Розрізняють три способи запису, що застосовуються у насвітлювачах:

1.   Запис на рулонний фотоматеріал, що нерухомо закріплюється на внутрішньому боці циліндричної поверхні. Запис здійснюється за допомогою відхиляючого дзеркала системи насвітлення, яке виконує складний спіральний рух Цей спосіб поширений під назвою внутрішній барабан

2.   Запис зображення на аркушевому фотоматеріалі, що закріплюється на зовнішній поверхні барабанного тримача насвітлювача. Запис відбувається при обертанні барабана шляхом переміщення каретки з оптичною системою насвітлення вздовж твірної циліндра Такий спосіб отримав назву зовнішній барабан

3. Спосіб під назвою «capstan» (волокти, протягувати), в якому запис відбувається на рулонний фотоматеріал, який протягується навпроти плоского чи багатогранного дзеркала відхиляючої системи

Білет 8

1. Призначення і правила заверстування норми і сигнатури

Сигнатура — порядковий номер друкованого аркуша видання, необхідний для полегшення виконання друкарських операцій, а саме: друку, фальцювання, комплектування блоків, перевірки готової продукції. Переважно сигнатуру складають шрифтами тієї ж гарнітури, що і основний шрифт, цифрами кг 8 п і ставлять у лівому куті першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури, без відбивки від неї, набирають зірочку. У формат сторінки складання сигнатура не входить. Її заверствують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче її з відбивкою 4 п. Сигнатуру не ставлять на титульному аркуші та вклейках.

Норма — коротка примітка про замовлення, в яку входить номер замовлення або прізвище автора. Заверствується після сигнатури (крім першої сторінки), набирається на 2 п менше від сигнатури, відбивка від сигнатури 8-12 п. Норму ставлять на вклейках. На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверствувати так, щоб при обрізці блока вона відрізалася.

2. Система стилів в Page Maker I InDesign. Робота зі стилями

Для створення нових стилів, треба відкрити палітру Стили. Це можна зробити увійшовши Вікно-> Показати стилі.

Стилі дозволяють легко форматувати будь-які об’єкти тексту, для цього треба тільки клацнути мишкою в потрібному місці тексту. Це дає великий виграш в швидкості і якості верстки.

Щоб створити новий стиль треба зайти у відповідну палітру, і натиснути на піктограму створення нового стилю або за допомогою меню палітри. Створивши стиль, треба його відредагувати, для цього треба на ньому клацнути 2 рази. У діалоговому вікні треба назвати стиль, і задати шрифт, абзац, табуляцію і перенос, якщо потрібно включати елементи даного стилю в зміст, то треба поставити галочку на «Включить в оглавление». Після того треба натиснути на ОК. Стиль готовий, щоб його застосувати треба стати курсором в тексті, до якого треба застосувати стиль і клацнути на відповідному рядку в палітрі. Стиль можна видалити, перетягнувши його на значок смітника на палітрі.

Стиль з плюсиком означає, що до даного абзацу було застосоване локальне форматування. Його можна відмінити, натиснувши на +.

Стиль з дискеткою – імпортований стиль з Word наприклад. Щоб він став звичайним, треба його відредагувати і зберегти.

Створюючи документ автоматично з’являються стилі (заголовок, підзаголовок, осн. текст.).

3. Визначіть ємність фіз..др.арк в 16 долю, якщо формат сторінки=53/4х91/2, кг=10п, інтерліньяж=100%, к-сть знаків в рядку=62.

Доля – 1/16

ф-т стор - 5 ¾х 9 ½

кг – 10 п

інтерлініяж - -100%

к-сть знаків в рядку – 62

Визнач. Ємність ф.д.а

1. 10п.-100

х – 100

2. =40 рядків

3. 

Білет 9

1.Правила заверстування спускових(початкових) і кінцевих сторінок

Спуском у верстці називають відступ у верхній частині посаткових полос – полос, що починають розділи, частини чи глави видання. У початкових полосах величина спуску окремих частин повинна доровнювати одній чверті висоти полоси. Величина спуску вимірюється від верхнього краю полоси до першого рядка основного тексту. Початкові полоси можуть бути оформлені по-різному: зі спуском; без спуску, але з ініціальною літерою; зі шмуцтитулом у вигляді “шапки”, із заставкою. Початкові полос часто називають спусковими полосами. Спуски мають бути однаковими у всьому виданні. Кінцевою полосою називають останню полосу видання чи його розділу, після якої наступний текст починається з початкової полоси. Кінцева полоса найчастіше буває неповною. Не дозволяється на кінцевій полосі залишати декілька рядків. Кінцеві полоси повинні мати стільки тексту, щоб він займав не менше ¼ довжини полоси, тобто не менше розміру спуску.

