Мовні види соціальної підтримки

Типи мовної соціальної підтримки	Приклад
Похвала	«Надіє Петрівно, я рада, що Ви сьогодні вже можете самостійно вставати з ліжка »
Подяка	«Дякую Вам, Сергію Івановичу, за допомогу »
Заохочення	«Якщо Ви і надалі так ретельно використовуватимете мої рекомендації, то незабаром Вас випишуть додому»
Схвалення	«Я думаю Петре Івановичу, Ви правильно зробили, що своєчасно звернулися до лікаря »

Спілкування з членами сім’ї пацієнта

Спілкуючись з членами сім’ї пацієнта, ви можете отримати багато додаткової інформації (корисні і шкідливі звички пацієнта, його соціальне становище, родинні і культурні традиції, відомості про роботу та захоплення).

Під сім’єю розуміють такі категорії:

Біологічна спорідненість;

Вітчим або мачуха;

Сім’я, в якій дитина виховується тимчасово;

Прийомні батьки;

Дитячий будинок;

Відсутність сім’ї ( безпритульна дитина).

Бесіда з пацієнтами

Медичні сестри часто проводять з пацієнтами санітарно – освітню роботу або навчають пацієнта елементам самодогляду, використанню нескладних процедур та маніпуляцій (перев’язка, ін’єкції інсуліну тощо)

Виділяють чотири фази стосунків між медичною сестрою і пацієнтом:

Фаза попередньої взаємодії (встановлення комунікативного контакту);

Вступна або орієнтовна фаза;

Робоча фаза;

Завершальна фаза (підбиття підсумків або прийняття рішення).

Допомога сестрі, що зіткнулася з агресивною поведінкою пацієнта

1. Не сприймайте чиюсь агресивність як особисту образу. Дуже часто люди виплескують свою агресивність на тих, хто перший потрапив під руку, навіть якщо їх образив хтось інший.

2. Порахуйте до десяти, поки не вирівняється дихання і ви не заспокоїтесь.

3. Можете вийти з кімнати, якщо є загроза сказати або зробити самому, що - небудь неприємне у відповідь.

4. Можете зробити перерву, випити води, розповісти про те, що сталося, колезі якій довіряєте.

5. Вам необхідно знову поговорити з пацієнтом і дати йому зрозуміти, що ви все одно виконуватимете свої обов’язки.

Як поводитися з невпевненим пацієнтом

Вербальна підтримка:

Говоріть пацієнтові компліменти;

Хваліть кожне зусилля пацієнта – це крок до одужання;

Підтримуйте всі починання пацієнта.

Невербальна підтримка: дотик, усмішка, кивок головою підчас розмови.

Покажіть пацієнту, що вам небайдужі його проблеми. Якщо ситуація дозволяє, обережно потисніть руку або доторкніться до його плеча. Якщо пацієнт відчуває вашу зацікавленість, мовчазна підтримка може допомогти більше, ніж будь – які слова. Не забудьте простежити за тим, як остаточно вирішиться ситуація.

Тактика медичного персоналу у разі неадекватної поведінки пацієнта

Більшість пацієнтів цінують те, що для них роблять медичні працівники, й намагаються їм допомогти. Проте є випадки, коли пацієнти можуть образити медичну сестру, накричати на неї або вилаяти її. Покарання таких підопічних є неприйнятним. Реакція медичної сестри навіть на неадекватну поведінку пацієнта завжди має ґрунтуватися а принципах дотримання безпеки, конфіденційності, спілкування і незалежності. Коли пацієнт поводиться неправильно, цілком природно, що медична сестра може нервувати, сердитись, соромитись або ображатись, але ніколи неможна дозволяти собі проявляти такі негативні емоції, «виносити їх на поверхню».

В лікувальному закладі відбувається взаємне пізнання психології пацієнтів медичними працівниками та психології медиків пацієнтами.

Основою належного контакту медичної сестри та пацієнта є глибокі професійні знання й практичні навички при проведенні лікувально – діагностичних процедур і заходів догляду за пацієнтами. Для цього медична сестра повинна постійно навчатись, переймати досвід своїх колег, опрацьовувати періодичну й спеціальну медичну літературу.

Звертаючись за медичною допомогою, пацієнт вручає медичним працівникам своє здоров’я, турботу про себе, живе надією на одужання. Тут важливим чинником виступає довіра до медичного закладу, працівників. Медичній сестрі належить всіляко завойовувати довіру пацієнта, а це значною мірою досягається доброзичливим до нього відношенням на всіх етапах лікувального процесу. В атмосфері недовіри кожне слово, жест, або вчинок медичної сестри будуть сприйматись і розглядатись як прояв ворожості й навіть загрози його здоров’ю. Медична сестра не повинна давати категоричних обіцянок стосовно повного одужання, особливо у випадку хронічних захворювань, але може планомірно вселяти пацієнту надію на покращення стану та впевненість у сприятливому завершені. Не можна виявляти розгубленість, пацієнт у діях медичної сестри повинен відчувати спокій, впевненість і професійне вміння.

Важливим аспектом взаємовідносин медичної сестри й пацієнта є вміння зберігати його таємниці. Медична сестра не повинна незадоволено відгукуватись про поведінку інших пацієнтів, розповідати їх скарги, звинувачувати у невдячності або капризності. Пацієнтів не потрібно посвячувати в труднощі та складнощі своєї роботи, ні в якому разі не можна розповідати про наявність у відділенні безнадійних або помираючих тяжкохворих, про проведення реанімаційних заходів та інші події, які можуть негативно вплинути на настрій і самопочуття пацієнтів або призвести до загострення перебігу захворювання. Слово медичної сестри має нести пацієнту лише потрібну, деонтологічно виправдану інформацію, заспокоїти, зняти емоційну напруженість, підбадьорити, підкреслити життєві перспективи. Завжди належить пам’ятати, що необережно вимовлена підозра про неіснуючу хворобу може бути причиною ятрогенного захворювання, позбутися якого буває дуже важко. У бесідах з пацієнтами необхідно уникати висловлювань, які вміщують тривожну або сумну інформацію, таку як «Ваш зовнішній вигляд мені сьогодні не подобається», «біль у животі, що посилюється, може свідчити про початок післяопераційного ускладнення».