3)Види коректури

Коректурою у видавничій практиці прийнято називати виправлення помилок і технічних недоліків у матеріалі, підготовленому для тиражування. Робота редактора над коректурою - один з видів контролю за процесом підготовки видання. Ефективність такого контролю зумовлена ​​тим, що він здійснюється на всіх стадіях формування видання в повному його обсязі. Коректура як процес - це читання коректурних відбитків і внесення в них виправлень. Коректурний відбиток - це відбиток із набору, виготовлений на різних стадіях виробничого процесу. В залежності від стадії процесу розрізняють наступні види коректурних відбитків: гранки (просто текст, незверстаний, набраний простим шрифтом, як цей текст з відповідями на запитання), зверстані листи (коректура по верстці, тобто текст вже зверстано, і коректор читає його так, як буде надалі виглядати видання), звіряльні листи (по яких проводиться звірка). Читання коректурних листів редактором - процес творчий. Він включає багато видів робіт: 1) повторний аналіз літературного матеріалу, оцінка результатів робота на цьому етапі; 2) усунення помилок, не помічених в авторському оригіналі; З) перевірка моментів тексту, які потребують підвищеної уваги і де, найімовірніше, можуть бути помилки; 4) виявлення випадків невиконання редакційно-технічних вказівок редакції; 5) усунення технічних дефектів набору і верстки; 6) контроль роботи коректора, зняття поставлених коректором питань. Виправлення в коректурних аркушах бувають двох видів: 1) кон'юнктурного характеру, коли вносять поправки у зміст твору в зв'язку зі змінами в науці, практиці, виробництві, суспільному житті, що відбулися за час підготовки літературного матеріалу до друку (наприклад, були отримані нові результати в наукових експериментах, в теоретичних дослідженнях, з'явилися нові технічні засоби у галузі, змінилися деякі назви, найменування та ін); 2) виробничого характеру, коли виправляють помилки, що з'явилися на різних стадіях виробничого процесу (наприклад, при наборі можуть бути пропущені слова, словосполучення і будь-які інші фрагменти тексту, можуть бути неправильно написані слова, пропущені або замінені окремі букви або частини слова та ін) .

Білет 3

3.1. Колонтитул. Правила заверстування. Створення колонтитулів в InDesign

Колонтитул — це текстовий рядок (назва розділу або прізвище автора, в якій заверстується над основним текстом кожної сторінки). Колонтитули підкреслюють колон лінійкою, можуть бути «мертві колонтитули», які мають чисто декоративне значення. Колонтитули набирають шрифтами відмінними від основного тексту (курсив, прописними, капітеллю). З верхнім та нижнім колонтитулом. Короткі колонтитули можна заверстувати в оборці перших двох рядків або на одній сторінці розвороту. Колонтитули поділяються на:

1. Ковзкі, які змінюються на кожній новій сторінці;

2. Переривчасті, які змінюються тільки з початком нового розділу.

Колонтитули розміщуються на шаблон-сторінках.

Правила заверстуванняя: 1. І Колонтитул згідно правил художньо-технічного редагу­вання розташовується в межах формату складання. Проте сьогодні можливості програмного забез­печення дозволяють виносити колонтитул на поля. 2. Колонтитули оформляються кеглем, що не перевищує основний текст. Накреслення, гарнітура, колір, ліній­ки — на вибір оформлювана. Товщина лінійки колонтитула, за­звичай. не перевищує 1 пункт. Відстань від колонтитула до тексту —0,5-1 пробільний рядок або 4-6-8 пунктів. Лінійка не повинна перекривати верхні або нижні виносні еле­менти літер. 3. Колонтитули не ставляться на титулах, зво­роті титулів, на сторінці з випускними даними, на сторінках із сторінковими ілюстраціями.

4.Перші дві сторінки не нумеруються (перша — це, зви­чайно, титул, друга — зворот титула).

