіри населення до лотерейної дія-ті, а, отже, - збільшенню доходів від проведення лотерей, які спрямовуються до центрального і місцевого бюджету.

Кошти підприємств комун.власності у складі сукупних фін.ресурсів о.м.с. також переважно не відіграють вагомої ролі. Нині питання комун-ї, земельної власності в Україні остаточно не врегульовано, що зумовлює багато непорозумінь та конфліктів. Право комун.власності територільним громадам може надаватися на рухоме нерухоме майно, землю, природні ресурси, об'єкти соц.інфраструктури: школи, лікарні, поліклініки, дитячі садки, культурні, спортивні установи та споруди, побутові підпр-ва, ЖКГ тощо. Більшість об'єктів комун.власності є неприбутковими підприємствами й утримуютьс за рахунок коштів місцевих бюджетів. Окрім передбачених зак-ом податків та обов'язкових платежів, ніяких інших доходів вони, як правило, місц.органам влади не дають.

Серед позитивних тенденцій останніх років слід зазначити зростання обсягів благодійних, спонсорських внесків і пожертвувань, які надходять до бюджетів території місц. самовр-ня і, зокрема, установ, що утримуються за рахунок коштів місц. бюджетів.

Нові завдання, які постають перед місц. самовар-ням на сучасному етапі формування незалежної Укр., потребують суттєвого збільшення фін.ресрсів, що перебувають у розпорядженні місц. рад та їх виконавчих структур .

Одним із елементів управління коштами місц.самовр-ня є планування, тобто складання фін.планів формування, розподілу і використання фін.ресурсів, яке в Укр. не достатньо широко використовується через відсутність потрібного методичного забезпечення, наявність певних труднощів у зборі статистичної інформ., відсутність зацікавленості працівників органів м.с. у проведенні такої складної і трудомісткої роботи.