3) Виконання спуску сторінок в РageМaker та в Аdobe InDesign cs2.
Електронний спуск сторінок
Електронний спуск сторінок видання являє собою цифровий процес розстановки сторінок (полос) на майбутній друкованій формі за такою схемою, яка дозволяє після друкування і фальцювання отримати зошити з послідовним розташуванням сторінок.
Електронний спуск сторінок здійснюється засобами програмного забезпечення, які відомі як програми спуску сторінок, і всі вони поділяються на дві великі групи:
· Програми, які створені як апаратно-незалежні і можуть використовуватися з будь-яким обладнанням / системою;
· Програми, які інтегровані виробниками додрукарських систем в процес обробки цифрових даних на виробленому ними устаткуванні.
Білет 7
1Колонцифри. Правила і прийоми заверстування в Page Maker та в Аdobe InDesign CS5.
Кулонцифра – це порядковий номер сторінок видання. Розміщення кулонцифр можу бути різноманітним Найчастіше вони заверстуються на зовнішньому краї сторінки, а також посередині. Для кулонцифр застосовують переважно та ж гарнітуру що і осн текст але меншим на 2п, при складанні тексту не менше ніж 10п. якщо художній задум передбачає збільшення кулонцифр ніж осн текст то тоді збільшують. Вони можуть розміщуватись в спеціально заготовлених для них декоративних елементах. Відбивка кулонцифр від тексту повинна бети не меншою ніж розмір осн шрифту, зменшеного на 2п. їх не ставлять на: титульних сторінках (титул контртитул, авантитул, фронти спис,шмуцтитул); на порожніх сторінках (зворот титула, шмуцтитула, на сторінках для записів); на сторінках з вихідними даними; на сторінках повністю зайнятих ілюстраціями; на вклейках які не входять в загальну нумерацію сторінок; в кінці розділів не зайнятих повністю текстом; на всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, назва якого не включена в зміст видання; на всіх спускових сторінках. Верхні кулонцифри розміщують в одному рядку що і кулонтитул. При наявності кулон лінійки кулонцифру верстають по центру сторінки складання.
2Макет.Види макетівдля верстання журналів та газет.
Макет – це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл його матеріалів на полосах, про всі деталі оформлення їх. Макет повинен забезпечити швидку й чітку верстку в друкарні всіх полос номера відповідно до графіка цього випуски. Випуск номера без макети призводить до грубих помилок при оформленні газети до затримки та порушення виробництва. Найважливіша вимога – це точність. Він має точно відповідати майбутньому номеру. Загальний макет усього номера дає наочне про його композицію, розподіл та розташування найважливіших матеріалів на полосах. Макети за способом виконання поділяються на розклейні та графічні. Розклеєний макет складається з паперових відбитків гранок текстових матеріалів і відбитків кліше ілюстрацій, що потім приклеюється на макетний аркуш або сторінку старого номера. Це дозволяє досягти точного макетування, але займає багато часу оскльки треба дочекатись закінчення набору оригіналів то отримання відбитків кліше. Графічний – він складається на газетному чи журнальному аркуші, який відтворює газетну полосу в її натуральному розмірі або у масштабі. На аркуші вказані стандартні текстові колонки і шкалу кількості рядків у колонці. На аркуші вказуть розміщення текстових матеріалів, ілюстрацій та наносять всі заголовки.
3 Особливості виготовлення фотоформ на лазерних принтерах та насвітлювачах.
Фотоформа – носій ілюстраційної або текстової інформації у вигляді негатива або діапозитива, використовуваний під час виготовлення друкарськоїформи. Виготовлення фотоформ здійснюється у додрукарських процесах де за допомогою променевої енергії здійснюється відтворення або запис зображення на світлочутливому матеріалі у фоторепродукційному апараті, у контактно-копіювальній рамі або у фотовивідному пристрої.
