У пацієнтів можуть спостерігатися явища сліпої віри до когось з оточуючих і вони ніби приростають до них. Часто такі хворі понад усе бояться самотності, деякі навпаки бояться полишати свою оселю. Така сліпа віра може допомогти перенести страждання, але може обтяжувати медичний персонал, тому що ці пацієнти без кінця вимагають уваги до себе. Якщо нав’язливий страх і тривога стають нестерпними, хворі можуть просто викреслити їх, заперечуючи факт захворювання. Однією з найсильніших форм страхів є паніка, яка супроводжується звуженням свідомості, дезорієнтацією, руховим неспокоєм. Переживання страху можуть мати і соматичні симптоми прояву . Це занепокоєний вираз обличчя, блукаючий погляд. Мова нерозбірлива, неспокійна, швидка. Вегетативні симптоми: підвищена пітливість, розширені зіниці, тремор рук, частин тіла, частий пульс. Хворий блідий, підвищений м’язів тонус, може спостерігатися спазм сечового міхура і кишок. Більш тривалий страх може викликати зміни діяльності всього організму. Страх маже бути гострий і хронічний.

Важливою формою є страх, що виник на підґрунті докорів сумління. Особливо часто він трапляється у невротиків і проявляється відчуттям провини.

Стан немотивованого страху можуть викликати гормональні перепади (тироксин, кортикостероїди та ін). Безпричинні прояви страху також можуть бути рисами характеру, що проявляється скрупульозністю, недовірою. Іпохондрія – хвороблива надуманість, такі пацієнти без будь - якої реальної причини припускають наявність у них тих чи інших хвороб. Хоча відчуття страху може бути і об’єктивним як прояв реакції на захворювання, тому в даному випадку потрібно розуміти, наскільки об’єктивні знання про хворобу у пацієнтів й уміти заспокоїти його. Інколи механічна і байдужа робота медичного персоналу також може являтися проявом страху. За таких проявів потрібно допомогти пацієнту перш за все висловити свій страх. Також потрібно зважати на таке явище як внутрішня картина хвороби.

Деякі автори відзначають, що пацієнти з певними захворюваннями внутрішніх органів виявляють специфічні емоційні реакції. Так для раптових розладів діяльності серця характерним є почуття страху , порушень функцій печінки – гнівного роздратування, розладів функцій шлунку – байдужість або огидність до оточення.

Звичайно також досить часто дезадаптуючи на пацієнта діє перебування в самому лікувальному закладі. Тому медичний працівник повинен зважати не тільки на соматичний сан, але і на психічний . «Медичний геній бачить людину в цілому», - так писав І.П. Павлов. Нажаль збільшена технолізація несе з собою збільшення дегуманізації життя. Медичний працівник повинен володіти «силою простоти» в спілкуванні.

Психологічні основи спілкування медичної сестри з пацієнтом.

Медична сестра, розпочинаючи свою професійну діяльність, краще розуміє почуття пацієнта, це пов ’язуєтья з її мотивацією вибору професії. Обирається медична професія частіше через бажання допомогти, але може обиратися внаслідок випадкових обставин. Позитивне з одного боку почуття жалю до пацієнтів може з іншого негативно вплинути на особистість медичного працівника. Для виникнення довіри в пацієнта вирішальним є перше враження

, що здійснює медичний працівник. Різні відхилення в медичних працівників пацієнти здатні пробачити, якщо вони вже їх знають і довіряють. При спілкуванні з пацієнтом ми можемо зустрітися з ефектом «трансфера » ( перенесення) за З. Фрейдом, коли якісь елементи поведінки зовнішності тощо медичного працівника нагадують про якийсь досвід взаємодії з іншою людиною. «Перенесення естетичного стереотипу» - проявляється у стереотипному відношенні до зовнішності і наділенню відповідно їй якостям. При спілкуванні з пацієнтом потрібно дотримуватися чіткого планування часу, тому що тривале очікування викликає напруженість, роздратування, що потім стає завадою спілкування.

Емпатія - це властивість, яка має важливе значення для формування корисних та ефективних терапевтичних стосунків. Це здатність розуміти потреби пацієнта, здатність розрізняти за поверхневими проявами справжні почуття та інтереси пацієнта. Поняття «емпатія» комплексно розробив Янотка ( 1974). Емпатію належить розрізняти від симпатії, тобто від позитивного емоційного відношення. Емпатія за своєю сутністю е емоційно нейтральною, її можна вжити з корисною соціальною метою (допомогти пацієнту) , але емпатія може бути і шкідливою, про що свідчать наслідки безвідповідальних реклам тощо.

