VIII пара – слуховий нерв.

Скарги: при ураженні слухової порції хворий може скаржитися або на зниження слуху (гіпакузія) аж до глухоти (анакузія, або сурдітас), чи навпаки на постійний шум, свист, тріск у вусі чи більш складні слухові розлади. При ураженні вестибулярної частини хворий відчуває запаморочення голови системного характеру при зміні положення голови, при вставанні, що супроводжується нудотою, блювотою, порушенням рівноваги.

Дослідження гостроти слуху проводиться окремо для кожного вуха. В нормі шепітна мова сприймається з відстані не менше 6 метрів, а розмовна мова на відстані 15-20м. Дослідження слуху доповнюють визначенням повітряної та кісткової провідності за допомогою проб Рінне, Вебера, Швабаха. Більш точні та докладніші дані про стан слуху можна отримати за допомогою аудіометрії, котра дозволяє визначити гостроту слуху для звуків різної висоти, а також ряд інших характеристик звукового сприймання.

Вестибулярний апарат досліджується за допомогою колорічних та вращальних проб, які звичайно проводяться спеціальним отоневрологічним дослідженням хворого і дозволяють встановити характер та рівень ураження слухової та вестибулярної систем. Методики дослідження цього нерву докладно надані в підручниках з ЛОР патології.

Для ураження завиткового корінця характерні різні порушення слуху і зміни на аудіограмі, які в сполученні з запамороченням, нудотою, блювотою і ністагмом свідчать про ураження нерва в ділянці мосто-мозочкового кута.

Слухові галюцинації бувають при наявності вогнища в корі скроневої частки.

IX-X пари – язикоглотковий і блукаючий нерви.

Cкарги: найбільшого страждання хворому спричиняють розлади при ковтанні їжі (дисфагічні розлади) - попирхується твердою їжею (порушується функція констрікторів глотки), захлинається, рідка їжа може виливатись через ніс (парез м'якого піднебіння). Міняється голос - стає гугнявим (назолалія) з носовим відтінком; захриплим (ураження голосових зв'язок); порушується фонація (дисфонія); міняється його звучність аж до його відсутності (афонія). Порушується смак, інколи виникає сухість в роті.

Для дослідження цих нервів хворому пропонують широко відкрити рот і вимовити "а-а-а", стежачи за станом м'якого піднебіння, його дужок та язичка. При однобічному ураженні м'яке піднебіння звисає на боці ураження, язичок відхиляється в неуражений бік. При двобічному ураженні відмічається звисання та непорушність (або малорухомість) м'якого піднебіння. Виникає анестезія слизової оболонки верхньої половини глотки.

В обох випадках знижуються або зникають рефлекси м'якого піднебіння та задньої стінки глотки.

За визначеною раніше методикою досліджують смак на задній третині язика (агейзія, гіпо - чи гіпергейзія).

Ларінгоскопічно визначається одно- чи двобічний параліч голосової зв'язки.

Слід також відзначити можливу тахікардію, аритмію, порушення дихання.

При ізольованому ураженні IX пари відмічається втрата смаку на задній третині язика, можливо зниження чутливості слизової оболонки верхньої половини глотки та незначне порушення ковтання і сухість у роті.

Однобічне ураження X пари проявляється паралічем м'якого піднебіння на боці ураження, відставанням його при фонації та відхиленням язичка в здорову сторону; випадінням або зниженням рефлексу ковтання і м'якого піднебіння на боці ураження, паралічем голосової зв'язки, захриплістю голосу.

Двобічне часткове випадіння функції Х пари проявляється розладами ковтання (дисфагія), гучнявістю голосу (назолалія), захриплістю, розладами фонації аж до афонії, тахікардією, порушенням ритму дихання. Повне двобічне ураження нерву несумісне з життям.

ХI пара – додатковий нерв.

Скарги: хворий скаржиться на утруднення повороту голови, опущення плеча, обмеження піднімання руки вище горизонталі. А також може скаржитися на насильницький поворот голови при спастичній кривошиї.

Дослідження починають з огляду хворого, звертаючи увагу на можливі атрофії чи гіпертрофії грудино-ключично-соскового та трапецевидного м'язів, наявність в них фібрилярних та фасцикулярних сіпань. Може спостерігатись опущення плеча, відставання лопатки від тулуба; опущена, "падаюча" голова чи неприродній поворот її в якийсь бік.

Hадалі перевіряють обсяг активних рухів в цих м'язах, пропонуючи повертати голову в обидві сторони, нахилити голову вперед, здвинути плечима, піднести руку вище горизонталі, зблизити лопатки. Пропонуючи перебороти опір, створений лікарем при виконанні цих рухів, досліджують силу м'язів.