Виготовлення фотоформ за довомогю лазерног принтера: ми спочатку виготовляєм з оригіналу негатива або діапозитива, які потім передаються у копіювальне відділення для отримання з них копій на формному матеріалі. Такий негатив або діапозитив називають фотоформою. Негативне зображення – це зобр., на якому розподіл світлих та темних тонів обернений їх розподілу на оригіналі, тобто темним ділянкам оригінала відповідають прозорі ділянки негатива, і навпаки світлим ділянкам оригіналу – непрозорі ділянки негативу. В позитивному зобр. прозорі та непрозорі ділянки відповідають світлим та темним ділянкам оригіналу. Зображення на негативі та позитиві може бути дзеркальним/оберненим або прямим. Позитивне зобр. на непрозорій основі назив. позитивом, а на прозорій діапозитивом
Насвітлювач здійснює запис оцифрованого зображення за допомогою лазерного променя на чутливий матеріал (фотоматеріал), після обробки якого отримується фотоформа
Основними критеріями при виборі насвітлювача є:• спосіб запису;• роздільна здатність запису;• повторюваність при записі;• характеристика джерела світла;• формат отримуваних фотоформ;• продуктивність роботи.
Розрізняють три способи запису, що застосовуються у насвітлювачах:
1. Запис на рулонний фотоматеріал, що нерухомо закріплюється на внутрішньому боці циліндричної поверхні. Запис здійснюється за допомогою відхиляючого дзеркала системи насвітлення, яке виконує складний спіральний рух Цей спосіб поширений під назвою внутрішній барабан
2. Запис зображення на аркушевому фотоматеріалі, що закріплюється на зовнішній поверхні барабанного тримача насвітлювача. Запис відбувається при обертанні барабана шляхом переміщення каретки з оптичною системою насвітлення вздовж твірної циліндра Такий спосіб отримав назву зовнішній барабан
3. Спосіб під назвою «capstan» (волокти, протягувати), в якому запис відбувається на рулонний фотоматеріал, який протягується навпроти плоского чи багатогранного дзеркала відхиляючої системи
Фотоформа - це ілюстраційний або текстовоий діапозитив або негатив (на прозорій основі).
Вивідний пристрій— це пристрій для виведення зображення на матеріальні носії(фотоплівку, прозору плівку, папір, формну пластину тощо). Вивідними пристроями є принтер, насвітлювач..
Виведення зображення— передача цифрових даних зображення і тексту видання на вивідний пристрій та здобуття зображення (тексту) на матеріальному носієві (фотоплівці, лавсановій плівці, папері, формній пластині тощо).
Насвітлювач – це вивідний пристрій, на якому виводять кольорові зображення на фотоформу. В ньому є Rip-процесор, що дозволяє друкувати зображення з високою якістю.
Лазернийпринтер – це вивідний пристрій, який використовується для виводу чорно-білих зображень та тексту на фотоформу.
Білет 8
1. Призначення і правила заверстування норми і сигнатури
Сигнатура — порядковий номер друкованого аркуша видання, необхідний для полегшення виконання друкарських операцій, а саме: друку, фальцювання, комплектування блоків, перевірки готової продукції. Переважно сигнатуру складають шрифтами тієї ж гарнітури, що і основний шрифт, цифрами кг 8 п і ставлять у лівому куті першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури, без відбивки від неї, набирають зірочку. У формат сторінки складання сигнатура не входить. Її заверствують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче її з відбивкою 4 п. Сигнатуру не ставлять на титульному аркуші та вклейках.
Норма — коротка примітка про замовлення, в яку входить номер замовлення або прізвище автора. Заверствується після сигнатури (крім першої сторінки), набирається на 2 п менше від сигнатури, відбивка від сигнатури 8-12 п. Норму ставлять на вклейках. На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверствувати так, щоб при обрізці блока вона відрізалася.
2. Система стилів в Page Maker I InDesign. Робота зі стилями
Для створення нових стилів, треба відкрити палітру Стили. Це можна зробити увійшовши Вікно-> Показати стилі.
Стилі дозволяють легко форматувати будь-які об’єкти тексту, для цього треба тільки клацнути мишкою в потрібному місці тексту. Це дає великий виграш в швидкості і якості верстки.