Практична психологічна проблема виникає тоді, коли медична сестра розуміє, що взаємовідносини між нею і пацієнтом розвиваються несприятливо. У такому випадку медичній сестрі не залишається нічого іншого, як поводити себе стримано, терпляче, не піддаватися провокаціям та намагатися спокоєм та розумінням поступово завоювати довіру пацієнта.

Медична сестра має проявити розуміння труднощів і проблем пацієнта, по можливості допомогти їх вирішити, але не намагатися вирішувати їх лише сама.

Харді рекомендує використовувати такі методи спілкування медичної сестри з пацієнтами з метою дотримання вищенаведених принципів:

1. Останнє речення хворого повторити у вигляді запитання, наприклад: «Виходить, Ваша дружина Вас образила? »

2. Поставити запитання, яке узагальнює все сказане хворим:

«Якщо я не помиляюсь, Ви хочете якомога раніше повернутися додому? »

3. Медична сестра не повинна висловлюватись з приводу нез’ясованих проблем, не порадившись з лікарем.

4. Задати відволікаюче запитання, наприклад про сімейні проблеми: «А хто турбується про дітей?»

5. Висловити незакінчену фразу: «А якщо Ви зараз повернетесь додому, то… »

6. Висловитись безпосередньо про проблему: «Це настільки турбує Вас, що Ви не можете більше залишатись у лікарні?»

7. Завести розмову про те, що є найближчим для пацієнта: діти, сім я, робота, звички.

Професійна адаптація є необхідною для медичного працівника. Доведено, що через тривалу працю, яка пов’язана з спілкуванням з людьми, може наставати емоційне вигорання. Тому потрібно вчасно дбати про заходи щодо профілактики цього стану.

Залежно від поведінки розрізняють такі типи пацієнтів: агресивний, упевнений у собі та невпевнений у собі (таб. 1,2).

Таблиця 1

Ознаки	Агресивний пацієнт	Упевнений у собі пацієнт	Невпевнений у собі (пасивний) пацієнт
Вираз обличчя	Напружений, сердитий, пильний погляд.	Спокійний, приємний, впевнений, добрий зоровий контакт	Нервовий, очі опущені вниз
Положення тіла	Руки на стегнах, нервове ходіння. Часто стоїть, коли решта сидіть. Намагається домінувати над іншими	Розслаблене положення тіла. Зберігає особистий простір.	Зігнутий, положення тіла незручне. Може прихилитися до чогось або втекти.
Тон голосу	Голосний, вимогливий, загрозливий, наказовий	Твердий, упевнений у собі, виявляє інтерес до іншої людини	Тихий, слабкий, часто тремтить, нерозбірливий
Жести	Різкі, стрімкі, стиснуті кулаки	Відповідають моменту (адекватні)	Нервові й стурбовані
Вербальний компонент (мова)	Звинувачувальний, атакуючий, намагається будь-що принизити	Щирий вияв почуттів, які відтворюють те, що людина відчуває	Прагнення приховати зміст слів, виправдатися, підкорятися іншій людині

Агресивний пацієнт	Упевнений пацієнт	Не впевнений у собі (пасивний) пацієнт
Ставить свої права понад правами інших	Претендує на права і поводиться відповідно до своїх прав	Відмовляється від своїх прав. Вдається до самозаперечення
Робить вибір за себе і за інших	Робить власний вибір	Дозволяє іншим вирішувати за себе
Прагне досягти мети, часто за рахунок інших	Формулює мету і намагається досягти її	Може мати мету й сподіватися, що вона здійсниться, однак неактивно домагається її здійснення (виконання)
Часто поводиться у вимогливій, ворожій манері. Не впевнений в собі	Впевнений в собі	Не має (потребує )впевненості в собі
Часто нападає на інших, замість того, щоб самому вирішувати проблеми	Не лякається проблем, сам вирішує їх	Часто уникає проблем
Говорить іншим, що думає, змушує їх боятися й уникати його. Маніпулює іншими	Говорить іншим, що думає	Дозволяє іншим маніпулювати собою

Спілкування в професійній діяльності медичних сестер

Спілкування є тим засобом спостереження і догляду, без якого медична сестра не може застосувати всі інші. Ваше вміння спілкуватися допомагає іншим людям зрозуміти вас і дає змогу вам зрозуміти їх.

