VII пара – лицевий нерв.

Скарги хворого в першу чергу зводяться до виникнення косметичного дефекту - перекосу обличчя, який спостерігають оточуючі чи сам хворий. Досить часто хворий відчуває біль в завушній ділянці з разповсюдженням на половину обличчя. Розлади смаку, крім суто відсутності смаку, описують як затерпання язика, відчуття "змазаного жиром язика"; налипання на язик "шкірки від яблука", тощо. Підвищена сльозотеча частіше відмічається при яскравому освітленні, при вітрі. Люди похилого віку з виразною дряблістю м'язів обличчя можуть скаржитись на виливання рідкої їжі з кута роту, западіння їжі між щокою та нижньою щелепою, утруднення при вимові "губних" звуків. Значно рідше хворого турбує гіперакузія.

При явищах розвиваючоїся контрактури мімічних м'язів з'являється відчуття стягнутості в обличчі, іноді сльозовиділення при жуванні (симптом "крокодилових сліз"). Також можуть виникати насильницькі рухи в обличчі в вигляді дрібних фібріляцій, посмикувань та синкінезій (докладніше див. далі).

Дослідження стану лицевого нерва починають з огляду хворого.

Звертають увагу на симетричність обличчя (перекос в здорову сторону) та очних щілин (розширена, "лагофтальм" - заяче око), положення брів та кутів рота (опущення брови та кута рота), рівномірність лобних та носо-губних складок (зглажені, менш виразні); наявність фібрілярних та фасцикулярних посіпувань мімічних м'язів; виділення сльози та слини. Іноді можуть спостерігатись явища кон'юнктивіту (частіше у людей похилого віку), герпетичні висипання в зоні вушної раковини (при ураженні колінчатого вузла).

Слід зазначити, що в спокійному стані спостерігати чітку асиметрію у дітей, молодих жінок важко через виразний підшкірний жировий шар на обличчі.

Стан іннервації мімічної мускулатури оцінюють як мимовільною мімікою, що виникає під час сміху, плачу, розмови, так і за довільними рухами в різних групах м'язів, що виконує хворий на прохання лікаря.

Хворому пропонують:

-наморщити чоло - на ураженій стороні брова нерухома чи відстає від здорової; горизонтальні зморшки на лобі не утворюються, чи менш виразні.

-нахмурити (насупити, звести) брови – на ураженій стороні брова нерухома або зводиться гірше; вертикальні зморшки коло перенісся не утворюються, або менш виразні.

-заплющити очі – на ураженій стороні очна щілина не закривається; очне яблуко закочується догори і помітна виразна смужка білої склери (феномен Белла), або через слабкість м'язів на боці ураження спостерігається симптом "вій".

-вискалити (вищирити) зуби – на ураженій стороні кут рота не відтягується назад чи відстає від здорової сторони і ротова щілина набуває вигляд косо розташованого знаку оклику.

-надути щоки - на ураженій стороні щока "парусить", губи щільно не змикаються і повітря проривається в куті рота.

-пропонують хворому свиснути, "задути сірника" – губи не витягуються трубочкою і виконати завдання неможливо .

Під час виконання завдання можуть спостерігатись патологічні синкінезії: посмикування верхньої губи при миганні, підтягування кута рота при заплющуванні очей, підняття брови одночасно з заплющенням очей та інші. Зазначені симптоми виникають при контрактурі мімічних м'язів, як ускладнення перенесеного і погано відновленого невриту лицевого нерву - при цьому обличчя перекошується не в здорову, а у вражену сторону через своєрідне стягування м'язів.

Функцію мімічних м'язів треба вміти досліджувати і у хворих в непритомному стані, коли треба виявити наявність геміплегії. У таких хворих на боці геміплегії крило носа не бере участі в акті дихання, щока "парусить". В сопорозному стані сильні больові подразнення викликають мімічну реакцію, а мімічні м'язи на ураженій стороні в ній участі не беруть. Для визначення ступеню втрати свідомості має також значення дослідження назопальпебрального рефлексу: удар молоточком по кореню носа викликає скорочення колових м'язів ока при збереженій свідомості.

Смак досліджується на солодке, кисле, гірке та солоне для передніх 2/3 язика (смакова зона VII пари) і задньої його третини (зона IX пари) з обох сторін. Після кожного обстеження хворий полоще рот водою. Достовірність даних досягається тим, що хворий дає не усну відповідь, а вказує на заздалегідь положені перед ним таблички з визначенням смакових відчуттів. При дослідженні смаку слід зважати на те, що в нормі відчуття солодкого краще сприймається кінчиком язика, кислого - з латеральної поверхні, гіркого - з задньої третини, солоного - з латеральних відділів і задньої третини язика.

Слід розрізняти ураження лицевого нерву за периферичним та центральним типом.

При периферичному типі ураження відмічається параліч мімічної мускулатури половини обличчя, що супроводжується, в залежності від місця ураження нерва в фалопієвому каналі, сухістю ока або посиленим сльозовиділенням, розладами смаку, подекуди зниженням слиновиділення чи гіперакузією. Втрачені або знижені надбрівний, рогівковий та кон'юнктивальний рефлекси, виявляється реакція дегенерації (переродження)

При центральному типі ураження спостерігається параліч м'язів лише нижньої частини обличчя, в той час як мімічні м'язи верхньої половини обличчя залишаються неушкодженими. Реакція дегенерації відсутня, зберігаються зазначені рефлекси.