Щоб створити новий стиль треба зайти у відповідну палітру, і натиснути на піктограму створення нового стилю або за допомогою меню палітри. Створивши стиль, треба його відредагувати, для цього треба на ньому клацнути 2 рази. У діалоговому вікні треба назвати стиль, і задати шрифт, абзац, табуляцію і перенос, якщо потрібно включати елементи даного стилю в зміст, то треба поставити галочку на «Включить в оглавление». Після того треба натиснути на ОК. Стиль готовий, щоб його застосувати треба стати курсором в тексті, до якого треба застосувати стиль і клацнути на відповідному рядку в палітрі. Стиль можна видалити, перетягнувши його на значок смітника на палітрі.
Стиль з плюсиком означає, що до даного абзацу було застосоване локальне форматування. Його можна відмінити, натиснувши на +.
Стиль з дискеткою – імпортований стиль з Word наприклад. Щоб він став звичайним, треба його відредагувати і зберегти.
Створюючи документ автоматично з’являються стилі (заголовок, підзаголовок, осн. текст.).
3. Визначіть ємність фіз..др.арк в 16 долю, якщо формат сторінки=53/4х91/2, кг=10п, інтерліньяж=100%, к-сть знаків в рядку=62.
Доля – 1/16
ф-т стор - 5 ¾ х 9 ½
кг – 10 п
інтерлініяж - -100%
к-сть знаків в рядку – 62
Визнач. Ємність ф.д.а
10п.-100
х – 100
=40
рядків
Білет 9
1.Правила заверстування спускових(початкових) і кінцевих сторінок
Спуском у верстці називають відступ у верхній частині посаткових полос – полос, що починають розділи, частини чи глави видання. У початкових полосах величина спуску окремих частин повинна доровнювати одній чверті висоти полоси. Величина спуску вимірюється від верхнього краю полоси до першого рядка основного тексту. Початкові полоси можуть бути оформлені по-різному: зі спуском; без спуску, але з ініціальною літерою; зі шмуцтитулом у вигляді “шапки”, із заставкою. Початкові полос часто називають спусковими полосами. Спуски мають бути однаковими у всьому виданні. Кінцевою полосою називають останню полосу видання чи його розділу, після якої наступний текст починається з початкової полоси. Кінцева полоса найчастіше буває неповною. Не дозволяється на кінцевій полосі залишати декілька рядків. Кінцеві полоси повинні мати стільки тексту, щоб він займав не менше ¼ довжини полоси, тобто не менше розміру спуску.
2.Діалогове вікно «Обтікання» і робота в ньому
Обтікання простих об’єктів текстом
1.Щоб відобразити панель «Обтікання текстом», виберіть «Вікно» > «Обтікання текстом».
2.Інструментом «Виділення» або «Часткове виділення» виділіть об'єкт, до якого треба застосувати обтікання.
3.У панелі "Обтікання текстом" натисніть на потрібній фігурі обтікання:
Обтікання навколо рамки розміру,створює прямокутне обтікання, ширина та висота якого визначається рамкою розміру вибраного об'єкта, включно із будь-якими вказаними вами відстанями зсуву.
Обтікання контуру, створює межу обтікання тексту, що має ту саму форму, що й виділений кадр (плюс-мінус будь-які встановлені відстані зсуву).
Щоб застосувати обтікання текстом до імпортованого зображення, запишіть відсічний контур у тій програмі, де ви створили зображення, якщо це можливо. Коли ви розташовуєте зображення в InDesign, виберіть параметр "Застосовувати відсічний контур Photoshop" у діалоговому вікні "Параметри імпорту зображення".
1.Щоб відобразити панель «Обтікання текстом», виберіть «Вікно» > «Обтікання текстом».
2.Виділіть
імпортоване зображення і на панелі
«Обтікання текстом» натисніть «Застосувати
обтікання навколо фігури об’єкта» 
.
3.Задайте значення зсуву. Додатні значення пересувають обтікання від кадру, від’ємні пересувають обтікання в межах кадру.
4.Виберіть "Показати параметри" в меню панелі "Обтікання текстом", щоб вивести додаткові параметри.
5.У меню "Текст" виберіть параметр контуру:
3)методи проходження видань в до друкарському виробництві.