2.Діалогове вікно «Обтікання» і робота в ньому

Обтікання простих об’єктів текстом

1.Щоб відобразити панель «Обтікання текстом», виберіть «Вікно» > «Обтікання текстом».

2.Інструментом «Виділення» або «Часткове виділення» виділіть об'єкт, до якого треба застосувати обтікання.

3.У панелі "Обтікання текстом" натисніть на потрібній фігурі обтікання:

Обтікання навколо рамки розміру,створює прямокутне обтікання, ширина та висота якого визначається рамкою розміру вибраного об'єкта, включно із будь-якими вказаними вами відстанями зсуву.

Обтікання контуру, створює межу обтікання тексту, що має ту саму форму, що й виділений кадр (плюс-мінус будь-які встановлені відстані зсуву).

Щоб застосувати обтікання текстом до імпортованого зображення, запишіть відсічний контур у тій програмі, де ви створили зображення, якщо це можливо. Коли ви розташовуєте зображення в InDesign, виберіть параметр "Застосовувати відсічний контур Photoshop" у діалоговому вікні "Параметри імпорту зображення".

1.Щоб відобразити панель «Обтікання текстом», виберіть «Вікно» > «Обтікання текстом».

2.Виділіть імпортоване зображення і на панелі «Обтікання текстом» натисніть «Застосувати обтікання навколо фігури об’єкта»  .

3.Задайте значення зсуву. Додатні значення пересувають обтікання від кадру, від’ємні пересувають обтікання в межах кадру.

4.Виберіть "Показати параметри" в меню панелі "Обтікання текстом", щоб вивести додаткові параметри.

5.У меню "Текст" виберіть параметр контуру:

3)методи проходження видань в до друкарському виробництві.

Метод видання - це спосіб організації виробничого процесу у видавництві та на поліграфічному підприємстві з випуску друкованої продукції. Коректурним методом називається такий, при якому присутній обмін коректурним відбитком між видавництвом та поліграфічним підприємством. Безкоректурним методом називається такий, при якому відсутній обмін коректурними відбитками між видавництвом та поліграфічним підприємством. Потім треба детально ознайомитися з коректурними методами видання, поділивши їх на гранковий та безгранковий. Гранковий метод проходження видань у виробництві тривалий та трудомісткий, тому використовується тільки у виключних випадках, а саме: для складної літератури, для видань з великою кількістю ілюстрацій, для багатьох періодичних видань і т. п. Треба знати, що виробничий цикл при безгранковому методі проходження видання у виробництві коротший гранкового на 20-25 %. При вивчені даної теми необхідно також ознайомитися з процесом автоматизованої підготовки видавничих оригіналів (АПВО), в результаті якої отримуємо РОМ (репродукований оригінал - макет). РОМ готується у видавництві, у друкарні процеси складання і верстки відсутні. У друкарню поступають зверстані сторінки на папері або плівці. Метод РОМ вимагає використання у видавництві комп’ютерної техніки, яка дозволяє складати оригінал шрифтами, всіма накресленнями, з виключкою рядків. Слід пам’ятати, що метод РОМ сьогодні є основним методом видання друкованої продукції. Типова схема виготовлення РОМ: Складання тексту оригінала (мережа або дискета).; Вивід оригіналу на лазерному принтері-коректура і вичитування.; Комп’ютерна правка тексту.;Верстка сторінок.;Вивід сторінок на лазерному принтері — коректура і правка верстки технічним редактором.; Комп’ютерна правка сторінок.;Вивід сторінок на папір (плівку).;Підпис до друку. У гранковому методі після здачі оригіналів до набору до друкарня надсилає редакційні гранки набору тексту. З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну редакційну правку. У редакцію надходять також надходять відбитки з кліше, виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної полоси номера і з гранками надсилають його до друкарні. У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок на коректурних відбитках (гранках), потім верстають полоси газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для читання а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалу, відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос відсилають до друкарні де їх правляють, виправляють усі текстові й технічні помилки, зазначені на коректурних відбитках. Після цього з виправлених полос роблять нові відбитки і знову надсилають до редакції для перевірки та підпису до друку. Для того щоб редакція могла у процесі роботи над номером маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас. При безгранковому методі оригінали здають до набору разом з макетами полос, складеними точно розрахованими оригіналами тексту та ілюстрацій. Друкарня набирає за цим оригіналом полоси у точній відповідності до макета і надсилає до редакції на коректуру вже не гранки, а відбитки зверстаних полос. Отже при безгранковому методі ліквідується одна операція, що дає відповідну економію часу і витрат робочої сили. Безгранковий спосіб випуску становить особливі вимоги до редакції та друкарні. Від редакції вимагають чітке планування номера, ретельна редактора матеріалу, щоб наступне доопрацювання тексту не вело до зламу полос при коректурі. Точно розрахований заздалегідь обсяг матеріалу – тексту та ілюстрацій – має дати можливість так змакетувати кожну полосу, щоб зверстана полоса не потребувала будь-яких змін чи переверстки.

