- •1.Пульпа зуба. Вікові особливості та функції.
- •2.Пульпа зуба. Гістологічна будова, інервація, кровопостачання.
- •3.Класифікація пульпітів. Загальна симптоматика пульпіту.
- •4.Етіологія, патогенез гострого та хронічного пульпіту.
- •5. Гіперемія пульпи. Клініка, патологічна анатомія, діагностика, лікування.
- •6. Гострий обмежений пульпіт.
- •7. Гострий дифузний пульпіт.
- •8. Гострий гнійний пульпіт.
- •9. Гострий травматичний пульпіт.
- •10. Хронічний фіброзний пульпіт.
- •11. Хронічний гіпертрофічний пульпіт.
- •12. Хронічний гангренозний пульпіт.
- •13. Хронічний конкрементозний пульпіт.
- •14. Загострений хронічний пульпіт
- •15. Пульпіт, ускладнений фокальним періодонтитом.
- •16. Диференціальна діагностика хронічних форм пульпітів.
- •17. Консервативний (біологічний) метод лікування пульпіту
- •18. Метод вітальної ампутації пульпи
- •19. Вітальний екстирпаційний метод лікування пульпіту
- •20. Девітальний метод лікування пульпіту
- •25. Філери та сілери, види, властивості, показання до застосування
- •27. Пломбування кореневих каналів способом латеральної конденсації гутаперчі
- •28. Пломбування кореневих каналів способом вертикальної конденсації гутаперчі
- •30.Помилки та усклад. При лікуванні пульпітів біологічним методом
- •31.Помилки та ускладнення при лікуванні пульпіту вітальним методом, причини розвитку, клініка та їх запобігання.
- •32.Помилки та ускладення при лікуванні девітальним методом.
- •33.Періодонт Гістологічна будова, функції.
- •35.Етіологія, патогенез гострого верхівкового періодонтиту.
- •36.Етіологія, патогенез хронічного верхівкового періодонтиту.
- •39.Лікування гострого серозного верхівкового періодонтиту.
- •40.Лікування гострого гнійного верхівкового періодонтиту.
- •51.Застосування протеолітичних ферментів для лікування гострого і загостреного хронічного періодонтиту.
- •53.Ендодонтичні інструменти для проходження розширення та формувань кореневих каналів.
- •56.Фізичні методи лікування перюдонтиту. Види, показання механізм дії електрофорезу, методика використання.
- •57.Застосування електричних струмів високої частоти (увч, свч) при лікуванні періодонтиту.
- •59.Пломбування кореневих каналів термофілом.
- •60.Помилки та ускладнення при лікуванні періодонтиту.
- •62.Ускладнення гострого та хронічного періодонтиту Причини розвитку усунення та профілактика.
25. Філери та сілери, види, властивості, показання до застосування
Під філерами (наповнювачами) розуміють пломбувальні матеріали, які заповнюють основний об'єм кореневого каналу. У сучасних методиках пломбування з цією метою найчастіше вико ристовують тверді штифти (срібні, титанові, гутаперчеві, пласт масові тощо)
Силери (заповнювачі, герметики), за класичним визначенням, — це пластичні речовини, які застосовують для заповнення залишкового простору між твердими штифтами та стінками ко-реневого каналу. їх іноді називають герметиками, ендогермети- ками, ізолювальними матеріалами. Як силери можуть бути вико ристані практично всі пластичні твердіючі пломбувальні матері али (на основі епоксидних смол, цементи тощо). Ураховуючи це, у стоматологічній літературі їх інколи об'єднують під цією на звою — "силери". Пластичні заповнювачі можуть також засто совуватись як самостійний матеріал для пломбування кореневих каналівЗ цією метою використовують досить різноманітні за властивостями матеріали:
I.Пластичні нетвердіючі пасти: йодоформна, тимолова. II. Пластичні твердіючі пасти.I I I . Цементи.
26. Гутаперча. Властивості, види, показання до застосування. Методика пломбування методом центрального штифта
Гутаперча — це коагульований та спеціально оброблений латекс (трансполіізопрен), який отриму ють із гутаносних рослин. Вона відносно тверда за кімнатної температури, розм'якшується за температури 25 — 30 °С і стає м'якою при 50 — 65 °С. Гутаперча нерозчинна у воді, проте добре розчиняється в хлороформі, бензині, ацетоні та інших органічних розчинниках. У розм'якшеному стані вона пластична, після вве дення в кореневий канал досить легко набуває його форми й заповнює всі нерівності. Завдяки цим властивостям гутаперчу застосовують не тільки як філер, а й як самостійний пломбуваль- ний матеріал.Гутаперча існує й використовується в стоматології у двох кристалічних формах:
а-гутаперча — аморфна, м'яка, досить липка й текуча маса, розм'якшується за температури 50 — 60 °С;
Р-гутаперча — більш тверда, кристалічна форма, розм'якшуєть ся за температури, більшої за 65 °С.
Спосіб центрального штифта:Цю методику застосовують у тих випадках, коли кореневий ка нал прямий і широкий з відносно паралельними стінками.Довжина підібраного штифта повинна бути на 1 — 1,5 мм меншою за робочу довжину кореневого каналу. Цю величину позначають інструментом на конусі. Штифт фіксують затиска чем, занурюють його кінчик на 4 —5 мм у розчин хлороформу, який, розчиняючи гутаперчу, розм'якшує кінчик конуса. Попе редньо висушений канал зволожують розчином хлороформу або антисептика і вводять штифт на всю робочу довжину каналу, виймають його і знову занурюють кінчик штифта у хлороформ; процедуру введення в канал повторюють кілька разів. Необхід но надійно фіксувати гутаперчевий конус у затискачі й вводити його в канал в одному й тому самому положенні. Після такого припасування створюється конус гутаперчі, який досить точно відображає нерівності кореневого каналу. Проміжок між кону сом гутаперчі та стінками каналу стає мінімальним, а верхівка конуса практично заповнює апікальний отвір. Припасований штифт до заключного пломбування занурюють у 70 % розчин ізопропілового спирту