Метод видання - це спосіб організації виробничого процесу у видавництві та на поліграфічному підприємстві з випуску друкованої продукції. Коректурним методом називається такий, при якому присутній обмін коректурним відбитком між видавництвом та поліграфічним підприємством. Безкоректурним методом називається такий, при якому відсутній обмін коректурними відбитками між видавництвом та поліграфічним підприємством. Потім треба детально ознайомитися з коректурними методами видання, поділивши їх на гранковий та безгранковий. Гранковий метод проходження видань у виробництві тривалий та трудомісткий, тому використовується тільки у виключних випадках, а саме: для складної літератури, для видань з великою кількістю ілюстрацій, для багатьох періодичних видань і т. п. Треба знати, що виробничий цикл при безгранковому методі проходження видання у виробництві коротший гранкового на 20-25 %. При вивчені даної теми необхідно також ознайомитися з процесом автоматизованої підготовки видавничих оригіналів (АПВО), в результаті якої отримуємо РОМ (репродукований оригінал - макет). РОМ готується у видавництві, у друкарні процеси складання і верстки відсутні. У друкарню поступають зверстані сторінки на папері або плівці. Метод РОМ вимагає використання у видавництві комп’ютерної техніки, яка дозволяє складати оригінал шрифтами, всіма накресленнями, з виключкою рядків. Слід пам’ятати, що метод РОМ сьогодні є основним методом видання друкованої продукції. Типова схема виготовлення РОМ: Складання тексту оригінала (мережа або дискета).; Вивід оригіналу на лазерному принтері-коректура і вичитування.; Комп’ютерна правка тексту.;Верстка сторінок.;Вивід сторінок на лазерному принтері — коректура і правка верстки технічним редактором.; Комп’ютерна правка сторінок.;Вивід сторінок на папір (плівку).;Підпис до друку. У гранковому методі після здачі оригіналів до набору до друкарня надсилає редакційні гранки набору тексту. З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну редакційну правку. У редакцію надходять також надходять відбитки з кліше, виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної полоси номера і з гранками надсилають його до друкарні. У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок на коректурних відбитках (гранках), потім верстають полоси газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для читання а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалу, відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос відсилають до друкарні де їх правляють, виправляють усі текстові й технічні помилки, зазначені на коректурних відбитках. Після цього з виправлених полос роблять нові відбитки і знову надсилають до редакції для перевірки та підпису до друку. Для того щоб редакція могла у процесі роботи над номером маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас. При безгранковому методі оригінали здають до набору разом з макетами полос, складеними точно розрахованими оригіналами тексту та ілюстрацій. Друкарня набирає за цим оригіналом полоси у точній відповідності до макета і надсилає до редакції на коректуру вже не гранки, а відбитки зверстаних полос. Отже при безгранковому методі ліквідується одна операція, що дає відповідну економію часу і витрат робочої сили. Безгранковий спосіб випуску становить особливі вимоги до редакції та друкарні. Від редакції вимагають чітке планування номера, ретельна редактора матеріалу, щоб наступне доопрацювання тексту не вело до зламу полос при коректурі. Точно розрахований заздалегідь обсяг матеріалу – тексту та ілюстрацій – має дати можливість так змакетувати кожну полосу, щоб зверстана полоса не потребувала будь-яких змін чи переверстки.
Білет 10
1.Титульні елементи книги. Правила заверстування авантитула та контртитула
Авантитул – це передній титул, де поміщають: прізвище автора, назву видання або марку видання, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовочні дані однієї чи кількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію. Верстається оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині з виключкою вправо чи посередині. Тексти тієї ж гарнітури, що і титул, але кг=не більше 12-14п. 2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка розташована на лівій стороні розвороту титульного аркуша. І яка відображає зміст книги або портрет автора. 3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотомних виданнях. 4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання. Осн. титул буває: -одинарний (перша сторінка кн.. блоку разом із зворотом) -розгорнутий (коли частина відомостей чи зображення подається на другій сторінці блоку, а частина – на третій, зі сторінки на сторінку) -двійчастий (коли текст чи зображення починається на лівій сторінці розвороту, а закінчується на правій) 5. На звороті основного титулу вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права). 6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстово-ілюстраційний, зворот цього титулу не задруковується. Контртитул — додатковий титул, як правило, багатотомних чи перекладних видань. Розмінується на лівій стороні титульного розвороту.В багатотомних виданнях на контртитулі помішають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які стосуються лише окремого тому. В перекладних творах на контртитулі подають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контр титул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титуль ний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять. Авантитул — це перша сторінка книжкового блоку, один з композиційно-декоративних елементів книги. На авантитулі поміщають прізвище автора, назву видання або видавничу марку. Верстають елементи на оптичній середині сторінка, інколи у верхній частині сторінки з виключкою вправо чи посередині. Тексти на авантитулі, як правило, тієї ж гарнітури, що і титул, але меншого кегля — не більше 12-14 п.
