1)Способи заверстування двох і більше ілюстрацій на книжковій сторінці.

способи заверстування двох і більше ілюстрацій на книжковій сторінці. Якщо на сторінці розміщено дві і більше ілюстрацій тоді: Першу ілюстрацію розміщують в зовнішній край, наступну ілюстрацію можна заверстати до корінцевого поля. Між ілюстраціями має бути мінімум 3-4 рядки тексту.

Правила складання:

1. Якщо заверстувати 2 ілюстрації підряд, то між ними має бути 3-4 рядки тексту.

2. Якщо ілюстрація по ширині менша формату складання на 2-3 кв., то її заверстують в оборку. При кг= 8п, формат оборки=2 кв, при кг=10п, формат оборки=1,5 кв, кг-12п, формат оборки=3 кв.

3. Якщо на сторінці є 2 ілюстрації в оборку, то перша заверстується до зовнішнього поля, а друга до корінцевого

4. В оборці не можна заверстувати заголовки.

2. Створення публікацій. Задання параметрів документа.

У InDesign: щоб створити новий документ треба зайти в File/new/Document. Там потрібно задати к-сть сторінок у документі і чи розвороти; формат сторінок або задати конкретний розмір; орієнтація (альбомна чи книжкова); к-сть колонок і відстань між ними; поля.

3)Характеристика, переваги, недоліки гранкового методу.

У гранковому методі після здачі оригіналів до набору до друкарня надсилає редакційні гранки набору тексту. З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну редакційну правку. У редакцію надходять також надходять відбитки з кліше, виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної полоси номера і з гранками надсилають його до друкарні. У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок на коректурних відбитках (гранках), потім верстають полоси газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для читання а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалу, відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос відсилають до друкарні де їх правляють, виправляють усі текстові й технічні помилки, зазначені на коректурних відбитках. Після цього з виправлених полос роблять нові відбитки і знову надсилають до редакції для перевірки та підпису до друку. Для того щоб редакція могла у процесі роботи над номером маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас.

БІЛЕТ № 14

1.Основні правила і прийоми верстання змішаного тексту (присвята, епіграф).

Змішаний текст- це текст з примітками, епіграфами, цитатами, переліками.. Відрізняється від основного тексту тим, що в ньому може використовуватись декілька гарнітур і кеглів.

Примітки — це форма роз’яснення окремих слів, фраз і абзаців або доповнення їх допоміжними відомостями. Примітки можуть поміщатися в середині тексту в дужках, під абзацом тексту, до якого вони відносяться, внизу полоси, у кінці глави, розділу, а також за основним текстом. Залежно від місця розміщення примітки бувають різної форми і в зв’язку з цим їх складають по-різному. Примітки, що поміщаються в середині тексту в дужках, наз. поясненням, внизу полоси — виноскою, під абзацом тексту — внутрішньотекстовими, у кінці книги — поза текстовими.

Внутрішньотекстові примітки — це звичайні доповнення або роз’яснення до основного тексту, які поміщають безпосередньо за текстом, до якого вони відносяться. Такі примітки найчастіше застосовують в офіційних виданнях: інструкціях, установах, довідниках та інше. Примітки в тексті скл. шрифтом тих самих гарнітур і накреслень, що і основний текст. Вони можуть складатися шрифтом меншого кг, ніж основний текст, на повний формат або шрифтом кг осн. тексту, але з втяжкую. Шрифтом меншого кг частіше складають примітки у виданнях середнього і великого формату. Примітки складені шрифтом основного кг з втяжкую, від тексту не відбивається. У всьому виданні примітки повинні бути оформленні однаково.

Позатекстові примітки — виносять примітки в кінець книги, коли їх дуже багато або коли вони великі за обсягом і не вміщуються в кінці полоси. Текст приміток складають з абзацу на формат основного тексту шрифтом тих самих гарнітур та накреслення, що й основний текст, але на кг менше.

Пояснення — це короткі попутні зауваження і роз’яснення автора, які складаються шрифтом того ж кегля, гарнітури і накреслення, що і основний текст, і заключають у дужки.

Виноски — це доповнення чи пояснення до основного тексту, які поміщаються в низу полоси окремо від основного тексту. Переважно такий доповнюючий, побічний текст виносять на низ полоси, коли він порівняно великий за обсягом або різно відрізняється від основного тексту за змістом і не може бути у нього включений. Текст виноски складається шрифтом тієї ж гарнітури, що і основний текст, але на кг менше.

Цитати — це дослівні уривки з твору іншого автора або офіційного документу, які включені в основний текст для обґрунтування висновків. Текст цитати повинен вміщувати логічно закінчену думку. Цитати складають в середині основного тексту або окремими абзацами. В середині тексту частіше складають невеликі цитати в підбір з основним текстом у лапках таким же шрифтом. Пропуски в цитатах позначають трьома крапками, які від тексту не відривають, а після них ставлять пробіл — півкруглу. Цитату на початку речення складають з великої літери, навіть якщо у першоджерелі це не початок речення. Окремими абзацами складають багаторядкові і багато цитатні цитати, коли потрібно підкреслити їх особливу важливість і виділити з основного тексту, щоб читач не губив орієнтації, де закінчується цитата.

Переліки — часто в технічній, науковій, довідковій, інструктивній та іншої літератури зустрічаються частини тексту, розбиті на пункти і підпункти, тобто переліки різних положень, пояснень, визначень, які нумерують цифрами, позначають буквами і виділяють графічними елементами. Графічний спосіб виділення абзаців — елементів переліку застосовують тоді, коли всі інші способи нумерації і позначення вже використані або коли немає потреби підкреслювати порядок елементів переліку, а вимагається лише чітко виділити кожний елемент. Частіше такі елементи переліку виділяють знаком тире.