10. Місцеві фінанси як система. Видатки як головний елемент системи.

МФ как система вкл-т в себя несколько основных взаимосвязанных структ-х элементов:

1. расходы,

2. доходы,

3. способы формирования доходов,

4. институты системы,

5. субьекты системы,

6. обьекты системы,

7. взаимоотношения между субьектами системы, системой и др. звеньями фин системы гос-ва.

Самым главным элементом финансов МОВ явл расходы, именно расходы явл точным отображением функций и заданий, к-е возлагаются на местную власть.

1. Расходы МОВ в зависимости от их заданий в большинстве стран подразделяются на несколько функциональных видов:

- обязательные расходы, направленные на выполнение обяз-х заданий, к-е возлагаются на все МОВ с целью обеспечения опред-х стандартов услуг в масштабах всей страны. Эти расходы осущ-ся м.о.в. по перечню, установленному законодательно. К обяз-м расходам относятся расходы МОВ, связ-е с погашением обязат-в по кредитам и займам.

- факультативные – расходы, кот-е осущ-ся м.о.в. на собств.усмотрение на осн-нии их собств.решений.

- также в структуре расходов м.о.в. выделяются расходы, к-рые осущ-ся для выполнеия заданий в пределах собств.компетенции (собств.полномочия).

-расходы для выполнения делегированных полномочий – тех, кот. поручаются центр. органами власти м.о.в.

2. Кроме функц.деления, есть расходы в сотв-вии с их экон.назначением. В этой связи законодат-ва большинства стран выделяют 2 большие группы расходов:

• текущие или административные

• капитальные или инвестиц-ные.

Расходы местного текущего бюджета направляются на тек.потребности ,на обеспечение содержания соц.культ.сферы, на административные расходы ,на соц.защиту, на выполнение делегированных полномочий, на осущ-ние расходов по долгу местной власти.

Расходы бюджеты развития направляются на развитие соц.инфраструктуры, на кап.вложения, на приобретение оборудования, на другие инвестиц.программы, на оплату части долга м.о.в.

11. Бюджетні трансферти, їх види та роль.

Трансферти в зарубіжній практиці трактуються як «передавальні платежі», «односторонні перекази» характерними ознаками яких є те, що рух коштів у вигляді трансфертів не супроводжується зустрічним одержанням товарів, послуг або грошей. Трансфертні платежі можуть виплачуватись урядом або фірмою домогосподарству чи фірмі; якщо такі платежі здійснює уряд, то їх називають урядовими, або державними, трансфертними платежами, у багатьох країнах – субсидіями.

Широке за своєю сутністю поняття «трансфертні платежі» у бюджетній сфері трансформуються і конкретизуються поняттями «субсидії», «дотації», «субвенції». У кожній країні є своя специфіка надання субсидій, проте всі різноманітні види можна об’єднати у дві основні групи: безумовні (або загальні) та умовні (спеціальні) субсидії.

Субсидії загального призначення (на практиці їх називають дотаціями), надаються місцевим бюджетам для їх збалансування ; механізм надання не потребує цільового використання одержаних коштів і тому такі субсидії не обмежують самостійність місцевої влади. Не випадково однією з вимог Європ.хартії місцевого самоврядування щодо формування фінансових ресурсів органів місцевої влади є виділення дотацій, не призначених для фінансування конкретних проектів.

На противагу субсидіям загального призначення, субсидії спец.призначення (або субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів. Метою надання субвенцій є фінансування державних програм чи проектів, а також забезпечення ОМСУ коштами, необхідними для виконання делегованих повноважень. Субвенційний механізм може передбачати пайову участь у фінансуванні відповідних потреб і видатків.

Одним із видів трансфертних платежів у закордонних країнах є бюджетні гранти. Основна відмінність грантів від субсидій полягає в тому, що вони мають одноразовий епізодичний характер, у той час, як бюджетні субсидії характеризуються систематичністю надання та є постійною і невід’ємною складовою процесу бюджетного регулювання.

Поняття офіційних (міжбюджетних, бюджетних) трансфертів в укр.практику було вперше запроваджено у 1996 р. разом із введенням нової бюдж.класифікації, згідно з якою їх поділяли на 2 групи залежно від цільового спрямування коштів:

1. Поточні;

2. Капітальні.

До поточних офіційних трансфертів зараховувались грошові допомоги (дотації, які одержували бюджети нижчих рівнів за недостатньої ефективності дохідних джерел). На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачали цільове використання одержаних коштів. Цілі, на які спрямовувалися субвенції, переважно були з виконанням ОМСУ делегованих державою повноважень.

Залежно від джерел надходження у складі офіц.-х тр-тів відокремлювали: одержані від органів держ-го упр-ня, з-за кордону і з недержавних джерел.

Характерно особливістю сучасного вітчизняного трактування бюджетних трансфертів є те, що до них належать не лише кошти, які одержують МБ з держ.бюджету, а й перерахування коштів, що перераховують у зворотному напрямі – від МБ до державного бюджету.

БК Укр змінив концептуальні підходи до клас-ції трансфертів. Насамперед, відбулося уточнення термінології: замість «офіційні трансферти» нині викор-ся термін «міжбюджетні трансферти», який визначають як кошти, що безоплатно і безповоротно перераховуються з одного бюджету в інший.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно перераховуються з одного бюджету в інший.

Міжбюджетні трансферти, згідно з БК, поділяють на 4 види:

• дотації вирівнювання

• субвенції

• кошти, які передаються до ДБ та МБ з інших МБ;

• інші дотації.

Перший вид міжбюджетних трансфертів – дотації вирівнювання ,які надаються з Держ.бюджету місцевим бюджетам. Визначальною є назва, з якої випливає, що основною метою цього виду трансфертів є вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який її отримує, тобто, фінансове вирівнювання.

Другий вид міжбюджетних трансфертів – це субвенції. Вони можуть надаватися як Державними, так і місцевими бюдж-ми. Характерною ознакою субвенцій є цільове викор-ня одержаних коштів, основними напрямками якого є :

• здійсненні програм соц.захисту;

• компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування у зв’язку з виконанням власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

• виконання інвестиційних проектів;

• утримання об’єктів спільного користування чи ліквідація негативних наслідків діяльності таких об’єктів;

• виконання влас.повноважень терит-х громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

• інші цілі.

Субвенції – міжбюджетні трансферти для використання з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Третій вид трансфертів – передача коштів до ДержБ Укр та МБ. Так, у випадках коли прогнозні показники доходів бюджету (АРК), обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського значення АРК і міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету (обчислений із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів), для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягає передачі до ДержБ У.

Четвертий вид міжбюджетних трансфертів – це інші дотації, які надаються з державного бюджету місцем бюджетам.