Щоб створити колонтитул потрібно увійти в шаблон-сторінку і намалювати там текстовий фрейм і набрати потрібний текст. Після цього переходимо в режим верстки і присвоюємо даний шаблон до потрібних сторінок. Це робиться так: значок шаблону перетягується на сторінки. Або за допомогою меню палітри обираємо «Застосувати ш-ст до..» і вказуємо сторінки до яких треба застосувати.

3.2. Елементи газетних сторінок. Правила заверстування ілюстрацій

До постійних елементів газети належить заготовочна частина, газетні сторінки, службові елементи газети, заголовки, ілюстрації.

Заголовочна частина вкл. назву газети, постійний заклик, календарні відомості, іноді вказують нагороди. Заголовки викл. на всі колонки або в лівий край, а місце з правої сторони наз. ШПІГЕЛЬ, і викор. цей шпігель для публікації найважливіших матеріалів номера. Календарні відомості оформляється одним рядком під назвою або під виглядом календ арика. Розділові засоби: пробіли, лінійки, фігурні елементи, орнаменти.

До службових елементів відносяться вихідні відомості, колонтитул, авторські підписи, ініціали.

Вихідні дані заверствуються внизу останньої сторінки (адрес, тел.. редакції, друкарні, « замовлення, ціна, наклад). Заверствується на весь формат, накреслення світло пряме або курсивне, зверху відбивається лінійкою, кг 9 п.

Колонтитули заверствуються на всіх сторінках крім першої. Включають назву газети, номер сторінки, дату випуску. Авторські підписи, розміщуються в кінці приміток чи статей. Його розбивають на 2 рядки. В 1-му ініціали та прізвище, в 2-му посада, і заверствується праворуч статті чи матеріалу, жирного накреслення.

Ініціали (ліхтарики) — це великі літери, кг 16-24 п, які влізають на початок 1-го пункту матеріалу.

Заверстування ілюстрацій:

1. Глуха верстка — заверствується в багатоколонковому наборі, обирається з чотирьох сторін.

2. Колонкова ілюстрація – заверстується на 1 колонку або на її частину

Коли є ілюстрація в газеті то текст іде через ілюстрацію далі по колонках.

3.3. Визначіть к-сть знаків на сторінці, якщо ф-т сторінки 61/2х93/4, кг=11п, інтерліньяж-105%, к-сть знаків в рядку-58.

ф-т стор 6 ½ х 9 ¾ кв.

к-сть знаків в рядку – 58

кг – 11 п

інтерініяж – 105 %

Визнач. К-сть знаків у ф.д.а

1. 11п – 100

х – 105

(11х105)/100=11.55

2. 9 ¾=468пт.

3. 468х11.55=40 рядків

4. 40х58=2320 знак стор .

Білет 4

1Внутрішні та зовнішні елементи книги. Розміщення частин видання при верстці.

Внутрішні:

1. Авантитул – це передній титул, де вказується посвята, або марка видавництва.

2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка відображає зміст книги або портрет автора, яка займає всю сторінку складання.

3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотонних виданнях.

4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.

5. На звороті основного титула вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).

6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстовоілюстраційних, зворот цього титула не забруковується.

Зовнішні:

1. Форзац – це два однозгинних 4-ох сторінкових аркушів, перша сторона яка приклеюється до палітурки і 1-ї сторінки кн. блоку, 2-га до палітурки і останньої сторінки кн. блоку.

2. Каптал – це стрічка з потовщеним кольоровим краєм, одна сторона якої приклеюється до верхньої частини корінця, друга до нижньої.

3. Корінець – це одна із торцевих сторінок кн. блоку, який може бути прямокутної, заокругленої, грибоподібної форми. На корінець приклеюється корінцевий матеріал. Це марля або її замінник.

4. Ляссе – закладка в книжці.

5. Палітурка.це касртона оправа . яка призначена для захіиститу блоку від пошкоджень.Є 5 типів палітурок

6. Обкладинка – це паперова оправа видання, що оберігає його сторінки від пошкодження і забруднення. Це найпростіше зовнішнє покриття друкованого видання.

