Зміст

ВСТУП 2

1. Свідомість і внутрішня людина у філософії августина як концепт самості 4

2. Пам’ять і рецепція часу

У ФІЛОСОФІЇ АВГУСТИНА 10

3. Феномен часу 18

ВИСНОВОК 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30

ВСТУП

Ґрунтовно осмислене психологічне трактування часу є поворотом, значення якого для європейської філософії важко переоцінити. Саме прагнення християнства осягнути природу індивідуальної людської душі виходячи з її зв'язку з надкосмічним, особистим Богом привело також до нового трактування часу. Августин багато в чому передбачає суб'єктивний підхід до розуміння часу, характерний для емпірично-психологістського напряму у філософії 17 -18 століть, а частково і для трансценденталізму Імануїла Канта. Проте як новоєвропейський психологізм, так і трансцендентальна філософія відрізняються від Августина дуже радикально, оскільки покидають той теологічний грунт, на якому виросло вчення Августина про час. А саме християнська теологія визначила онтологічний горизонт, поза яким неможливо зрозуміти сенс Августинівської концепції часу і вічності. Вчення Августина про душу визначене його розумінням зв'язку душі з Богом. Саме цей зв'язок з Богом (чи, що те ж, з вічністю) і забезпечує ту єдність «напруги», «протяжності», про яке йтиме мова у цій курсовій роботі.

Ступінь вивчення теми. Варто відзначити, що вказана тема потребує і ґрунтовнішого розгляду. Однак, слід сказати, що ця тема досить добре розроблена у європейській літературі: головно у теологічних працях. У російських і українських дослідження відчувається брак глибини осмислення філософських здобутків Августина (ймовірно, це пов’язано із радянським минулим, де Августин залишався на маргінесах філософського дослідження).

Об’єктом дослідження є концепт часу.

Предметом дослідження є концепція єдності часу і свідомості (душі) у філософії Августина.

Мета дослідження: вивчити і науково обґрунтувати суть концепції єдності часу і свідомості у філософії Августина), дати вичерпне тлумачення, визначити основні наголоси філософа у міркування про душу (свідомість), внутрішню людину, час, пам’ять, мислення.

У відповідності з метою дослідження ставляться такі основні завдання:

1) подати основний розвиток ідей Августина, наголосити на ідеї пошуку «внутрішньої людини» як концепту самості – важливої характеристики свідомості (душі) людини;

2) висвітлити поняття пам’яті і її концептуальне відношення до проблематики осмислення часу;

3) висвітлити основні складності у філософії Августина щодо часу, а також подати і описати розв’язок цих проблем.

Методи дослідження: реконструкції, історичний, аналізу та синтезу, порівняльний, герменевтичний та моделювання.

Стан вивчення. Над даною темою працювали такі лослідники: В. Соколов, П. Гайденко, Г. Майоров, а також слід віддати належне оригінальним і глибоким монографіям Еріксона та Коплстона Ф. На наукових працях зазначених дослідників я й будуватиму виклад своєї курсової роботи.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел із 16 найменувань

Загальний обсяг 30 сторінок.