10. Хронічний фіброзний пульпіт.

На відміну від гострих форм пульпіту хворі на хронічний фіброз­ ний пульпіт відчувають постійну важкість у зубі. Біль з'являється у відповідь на дію термічних, хімічних і механічних подразників, але його інтенсивність залежить від локалізації каріозної по­ рожнини. Якщо порожнина зуба розкрита й каріозна порожнина розташована в центрі, відсмоктування із зуба також спричинює ниючий біль, який швидко минає. Хронічне запалення пульпи може виникнути в закритій порожнині зуба, минаючи гостру ста­ дію. У таких випадках біль стає ниючим, тягнучим, посилюється від різноманітних подразників і повільно минає після їх усунення. Характерною ознакою цієї форми запалення є виникнення ниючого болю від зміни навколишньої температури. У хворих на хронічний пульпіт із відкритою порожниною зуба з анамнезу можна встановити наявність гострого болю в минулому; зараз біль виникає у відповідь на дію механічних, хімічних і темпера­ турних подразників. Об'єктивно: каріозна порожнина глибока, дентин стінок щільний, на дні — розм'якшений. Оголена пульпа сірувато-бу­ рого кольору, трішки набрякла чи блідо-рожева із синім відтінком. Зондування пульпи спричинює нерізкий біль і незначну крово­ течу, які повільно минають. Реакція на перкусію, як правило, без­ болісна, але інколи може бути больова реакція періодонта; елек­ трозбудливість пульпи знижена (30 — 50 мкА). Патологоанатомічно (мікроскопічно). Головною оз­ накою хронічного фіброзного пульпіту є розростання волокнис­ тої сполучної тканини. Волокна пульпи стовщені. Виявляють гіаліноз колагенових волокон, сліди колишніх крововиливів. Склад клітин пульпи різко змінений. Клітинна реакція прояв­ ляється вакуолізацією прошарку одонтобластів, посиленим роз­ множенням клітин центрального прошарку. У кореневій пульпі часто виявляють фіброз і петрифікати. Диференціальна діагностика. Хронічний фіброзний пульпіт має схожу клінічну картину з гострим глибоким карієсом, гострим обмеженим пульпітом та іншими формами хронічного пульпіту.

11. Хронічний гіпертрофічний пульпіт.

Ця форма пульпіту частіше зустрічається в дітей та осіб молодого віку. Хворі скаржаться на біль і появу крові з каріозної порожнини під час травмування харчовою грудкою або відсмоктування із зуба. З анамнезу встановлюють наявність гос­ трого болю в минулому. Об'єктивно: велика каріозна порожнина виповнена м'я­ систим пухлиноподібним утворенням. Тканина пульпи, яка роз­ рослася, під час зондування малочутлива ззовні, але болісна в ділянці устів кореневих каналів, дуже кровоточить. Дія холодо­ вого подразника може спричинити нерізкий біль, який швидко минає. Електрозбудливість пульпи знижена (20 — 40 мкА). Хронічний гіпертрофічний пульпіт має дві форми. Перша — грануляційна форма - порожнина зуба завжди розкрита, із неї виростає набрякла грануляційна тканина, що кровоточить під час дотику. Больовий симптом слабкий. Друга форма - утворення поліпа пульпи - це пізніша стадія. Поверхня округлого утво­ рення має червоно-сірий колір, епітеліальний покрив щільно спа­ яний з підлеглою тканиною. Обводячи навколо поліпа зондом, можна пересвідчитися в його зв'язку з пульпою. Рентгенографічно можна виявити розширення періодонтальної щілини в ділянці верхівки кореня.
 Патологоанатомічно (мікроскопічно). Виявляють як гіперплазію, так і інволюцію низки клітинних елементів пульпи: витончення цитоплазми, зміну сприйняття барвників, наявність дрібних зерен хроматину у фібробластах тощо. Активному запальному процесу притаманне утворення в пульпі полів грануляційної тканини, яка має в достатку різко повнокровні тонкостінні капіляри з набряклим ендотелієм. Диференціальна діагностика. Хронічний гіпертрофічний пульпіт слід відрізняти від
гіпертрофічного папіліту (розростання ясенного сосочка) та розростання грануляційної тканини з перфорації дна порожнини зуба в ділянці біфуркації коренів при хронічному періодонтиті. Розростання ясен мають досить щільну консистенцію, майже не кровоточать, у разі спроби відтіснити тканину з каріозної по­ рожнини можна виявити її зв'язок з яснами. Хронічний періодонтит із розростанням грануляційної тка­ нини з перфорацій дна порожнини зуба відрізняє те, що під час зондування можна виявити вільні отвори кореневих каналів, але остаточний діагноз встановлюють тільки після рентгенологічно­ го дослідження.