- місце платежу, яке переважно збігається з місцем розташування банку-платника;

- дата (число, місяць (прописом), рік видачі чека) та місце складання (виписування) чека. Якщо місце складання чека не зазначено, ним вважається місце розташування чекодавця;

- підпис чекодавця.

Ніякі поправки чи виправлення на чекові не допускаються. Відсутність у ньому будь-якого із перелічених елементів позбавляє цей документ чинності чека.

Згідно з Женевською конвенцією термін¹ подання чека до оплати у країні його видачі дорівнює восьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європи та Середземномор’я — 20-ти, а в міжконтинентальному платіжному обороті — 70-ти дням. Ці терміни діють з дня, вказаного у чеку, як дата виставлення чека.

Оформлений індосаментом чек повинен бути вручений індосантом індосатові. Індосамент може бути (так само, як і чек) ордерним, бланковим. Якщо ж індосамент містить «валюта на отримання», «в депозит», «як довіреному» або рівнозначні слова, то такий індосамент називається передорученим.

Платіж чеком. Здійснюється без права регресу, тобто наданий тримачеві чека у визначеній формі висновок банку-трасата після перевірки легальності чека (зразків підписів трасата, номера рахунка, номера чека та ін.).

Негоціація чека. Завжди здійснюється з правом регресу будь-яким банком, який згоден виконати цю операцію. Такий банк видає аванс бенефіціарові й надсилає негоційований чек у банк трасанта для платежу. У разі неплатежу бенефіціар повинен повернути негоціюючому банку суму отриманого авансу.

Гарантія платежу за чеком. Додатково до відповідальності, що покладається законом на чекодавця та індосанта чека у випадку його несплати, платіж за чеком може бути гарантований на всю суму або її частину будь-якою іншою особою, крім платника за чеком. Така гарантія зазвичай зазначається як «гарантований», «аваль», «вважати за аваль» або іншими рівнозначними словами і супроводжується підписом особи (аваліста), яка прийняла на себе відповідальність за платіж. Причому особі, яка підписується як гарант, необов'язково вказувати, за кого вона дає гарантію. За відсутності такої вказівки гарантія вважається наданою за чекодавця. Відповідальність гаранта (аваліста) за чеком є акцесорною, тобто додатковою, не основною.

Умови передання чека від однієї особи до іншої визначають вид чека та характер його використання в обігу як засобу платежу. Розрізняють такі види чеків:

• іменний чек — чек, виписаний на користь певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосаменту. Передання здійснюється цесією (передатним написом із застереженням «не наказу», завіреним у нотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права);

• ордерний чек — чек, який виписують на користь певної особи чи за її наказом. Передається за допомогою індосаменту із застереженням «наказу» чи без нього. Цей вид чека широко використовують у міжнародному платіжному обороті;

• чек на пред'явника — чек, який виписують пред'явникові, він може бути переданий іншій особі як з індосаментом, так і без нього.

Чекодавець надає його своєму партнерові за кордоном, який при отриманні чека виставляє його обслуговуючому банку для кредитування свого рахунка. У такий спосіб за допомогою чека на пред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіж відбувається швидше, ніж платіж банківським переказом. Тому чеки на пред'явника також широко використовують у міжнародному обороті.

У міжнародній практиці чеки поділяються на банківські та фірмові:

• банківський чек — чек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків не зазначено найменування фірми-чекодавця, ним є банк боржника.

фірмовий чек — чек, виписаний фірмою на одержувача. Особливими видами чеків є єврочеки та дорожні чеки: єврочеки (Eurocheque) — стандартизовані чеки, супроводжувані спеціальними гарантійними картками, які випускають банки — члени Міжнародної організації єврочеків. Дорожній чек — стандартний грошовий документ, який виписують у місцевій або іноземній валюті и використовують під час поїздок, закордонних подорожей для оплати товарів і отримання в банку готівки. Банки України приймають до оплати чеки American Express, Thomas Cook, Visa, Citicorp у доларах США та євро. Дорожні чеки в інших валютах, як і дорожні чеки, щопред'являються третьою особою, приймаються тільки на інкасо.

3. Договір банківського рахунку.

Договір банківського рахунку - це договір, який укладається кредитною установою з клієнтом, за яким ця установа (банк) зобов'язується:

• зберігати грошові кошти на рахунку клієнта;

• зараховувати суми, які поступають на цей рахунок;

• виконувати розпорядження клієнта, пов'язані з його грошовою готівкою.

