Фази шлункової секреції

Основи вивчення фаз шлункової секреції були закладені І.П. Павловим. Виділяють 3 фази шлункової секреції, які перекриваються в часі.

І фаза – мозгова (цефалічна)

ІІ фаза – шлункова

ІІІ фаза – кишкова

Мозгова фаза – пов’язана 1) з умовними рефлексами, які виникають на вигляд їжі, запах, думки і пов’язані зі збудженням рецепторів ока, вуха, носа;

2) з безумовними рефлексами. Які виникають при подразненні смакових, тактильних, температурних рецепторів ротових порожнин і рецепторів глотки.

Ці рефлекси мають пускові впливи. Виділення шлункового соку починається ще до надходження їжі у шлунок і шлунок заздалегідь готується до прийому їжі. Сок, який виділяється в цю фазу Павлов назвав апетитним. Доказом умовнорефлекторного компонента цієї фази є досліди Павлова по виділенню шлункового сока у собак на звук або світло.

Доказом безумовнорефлекторного компонента цієї фази є досліди з удаваним годуванням езофаготомованих собак з фістулою шлунка (їжа надходить у ротову порожнину, випадає через стравохід, виділяється шлунковий сік).

Рефлекторний вплив на шлункові залози здійснюється через n. vagus і гастриновий механізм.

Шлункова фаза пов’язана з дією їжі на слизову шлунку і продовжується декілька годин. Доказом існування цієї фази є досліди на собаках з фістулою шлунку, коли у шлунок через фістулу вкладали їжу, або в шлунок через зонд вводили розчини чи подразнювали механорецепторі шлунку. Все це викликало виділення шлункового соку. Посилення секреції в цю фазу пов’язане 1) з нервовими механізмами від механо- і хеморецепторів шлунку імпульси ідуть до харчового центру, а звідти по n. vagus шлунку і секреції збільшуються, а також 2) з гуморальними механізмами. Основними хімічними стимуляторами секреції в цій фазі є гастрин, гістамін і особливо продукти перетравлення білків – пептиди, олігопептиди, амінокислоти (триптофан, фенілаланін), а також Са, алкоголь, кофеїн.

Кишкова фаза пов’язана з дією хімуса на слизову тонкої кишки. Доказом існування цієї фази є досліди в яких у тонку кишку вводили деякі види їжі (м’ясний бульйон, капусний сік та ін.) і спостерігали виділення шлункового соку. Посилення секреції в цю фазу пов’язане 1) з нервовими механізмами: збудження механо- і хеморецепторів кишковика (особливо недостатньо перетравленим хімусом) призводить через n. vagus до посилення шлункової секреції; 2) з гуморальними механізмами. Продукти гідроліза поживних речовин, особливо білків, після всмоктування в кров або діють безпосередньо на шлункові залози і посилюють секрецію, або сприяють виділенню гістаміна і гастрина, які посилюють секрецію. Стимулюють секрецію також мотилін, бомбезин, енкефалін. Пригнічення секреції в цю фазу відбувається внаслідок надходження у кишковик кислого хімуса, продуктів гідроліза жирів. ГІГ – секретин і ХЦКПЗ , які утворюються в 12-п. Кишці пригнічують секрецію HCl, але стимулюють утворення пепсиногенів. Гальмують секрецію також ентерогастрон, стоматостатин, нейротензин, ШІП, ВІП.

Вплив харчових режимів на шлункову секрецію

Вплив їжі на шлункову секрецію вивчав І.П. Павлов, а пізніше І.П. Разенков. Вони довели, що секреція шлункових залоз істотно залежить від характеру харчування. При тривалому (більше місяця) вживанні їжі, яка містить багато вуглеводів (хліб, овочі) секреція зменшується особливо в 2,3 фазу. При вживанні білкової їжі навпаки збільшується. Доведено. Що змінюється не тільки кількість соку, а й його кислотність і співвідношення різних видів пепсинів.

Стимулюють утворення шлункового соку: сирі овочеві та фруктові соки, екстрактивні речовини, які містяться в м’ясних, овочевих бульйонах, прянощі, приправи, гіркі речовини, слабки речовини солей, кислот, алкоголю, продукти розщеплення білків.

Пригнічують: жири, лужні розчини, вуглеводи, сильні розчини солей, кислот, алкоголю.

Індиферентними є Н₂О, крохмаль, сирий білок яйця.