Білет17

1. Правила і прийоми верстання ритмізованих текстів.

1 Вірші в середині тексту заверстуються як додатковий текст,тобто їх кг зменшується на 2 пункти і вірш відбивається від тексту в межах одного кегля основного тексту.

2 Оформляється вірш по середині формату складання, втяжка визначається за довгим або(середнім) рядками.

3 При верстанні вірша на іншу сторінку на попередній сторінці не може залишатися менше 2 рядків.

4 Переноси у віршах не допускаються, лише тоді коли навіть при зменшені пробілів між словами рядок не вміщається в задній формат. При цьому переносять цілі слова разом зі сполучниками, частками ні, не, які виключаються окремим рядком в правий край.

5 Якщо строфи вірша відокремлюються одна від одної втяжками, то додатковими проміжками їх не розділяють.

6 Якщо рядки віршованого тексту складають за вказівкою в оригіналі з відступами різних розмірів, різниця в ширині відступів повинна бути не менше круглої.

7 Числівники,що зустрічаються у віршах складають словами, а не цифрами.

8 Пробіли між словами повинні = півкруглій.

9 Кожен рядок у традиційно-побудованих віршах класичного типу в більшості складають з великої букви, залежно від того чи закінчене речення з попереднього рядка.

10 Лапки,тире, три крапки не рекомендують виносити за ліву лінію тексту вірша.

2. Шрифтове і графічне оформлення газетних сторінок.

Шрифти для набору газет повинні бути легким для читання. Бажано використовувати шрифти гарнітур: Нова газетна; Балтика; Шкільна; Літературна, Журнальна або подібні до них. Кегль шрифту визначається значенням опублікованого матеріалу та форматом колонки. Так, передову статтю набирають корпусом (10 п.) або Боргес (9 п.) на великий формат колонки. Решта матеріалів набирають петитом (8 п.), а оголошення і інший додатковий текст - нонпареллю (6 п.). Виділення в тексті роблять шрифтом напівжирного або курсивного накреслень, іноді шрифтом напівжирного курсиву (Шкільна гарнітура), Втяжка, шрифтом інших гарнітур і лінійками. Заголовки акцентують увагу читачів на найбільш важливе та цікаве статті, тому їх оформлення надається першорядне значення. При оформленні газети велика увага має бути приділена правильному підбору заголовних шрифтів і їх поєднанню з шрифтом основного набору. Газетні заголовки набирають шрифтами різних гарнітур і накреслень, переважно кегля 32, 28, 16, 12 п. Заголовки бувають одно-, дво-і багаторядкові. Рядки в заголовку розміщують у відповідності до правил їх угрупування. Для виділення заголовки підкреслюють лінійками, укладають в рамки.

Якщо зображення заверстане у верхньому кутку смуги, воно не повинно виходити за її формат. Ілюстрація по краю смуги повинна збігатися по контуру з лінією рядків і бути рівномірно відбитою з усіх боків на 8-10 п. Якщо ілюстрація не відноситься до тексту, розташованому поруч з ним, вона повинна бути виділена зверху і знизу лінійками на повний формат. Над зображенням не повинно бути абзацних рядків тексту, а під ним – неповного кінцевого рядка. Підписи під ілюстраціями набирають шрифтом кг. 8 п. Довжина рядків підпису повинна бути рівна ширині кліше. Підписи авторів ілюстрацій набирають кг. 6 п. і виключають праворуч.

3. Визначіть ємність фіз..др. арк.. в 16 долю, якщо формат сторінки – 5³/4х9¹/2, кг=10п, інтерліньяж – 100%, к-сть знаків в рядку – 62.

Дано: Єф.др.арк.=Єст*долю

Ф-т скл=5³/4х9¹/2 Єст=Єрядка*Кр

Кг=10п Кр=В*48/кг=9*48+24/10=45,6 р.

Інт=100% Єст=62*45,6=2827,2 знаків

Ємність рядка=62 Єф.др.арк=2827,2*16=45235,2 зн.

Єф.др.арк-?

Білет 21

1

a, b — символи

2а — коефіцієнти

1,4 — цифри, набираються прямим накресленням.

х2 — індекс, пряме накреслення.

— приставні крупно кегельні знаки

= + - — знаки математичних дій і співвідношення, відбивається з двох сторін, якщо є апрош тоді не відбивається.

аn — субіндекс верхній

sin — скорочені математичних і тригонометричних функцій, пряме накреслення.

Латина — набирається курсивом;

Грецький алфавіт — набирається прямим накресленням.

