23. Дотація вирівнювання, її види, роль та формульний порядок розрахунку

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно та безповоротно перераховуються з одного бюджету в інший.

Міжбюджетні трансферти, згідно з БК поділяються на 4 види:

1. Дотація вирівнювання.

2. Субвенції.

3. Кошти, що перераховуються з одного бюджету в інший.

4. Інші дотації.

Перший вид міжбюджетний трансфертів дотації вирівнювання, які надаються з державного бюджету місцевим. Визначальною є назва, з якої випливає, що основною метою цього виду трансфертів є вирівнювання доходної спроможності бюджету, який її отримує, тобто, в кінцевому підсумку, - проведення фін. вирівнювання.

Цій меті підпорядкований і сам механізм розрахунку дотацій вирівнювання. Так, обсяг дотації визначається зіставлення видатків відповідних місцевих бюджетів, визначених із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості і коригуючи коефіцієнтів та доходів (кошику доходів), які, згідно з БК, надходять до МБ.

Таким чином, дотація вирівнювання – це міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який її отримує.

З прийняттям БК обсяг дотації вирівнювання, що надається з державного бюджету бюджетам АРК, обласним, міст республіканського (АРК) чи обласного значення, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, визнчається за допомогою наступної формули:

Т=а(V-Д_прог.), де

Т – дотація вирівнювання;

а – коефіцієнт вирівнювання;

V – розрахунковий показник обсгу видатків місцевих бюджетів;

Д_прог – прогнозний показник обсягу доходів.

Для місцевих бюджетів коефіцієнт вирівнювання має значення від 0,6 до 1.

Розрахунок прогнозного показника обсягу доходів, закріплених за місцевими бюджетами, здійснюється шляхом застосування індексу відносної податкоспроможності адм.-територіальної одиниці. Цей індекс визначається на основі звітних даних про фактичні надходження відповідних податків, зборів до цих бюджетів за три останні роки, що передують рокові, в якому ормуються показники бюджету на плановий бюджетний період. При цьому враховуються втрати закріплених доходів внаслідок надання пільг платникам податків згідно з рішенням ВР АРК і відповідних місцевих рад.

Індекс відносної податкоспроможності – це коефіцієнт, що визначає рівень податкоспроможності адм.-тер. одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні у розрахунку на одного мешанця.

Індекс відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не може змінюватись і переглядатися частіше, ніж раз на три роки.

Коефіцієнт відносної податкоспроможності може бути більше або менше одиниці. Якщо цей коефіцієнт менше 1, то дана триторія потребує надання дотації вирівнювання. Якщр він більш 1, то дана територія має надлишкові кошти, які вона має перерахувати до Держ. бюджету. Тепер розраховується з точністю до 4 знаків після коми.

Розрахунковий обсяг прогнозних доходів, закріплених за відповідними МБ визначається за наступною формулою:

Відповідні переваги такого формульного підходу до розрахунку дотацій вирівнювання можна окреслити так:

• запровадження формульних розрахунків при визначенні доходів і нормативних підходів при плануванні місцевих бюджетів, а також елементів фін. вирівнювання створює прозорий і зрозумілий механізм їх формування з мінімальним впливом субєктивних чинників;

• гарантування адм-територіальним одиниямсереднього рівня доходів і видатків (у розрахунку на одну особу) з місцевих бюджетів сприяє поступовому зменшенню територіальних відмінностей у наданні суспільних послуг населенню;

• зміцнення самостійності МБ і посилення заціквленості о.м.с. у нарощуванні власної доходної бази;

• перерозподіл бюджетних ресурсів між «багатими» і «бідними» у фінансовому відношенні територіями;

• оцінка податкового потенціалу на основі стабільного і визначеного переліку фактичних надходжень за останні три роки створює необхідні умови для обгрунтування стратегічних рішень, тобто для перспективного фін. планування на макрорівні.

Недоліки методу:

• формульний порядок розрахунків не розповсюджується на бюджети міст районного значення, селищ і сіл;

• обмежені можливості селищних сільських рад у збільшенні доходої бази;

• визначення рівня податкоспроможності не дає обєктивної оцінки податкової сили адм.-тер. одиниць;

• відсутність корегуючих коефіцієнтів, які б відображали регіональну специфіку.