Є 4 типи обкладинок:

7. Футляр — виготовляють із звичайного офсетного картону, картону типу хром-ерзац, а також з пластмаси. Призначення футляра із звичайного картону — захист видання у процесі його транспортування. В окремих випадках футляри обтягуються тканиною и іншими палітурними матеріалами. Вони бувають напіввідкритими (видання не більш як на 50%) і закритими (видно лише корінці видання.)

8. Суперобкладинка, яка надівається на палітурку і загинається з двох сторін.

2Правила верстання тексту з примітками та виносками

Внутритекстовыми примітками називають додатковий текст, який би чи уточнюючий основний, але поміщений безпосередньо за разъясняемым оповіддю та обладнаний словом «Примітка».Примітки найчастіше набирають шрифтом зниженого кегля. Тоді при завёрстке їх слід дати відповідні відбиття. Але часом примітки набирають шрифтом основного кегля зі втяжкой, перевищує розмір абзацного відступу щонайменше, ніж одну кегельную. І тут відбиттів непотрібен. Слово «Примітка» набирають, зазвичай, із — курсивом чи розрядкою, з абзацного відступу, причому другі рядки би мало бути набрані на повний формат без додаткових втяжек (коли всі примітки набрані зі втяжкой, то абзацний відступ дають понад втяжки, а другі рядки набирають на формат зі втяжкой). Якщо є кілька нумерованих приміток, наступних одне одним, слово «Примітка» не повторюють, які нумерацію вирівнюють по розрядам цифр, тобто перші рядки кожного примітки дають з великою втяжкой (абзацний відступ плюс ширина слова «Примітка»). Виноска – доповнення, пояснення до основного тексту. бувають в кінці сторінки та в кінці видання. Позначаються зірочкою якщо до 3 на сторінці, якщо більше та цифрами, якщо багато то в кінці видання. Виноски набираються зниженим кеглем (на 2 пункти). Правила: Гарнітура виноски обов'язково повинна збігатися із гарнитурою основного тексту. Крапка в кінці виноски ставиться. Абзацний відступ дорівнює абзацному відступу основного тексту. Символ посилання і в тексті, і в самій виносці набираєтся 6 кеглем (надрядковим). Виключається виноска по формату і обов'язково розставляються переноси. Нумерація виноски має бути посторінкова, якщо тільки виноски не набираються в кінці видання, тоді нумерація — наскрізна, по всьому виданню

3 незнайшов

Білет 5

1)Титульні елементи книги. Правила заверстування фронтисписа та контртитула.

Авантитул _- це попередній титул, де вказується посвята, або марка видавництва.Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.На звороті основного титула вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстовоілюстраційних, зворот цього титула не забруковується. Фронтиспис — це портрет автора, або ілюстрація, яка розміщується на лівій стороні розвороту титульного аркуша. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художньо-технічного реактора. Фронтиспис займає всю сторінку складання. Колонцифру на фронти списі не ставлять.Контртитул — додатковий титул, як правило в багатотомних або перекладних виданнях. Розміщується на лівій стороні титульного розвороту. В багатотомних виданнях на контртитулі поміщають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які відносяться лише до окремого тому. В перекладних творах на контртитулі дають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. Фронтиспис — як правило, ілюстрація у книзі, розташована на лівій стороні розгорту титульного аркуша. На фронтисписі розміщують відтворе ний у різних техніках портрет автора або особи, про яку йде мова в творі. Інколи на фронтисписі помішають ілюстра цію, яка відображає головну ідею твору, вузловий епізод. У наукових виданнях на фронтисписі можуть бути фото графії, карти, схеми. Верстають фронтиспис згідно з вказівками художника чи художньо-технічного редактора (рис. 25). Коли таких вка зівок немає, тоді зображальні елементи розташовують на оптичній середині сторінки, узгоджуючи зображення з ти тульним аркушем. Колонцифру на фронтисписі не ставлять. Контртитул — додатковий титул, як правило, багатотомних чи перекладних видань. Розмінується на лівій стороні титульного розвороту.В багатотомних виданнях на контртитулі помішають дані, які належать до всього видання, а на титулі — дані, які стосуються лише окремого тому. В перекладних творах на контртитулі подають ті ж дані, що й на титулі, мовою оригіналу. В розкішних та подарункових виданнях контр титул роблять «дзеркальним», тобто він повторює титуль ний аркуш. Верстають контртитул згідно з композиційним задумом видання, узгоджуючи з титулом. Колонцифру на контртитулі не ставлять.