2

До постійних елементів газети належить заготовочна частина, газетні сторінки, службові елементи газети, заголовки, ілюстрації.

Заголовочна частина вкл. назву газети, постійний заклик, календарні відомості, іноді вказують нагороди. Заголовки викл. на всі колонки або в лівий край, а місце з правої сторони наз. ШПІГЕЛЬ, і викор. цей шпігель для публікації найважливіших матеріалів номера. Календарні відомості оформляється одним рядком під назвою або під виглядом календ арика. Розділові засоби: пробіли, лінійки, фігурні елементи, орнаменти.

До службових елементів відносяться вихідні відомості, колонтитул, авторські підписи, ініціали.

Вихідні дані заверствуються внизу останньої сторінки (адрес, тел.. редакції, друкарні, « замовлення, ціна, наклад). Заверствується на весь формат, накреслення світло пряме або курсивне, зверху відбивається лінійкою, кг 9 п.

Колонтитули заверствуються на всіх сторінках крім першої. Включають назву газети, номер сторінки, дату випуску.

Авторські підписи, розміщуються в кінці приміток чи статей. Його розбивають на 2 рядки. В 1-му ініціали та прізвище, в 2-му посада, і заверствується праворуч статті чи матеріалу, жирного накреслення.

Ініціали (ліхтарики) — це великі літери, кг 16-24 п, які влізають на початок 1-го пункту матеріалу.

Текст заверстується як у книжково – журнальних виданнях, але допускаються висячі рядки і має бути мінімум 2 гарнітури на сторінці.

3

В 1770 паризький друкар Франсуа Амбруаз Дідо ввів нову міру, яка потім була названа нормальною. Дідо взяв за основу королівську стопу (фут) розміром 32,48 см. З цього еталону дюйм (1 / 12 фута) дорівнює 27,06 мм, і звідси пункт 1 / 72 дюйма дорівнює 0,3759 мм.

Система Дідо була прийнята спочатку в багатьох європейських країнах, у тому числі і в Росії.

В 1878 англійський друкар Нельсон Хоукс визначив розмір типографського пункту в 1 / 72, 27 англійського дюйма (2,54 см). Відповідно 1 пункт = 0,3515 мм. Ця система вимірювання шрифтів (система Хоукса) стала використовуватися в Англії і США.

Бідет 22

1)Титульні елементи книги. Правила заверстування обкладинки і суперобкладинки.

1. Авантитул – це передній титул, де поміщають: прізвище автора, назву видання або марку видання, інколи назву видавництва чи декоративний малюнок або надзаголовочні дані однієї чи кількох організацій, які видають книгу, а також дані про серію. Верстається оформлення на оптичній середині сторінки, інколи у верхній частині з виключкою вправо чи посередині. Тексти тієї ж гарнітури, що і титул, але кг=не більше 12-14п.

2. Фронтиспис – це ілюстрація, яка розташована на лівій стороні розвороту титульного аркуша. І яка відображає зміст книги або портрет автора.

3. Контртитул (додатковий титул) – може розміщуватися на місці фронтисписа і буває тільки в перекладних і багатотомних виданнях.

4. Основний титул – завжди присутній в книгах де вказується прізвище автора, видавництво, рік видання.

5. На звороті основного титулу вказуються такі дані: бібліотечний шифр, прізвище авторів, редакторів, анотація (- це короткий зміст книги), ISBN (міжнародний стандартний номер книги), 10 цифр, ©(- знак захисту авторського права).

6. Шмуцтитул – це вн. титул, який знаходиться в середині книги на окремій непарній сторінці. Це назва розділу, він може бути текстовий, текстово-ілюстраційний, зворот цього титулу не задруковується.

Обкладинки бувають таких номерів: №1, №2, №3, №4.

№1-суцільна з 1 згином. (вкладанням)

№2-суцільна з з згинами (накладанням)

№3-суцільна з 2 згинами і 2 бігами (накладанням)

№4-складається з 2ох елементів: корінцевий матеріал та 2 паперові обкладинки, на кожній з яких є по 1 бігу. (накладанням)

Суперобкладинка, яка надівається на палітурку і загинається з двох сторін. Певною мірою, це додатковий підсилюючий елемент, який має на меті виділити дане видання з-поміж інших. Окрім рекламної і художньо-естетичної функції, суперобкладинка призначена також захистити оправу, зберегти надовго її первинний святковий вигляд. Найчастіше суперобкладинку виготовляють такою, щоб вона накривала зовнішні поверхні обкладинки або палітурки і мала клапани, які підгортаються під сторінки обкладинки чи палітурки на ширину менш як 2/3 ширини блока. Якщо суперобкладинка надівається на паперову основу, то вона, крім того, може бути приклеєна ло корінця видання.