Сторонами за договором банківського рахунку є банк і клієнт. На стороні банку може виступати як власне банк, так і інші установи, які одержали ліцензію на підставі національних правил, визнаються юридичними особами, яким надано право залучати грошові кошти від юридичних, фізичних осіб, від свого імені розміщувати їх на умовах зворотності, платності, строковості, а також здійснювати інші банківські операції. На стороні клієнта за договором банківського рахунку мол« виступати будь-яка особа, яка користується послугами банку по відкриттю і веденню рахунків, здійсненню розрахункових операцій. До таких осіб можуть відноситись як національні, так і іноземні юридичні і фізичні особи. Крім того, стороною договору банківського рахунку може бути й держава в особі відповідних органів державного управління.

Всі договори банківського рахунку за своєю правовою природою носять самостійний характер договорів доручення про проведення відповідних банківських операцій в порядку і на умовах, передбачених договором, чинним національним законодавством.

Договір банківського рахунку - це двостороння угода, яка здійснюється, як правило, в простій письмовій формі, при цьому сторони в кожному конкретному випадку можуть самі встановлювати додаткові вимоги, яким повинна відповідати форма угоди. Недотримання форми договору не робить його недійсним. На практиці поширено оформлення договірних відносин клієнта з банком по розрахунковому і касовому обслуговуванню шляхом підписання одного документа, який регламентує права й обов'язки сторін. Але права й обов'язки за договором банківського рахунку виникають лише з моменту вчинення керівником банку дозвільного напису на заяві клієнта. Відсутність такого єдиного документа, підписаного сторонами, не означає, що договірні відносини між банком і клієнтом відсутні. Про існування між банком і клієнтом договору банківського рахунку свідчить наявність у компанії рахунку в даному банку.

Підставою припинення договору банківського рахунку (закриття рахунку), як правило, виступає заява клієнта. Міжнародна практика не встановлює правил, згідно яких клієнт при закритті рахунку зобов'язаний пред'явити банку якісь додаткові (крім заяви) документи, які обґрунтовують причину закриття рахунку.

Договір банківського рахунку - це самостійний цивільно-правовий договір, який породжує зобов'язання банку по вчиненню передбачених чинним законодавством і договором банківських операцій по розрахунках і касовому обслуговуванню, який виконується з допомогою вчинення окремих односторонньо зобов'язуючих цивільно-правових угод, наділених рисами договорів позики, зберігання, доручення і комісії. При цьому вказані угоди є лише способом виконання зобов'язань, які виникають з договору банківського рахунку. Сам договір банківського рахунку - консенсуальний договір, всі права й обов'язки за яким виникають з моменту досягнення угоди між банком і клієнтом про відкриття рахунку.

Міжнародною практикою визнається, що за несвоєчасне або неправильне списання коштів з рахунку власника, а також за несвоєчасне або неправильне зарахування банком сум, належних власнику рахунку, настає відповідальність фінансової установи у вигляді пені або штрафу, які за своєю правовою природою носять характер неустойки за порушення умов договору банківського рахунку. Сума штрафних санкцій коливається від 0,5 до 2,5 % за кожний день затримки.

Штраф, як правило, може бути стягнено тільки при наявності безпосередніх договірних відносин між банком, який допустив порушення фірмою - підприємством-учасником безготівкових розрахунків. Підставами для застосування відповідальності визнається несвоєчасне (пізніше наступного дня після одержання відповідного документа) або неправильне списання коштів з рахунку власника, а також несвоєчасне або неправильне зарахування банком сум, належних власнику рахунку. Банк відповідає тільки за власні дії (за свою прострочку), оскільки початок перебігу строку, необхідного для зарахування (списання) коштів безпосередньо пов'язаний з надходженням в банк відповідного розрахункового документа. Тому, якщопрострочка надходження коштів на рахунок одержувача відбулася внаслідок дій інших учасників розрахункової операції, то немає підстав до застосування до обслуговуючого банку даної відповідальності. Поняття "несвоєчасне списання коштів" визначається національними нормативними актами, які регулюють розрахункові відносини. Таким вважається списання грошей з рахунку, проведене пізніше наступного дня після одержання відповідного документа (авіза, доручення, чек та інше), на підставі якого повинно проводитись списання (зарахування) коштів.

Практично відсутнє міжнародно-правове регулювання. Національні підходи в регулюванні відносин, які виникають з договору банківського рахунку дуже різні.