. 2)види газетних заголовків. Особливості їх складання та верстання.

Види: основні, підзаголовки, внутр підзаголовки, надзаголовки, рубрики, шапки. Основний є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко та лаконічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення. Він може бути привітальними (з великоднем); закличним (більше світла!); узагальнюючі (досвід – наше багатство); інформаційні (плакат юної художниці) може мати такі форми – запитання (хто поспорить з чемпіоном); оклику (прийшла весна!);звертання (чекаємо на вас..); ствердження (акція доброї волі); заперечення (ні не господарі ви). Підзаголовок – має відношення до псюго матеріалу. Він частіше є тематичним тобто пояснює або уточнює, іноді розвиває заголовок. Також він може бути службовим, але в цьому випадку він указує на спрямованість газетного виступу. Внутр підзаголовок – використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту на окремі частини, він допомагає читачу краще орієнтуватись у великому матеріалі. Надзаголовок завжди конкретний деталізує основний заголовок, наголошує на основну думку публікації. Інколи може стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу. Рубрика – особливий різновид заголовка, що визначає тематичний або характер матеріалу або характер матеріалу, його жанрові особливості. Вона не розкриває зміст публікації, показує в загальному проблеми які порушуються. Види: службові (вказують на жанр публікації (інтерв’ю, репортаж); визначає джерело інформації (пишуть читачі, від власного кореспондента); уточнюють характер аудиторії (садоводам, рибалкам); вказують на час події («сьогодні», «вчора в місті»); інформують про форми редакційної роботи («клуб ділових зустрічей», «виїздне засідання редколегії газети»). Тематичні визначають напрям, тему газетного виступу. Вони супроводжують важливі розділи газети «мистецтво планети», «редакційна пошта». Види: рубрика-девіз – це заклик під яким проводить газетна компанія («рідному місту - красу») її різновидом є суперрубрика – позначає тематична спрямування публікацій на всю полосу, її розміщують над верхнім колонтитулом або під кулонлінійкою повним рядком на формат всієї полоси. Рубрики бувають: постійні (вони у газеті є постійно або тривалий час); тимчасові (тільки на певний час мають сезонний характер («до дня перемоги») епізодичні (уточнюють характер окремих публікацій. Така рубрика як правило не повторюється. Шапкою – один з типів заголовка, що об’єднує декілька газетних заголовків. Вони призначені для привертання уваги читача. Бувають: шрифтові (набрані друкарським способом) штрихові (намальовані художником) тонові (фотографовані). За характером може бути: привітальна – має привітальну форму. Викор у дні великих свят, видатних подій; закличною – мають політичний господарський культурний заклик; узагальнюючий – висловлює головну ідею обєднуваних нею матеріалів; інформаційною – повідомляє про подію явище факт.

3) виготовити графічний макет газетної сторінки.

Макет — це графічний план верстки, який дає чітке уявлення про розподіл матеріалів на сторінках газети і про всі деталі їх оформлення. Готується в секретаріаті редакції і основою його є план номера.

Для того щоб виготовити графічний макет, потрібно:

1. Вибрати формат газетної сторінки.

2. Виготовити макетний бланк (натуральну величину або зменшеному масштабі).

3. На мекетному бланку розмістити матеріали (текст, ілюстрації, реклами), використовуючи спеціальні умовні позначення. Заголовки статей можна виписувати.

4. Визначитися з к-стю колонок для даного формату.

5. Вказати гарнітуру, кг, інтерліньяж.