Інформація передається за допомогою п’яти елементів спілкування

Елемент спілкування	Опис елемента
Відправник	Людина, яка хоче передати інформацію
Повідомлення	Інформація, яку посилає ця людина
Канал спілкування	Метод відправлення повідомлення: за допомогою усного мовлення (розмова), за допомогою позамовних методів (вираз обличчя, положення тіла) або в письмовому вигляді
Одержувач	Людина, якій посилається повідомлення
Підтвердження повідомлення	Спосіб, за допомогою якого одержувач дає зрозуміти відправнику, що повідомлення отримане

Відправник

Повідомлення

Канал спілкування

Підтвердження повідомлення

(зворотній зв’язок)

Одержувач

Для ефективного спілкування необхідно, щоб розмова або передача інформації не обмежувалася інформацією однієї людини.

Причини нерозуміння:

• Повідомлення саме по собі є недостатньо зрозумілим;

• Хвилювання пацієнта (відправника);

• Одержувач не підтверджує відправнику отримання повідомлення. В такому випадку потрібно задавати конкретні, а не загальні запитання.

Поради медичній сестрі в ефективному вербальному спілкування

Говоріть доступною мовою;

Не зловживайте незрозумілими для пацієнта медичними термінами;

Правильно обирайте час для спілкування;

Виберіть темп мови, доступний для сприйняття пацієнта;

Стежте за інтонацією голосу;

Давайте тільки точні рекомендації, інструкції та поради;

Не використовуйте натяків та підтекстів;

Не обіцяйте неможливого;

Привчайте пацієнтів до того, щоб їх рішення були усвідомлені;

Повторіть повідомлення, якщо відчуваєте, що пацієнт вас не зрозумів;

Упевніться, що в пацієнта в цей момент не лишилося невирішених проблем.

Медичні сестрі, спілкуючись з пацієнтом, потрібно уникати:

Ображати почуття та принижувати гідність пацієнта;

Давати фальшиві або нездійсненні обіцянки;

Спекулювати проблемами пацієнта;

Сперечатися, примушувати пацієнта, чинити тиск на нього;

Брати участь у обговоренні або критиці іншого медичного працівника;

Приєднуватись до нападів пацієнта на родичів, друзів, сусідів;

Спонукати до дискусії або суперечок на політичну, національну, або релігійну тематику;

Втручатися буз дозволу пацієнта в його особисті та фінансові справи.

Складні для розмови з пацієнтами питання

Статеве життя (хвороби, що передаються статевим шляхом);

Психічні хвороби;

Злоякісні новоутворення;

Безпліддя;

Набажана вагітність;

Аборт.

Типи запитань що використовує медична сестра підчас бесіди

Тип запитання	Приклад	Перевага	Недоліки
Загальні	Як поживаєте? Як справи?	Корисні, оскільки сприяють самовираженню. Людина може описати власними словами, що для неї важливо	Непросто контролювати відхилення від запитання, досягнути певної мети чи стримати занадто говірких пацієнтів
Конкретні	Як ваше прізвище? Що у Вас болить?	Дають змогу швидко зібрати конкретну інформацію, точну і однозначну	Відповіді обмежені запитаннями, орієнтовані лише на запитання
Навідні	Ви кинете палити, чи не так? Ви будете більше займатися фізичними вправами після одужання?	Наштовхують пацієнта на відповідь, яка збігається з вашою думкою	Обмежують самовираження пацієнта. Можуть спричинити реакцію гніву, якщо запитання сприймається як загрозливе
Пробні	Ви кажете, що останнім часом біль у шлунку посилився?	Досліджують тему, яку медсестра вважає головною. Відповіді дають конкретну інформацію	Можуть налякати пацієнта викликати гнів або розпач
Множинні	Як Ви самі справляєтесь з хатньою роботою, як ходите в магазин без допомоги?	Можуть демонструвати інтерес і ентузіазм	Приводять до зніяковіння, оскільки пацієнт не знає, на яке запитання відповідати. Відповідь може бути розширена