19. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та корегуючи коефіцієнти до них

Фин. норматив бюджетной обеспеченности – это гарантированный государством в пределах имеющихся бюджетных ресурсов уровень финансового обеспечения полномочий м.о.в., который используется для определении объема межбюджетных трансфертов.

Финансовый норматив бюджетной обеспеченности используется для определения распределения межбюджетных трансфертов.

Он определяется путем деления общего объема финансовых ресурсов, направляемых на реализацию бюджетных программ, на количество жителей либо потребителей социальных услуг и т.п.

Общий объем финансовых ресурсов, направляемых на выполнение бюджетных программ местными бюджетами, распределяется между видами расходов в соответствии с приоритетами бюджетной политики государства.

При расчете финансового норматива бюджетной обеспеченности может предусматриваться объем нераспределенных расходов, объединяющий виды расходов на те полномочия, установление нормативов по которым нецелесообразно.

Финансовые нормативы бюджетной обеспеченности для местных бюджетов корректируются коэффициентами, которые учитывают отличия в стоимости оказания социальных услуг зависимо от:

1) количества населения и потребителей социальных услуг;

2) социально-экономических, демографических, климатических, экологических и других особенностей (со времени их определения) административно-территориальных единиц.

Корректирующие коэффициенты утверждаются Кабинетом Министров Украины.

20. Фінансова автономія місцевого самоврядування та основні її показники

Фінансова автономія є базою самоврядування територіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади. Термін автономія походить від грецького слово аиtопотіо («аутос» - сам і «номос» - закон). У буквальному розумінні це означає: сам пишу (приймаю) закони.

Поняття автономія розкриває зміст терміну самоврядування і тісно з ним пов'язане. Самоврядування — це автономне функціонування будь-якої організації, у тому числі й територіальної. Воно означає, що рішення організації, яка має автономію, приймаються її членами. Члени цієї організації свої справи вирішують спільно. В організації немає розриву між об'єктом і суб'єктом управління. Організація для управління справами створює свій апарат, не втрачаючи при цьому властивостей самоврядування.

Особливою формою автономії є фінансова автономія. Фінансова автономія — це самоврядування у сфері фінансів. Фінанси місцевих органів влади — це система формування, розподілу та використання місцевою владою фінансових ресурсів для забезпечення покладених на неї функцій і завдань. Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам.

Фінансова автономія місцевих органів влади може розглядатися лише в контексті функцій, які покладаються на ці органи влади. Якщо в державі немає розподілу функцій між рівнями влади, то про фінансову автономію місцевих органів влади не може бути й мови. Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, зумовлює потребу в таких фінансових джерелах, на які може впливати місцева влада. Саме такий підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Для країн, які підписали хартію, встановлено вимогу визнавати наявність органів місцевого самоврядування, уповноважених приймати рішення, що користуються широкою автономією щодо компетенцій, порядку здійснення цих компетенцій і засобів, необхідних для виконання своєї місії.

Фінансова автономія місцевих органів влади — це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій та завдань. Фінансова незалежність у сукупності з організаційною і адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв'язання місцевими органами влади покладених на них завдань.

Без фінансової автономії неможливе існування місцевого самоврядування, а також державної влади, організованої за принципом розподілу функцій між її рівнями. Об'єктивні потреби фінансової автономії місцевих органів влади може бути реалізовано лише за умови, що ці органи зможуть будувати власні фінансові системи на основі своїх рішень. Місцеві органи влади в межах закону мають самостійно визначати свої видатки, доходи, способи формування доходів, самостійно будувати відповідні фінансові інститути, мати власну компетенцію в системі фінансових відносин.

Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева влада фінансової автономії не має. До таких прав належать: право на самостійну розробку, затвердження та виконання МБ, право податкової ініціативи, право утворення позабюджетних, валютних, страхових, резервних, пенсійних та ін.. цільових фондів, право на залучення кредитних ресурсів, право на надання кредитів і надання гарантій фіз.. і юр. особам за кредити, право на встановлення цін і тарифів на комунальні послуги, право на створення власних фін.-кредитних установ.

За різних умов м.о.в. можуть мати різні обсяги фінансової компетенції і, таким чином, різні рівні фін. автономії.

Рівень фін. автономії м.о.в. може бути визначений системою кількісних показників.

Показник питомої ваги видатків на реалізацію власних повноважень характеризує обсяг функцій, що забезпечуються органами місц.сам-ня поза межами прямого державного контролю. Це – показник автономії м.о.в. від державної влади.

Показник питомої ваги обов’язкових видатків характеризує обсяг завдань, що забезпечуються м.о.в. під контролем державної влади на рівні встановлених нею єдиних державних стандартів.. цей показник вказує на масштаби вручання державної влади у сферу діяльності м.о.в.

Показник питомої ваги видатків на фінансування делегованих повноважень відображає обсяг завдань державної влади, що делегуються нею для забезпечення місц-ми о.в. видатки м.о.в. на реалізацію делегованих повноважень має в повному обсязі компенсувати той орган державної влади, котрий здійснив передачу цих повноважень.. цей показник відображає те, якою мірою м.о.в. є агентами цент-их о.в.

Показник питомої ваги власних доходів у доходах МБ вказує на ступінь залежності доходних джерел м.о.в. від їхньої власної діяльності та власних рішень. Це – показник рівн незалежності доходної бази м.о.в. від доходної бази цент-их о.в.

Показник питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах МБ є показником рівня самостійності МБ з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової доходної бази.

Показник питомої ваги доходів МБ від місц. податків і зборів характеризує частину доходів бюджетів, які формуються за рахунок податків і зборів, що встановлюються м.о.в.

Показник відносної податкоспроможності території характеризує абсолютний обсяг ВВП, який виробляється в межах країни на душу населення і який може бути об’єктом комунального оподаткування. Коефіцієнт податкоспроможності є показником автономії м.о.в. від заходів фінансового вирівнювання і доходів та видатків, які здійснюються центральною владою.