2.Застосування шаблонів сторінок для верстання сторінок з постійними елементами.
В будь-якому документі є елементи, що повторюються від сторінки до сторінки. До них відносяться: -колонцифра –колонтитул -границі полів і колонок -сітка направляючих Застосування шаблон-сторінок крім значної економії часу сприяє точному розміщенню елементів на сторінках. За допомогою шаблонів створюється загальний стиль документа. Основна шаблон-сторінка створюється автоматично при створенні нового документу. Для роботи з багатосторінковими документами, а також для створення, редагування та видалення шаблон-сторінок використовується палітра Pages, яка містить значки всіх сторінок документу (нижня частина палітри) і всіх шаблон-сторінок (зверху). Кожен документ по замовчуванню містить шаблон-сторінку з назвою None, в якій позначаються тільки направляючі полів, і шаблон-сторінку A-master, яка містить направляючі полів і колонок, які настроєні в діалоговому вікні New document при створенні нового документа. Якщо на значку робочої сторінки міститься буква, то це вказує, яка шаблон-сторінка є застосована. Для застосування шаблон-сторінки до одного книжкового розвороту необхідно вибрати шаблон-сторінку і перетягнути її на значок необхідної сторінки розвороту. Для застосування шаблон-сторінки роздільно до однієї сторінки книжкового розвороту треба перетягнути значок ш-ст на номер сторінки до якої необхідно застосувати шаблон. Якщо треба застосувати ш-ст до певного діапазону сторінок, треба виділити сторінки втримуючи клавішу Shift. Або виділяти сторінки, втримуючи клавішу Ctrl. Пр втриманні Alt можна вибирати окрему сторінку в розвороті. Після вибору сторінок треба натиснути в меню палютри команду Apply Master to pages, і вказати ім’я шаблону-сторінки.
3.Складіть схему технологічного процесу виготовлення фотоформ навчальних видань.
Фотоформа - це ілюстраційний або текстовоий діапозитив або негатив (на прозорій основі).
Вивідний пристрій— це пристрій для виведення зображення на матеріальні носії(фотоплівку, прозору плівку, папір, формну пластину тощо). Вивідними пристроями є принтер, насвітлювач..
Виведення зображення— передача цифрових даних зображення і тексту видання на вивідний пристрій та здобуття зображення (тексту) на матеріальному носієві (фотоплівці, лавсановій плівці, папері, формній пластині тощо).
Насвітлювач – це вивідний пристрій, на якому виводять кольорові зображення на фотоформу.
Текстові: підготовка текстових оригіналів-набір тексту у програмі-виготовлення коректурних відбитків-перша редакційна коректура згранок на комп.-виправлення помилок. Ілюстр: підготовка ілюстрацій них оригіналів-сканування та обробка зобр в растрових та векторних програмах-екранна кольоропроба-цифрова кольропроба-кольрокоригування у програмі растровій. Разом: макетування сторінок видання – верстання у видавничому пакеті – виготовлення коректурних відбитків для другої редакційної коректури зверстаних сторінок – друга редакційна коректура зверстаних сторінок – виправлення помилок на комп – вигот коректурних відбитків для третьої редакційної коректури звірки – 3 редакційна коректура звірки – виправлення пом на комп – підпис до друку – створення PDF файлу – електронне монтажування – кольороподіл – кастрування і RIP процесорі – експонування зобр на пластину (проявлення, промивання, висушування) – контроль якості – друкування на друкарській машині
Білет 11