Для вигот. макету крім плану номера треба мати: текстові та ілюстраційні матеріали, макетні бланки, лінійки для вимірювання рядків, олівці, фломастери, клей, ножиці, гумка.

При макетуванні викор. спец. умовні позначки текстових колонок, ілюстрацій, лінійок. Колонки позначаються стрілками, змійками, кривою, штриховкою. Ілюстрації – діагональ, конверт, штриховка. Лінійки – позначається прямими лініями і вказується їхні накреслення.

3Макети бувають 2о-х видів:

— загальний макет усього номера дає наочне уявлення про його композицію.

—макети окремих сторінок

Білет 6

1)способи групування рядків заголовків. Ділення тексту заголовків на рядки.

Рядки групують за змістои. Шмуцтитул – заголовок розділів що складається на окремій непарній сторінці. Його зворот не забруковується. Шапкою – на початкових спускових сторінках входять у рахунок спуску 1/3 ¼ висоти сторінки. Заголовки окремими рядками: в черв рядок, в лівий та правий краї. В підбір – проміжок до тексту 1 кагельна. Віконцем; німі; на полях. Правила: Заголовки на рядки розбиваються згідно змісту, не можна залишати в кінці рядка прийменники чи прислівники.; В кінці заголовка крапка не ставиться (якщо тільки він не в підбір із текстом).; Переноси не допускаються (окрім заголовків «кватирка» і «ліхтарик»).; Абзацний відступ відсутній. Рівні заголовків у всьому виданні повинні оформлятися однаково.; Відбивка зверху заголовка має бути в 1,5 разу більша, ніж знизу.; Якщо заголовок заверстується внизу сторінки, то після нього повинні залишатися не менше трьох рядків тексту. Якщо там ще і заверстана виноска, то допускається два рядки за умови, що перший рядок виноски по ширині набраний на повний формат.; Довжина рядка заголовка, виключеного по центру, має бути не більша за ширину формату складання, зменшеного на два абзацні відступи.; У нумераційних заголовках розрядкою виділяється тільки текстова частина, номер (арабський або римський) залишається незмінним, тобто оформляється без розрядки.; «Закрита кватирка» має бути прикрита зверху і знизу як мінімум двома рядками тексту, причому зверху у всьому виданні має бути однакова кількість рядків. «Відкрита кватирка» оформляється на рівні першого рядка абзацу.; Розмір «кватирки» повинен мати по всьому тексту однакове значення по ширині і висоті, навіть якщо заголовок в ній короткий. І цей розмір по ширині не повинен перевищувати 1/4  довжини рядка (повного).; У абзаці, де оформлена «відкрита кватирка», абзацний відступ має бути відсутнім, при «закритій» — на розсуд редактора або дизайнера.; Над абзацом, в якому оформлена «кватирка», ставиться невелика відбивка. Кегль даного заголовка частіше знижується на 2 пункти (від кегля основного тексту).; Виключка заголовка — «кватирки» частіше задається вліво або по центру, але може бути будь-яка.; Заголовки-«ліхтарики» ставляться на непарній сторінці справа, на парній — зліва, на боковику. Ширина боковика не повинна перевищувати 1/4 ширина формату складання. Вирівнюватися цей заголовок повинен по лінії першого рядка абзацу. Абзацний відступ в цьому абзаці відсутній. Кегль «ліхтарика» або дорівнює кеглю основного тексту, або задається зниженим на 2 пункти. Виключка заголовка може бути будь-яка. Шрифтове оформлення аналогічне оформленню «кватирки». Над абзацом, де оформлений «ліхтарик», ставлять невелику відбивку.; У заголовках «кватирка» і «ліхтарик» дозволяється використання переносу (якщо цього не можна уникнути).

2)заверстування ініціальних літер, кінцівок та заставок.

Буквиця — Збільшена заголовна літера розділу тексту (глави, параграфу, абзацу). Часто — мальована або декорована. По відношенню щодо абзацу розрізняють: винесена вгору, втоплена і обтравлена текстом здебільшого буквиця займає від 2 до 4 рядків тексту