V пара – трійчастий нерв.

Скарги: найчастіше хворого турбує біль чи парестезії (оніміння, відчуття повзання мурашок тощо) в ділянках обличчя, як правило, з одного боку. При больовому синдромі слід визначити його параксизмальний характер, місце виникнення і напрямки розповсюдження. Слід з'ясувати, що провокує приступ болю: ковтання, жування, рухи язиком, доторкання язиком до зуба або ясен, рухи мімічних м'язів, вмивання, чистка зубів, рухи повітря тощо. Рідше турбують утруднення при жуванні їжі.

Дослідження починають з зовнішнього огляду хворого - іноді можно побачити атрофії жувальних м'язів, зміщення нижньої щелепи. При больових проявах в обличчі звертає увагу пощадливий, подекуди страждальницький вираз обличчя, відчуття напруги в передчутті виникненя болю.

Об'єктивне обстеження починають з перевірки болючості точок виходу гілок трійчастого нерву (точок Валлє): досліджуючий натискає великими пальцями в місцях надочного, підочного і підборідочного отворів. В нормі всі ці отвори знаходяться на одній вертикальній лінії. Наявність болючості в цих точках в позаприступний період вказує на явища невропатії (невриту) тієї чи іншої гілки трійчастого нерва.

Визначають алгогенні (куркові, триггерні) зони - невеликі гіперсенситивні ділянки обличчя, ротової порожнини, легке подразнення яких викликає приступ трігемінальної невралгії. В той же час сильний тиск на ці зони не викликає приступу, а в деяких випадках припиняє його. При пошуку тріггерної зони на нижній щелепі вказівним пальцем правої руки обережно торкаються шкіри, в той час, як лівою долонею притискають м'які тканини верхньої щелепи до скелету обличчя. При пошуку тріггерної зони на верхній щелепі таким же чином фіксують м'які тканани нижньої щелепи.

Далі перевіряють (за загальноприйнятою методикою) поверхневу та глибоку чутливість по гілках (на симетричних ділянках обличчя в зонах іннервації всіх трьох відгалуджень трійчастого нерва) і сегментах (проводять дослідження від слухового проходу до носа або навпаки).

При дослідженні рухових функцій оцінюють положення нижньої щелепи при відкриванні рота. Досліджують об'єм рухів нижньою щелепою в сторони і вперед, опір при спробі віджати підборіддя донизу. Перевіряють акт жування, досліджуючи тонус жувальних м'язів - накладають долоні на щоки та скроні і просять декілька разів стиснути і розтиснути зуби.

Перевіряють корнеальний, кон'юнктивальний та нижньощелепний рефлекси (докладно методика в відповідному розділі).

Частіше відмічається невралгія очневої і верхньощелепної гілок нерву, при якій хворі скаржаться на приступоподібний біль в відповідних зонах. Об'єктивно відмічається болючість точок виходу і порушення чутливості в смузі інервації, змінюються відповідні рефлекси.

При ураженні трійчастого вузла випадають усі види чутливості на половині обличчя, часто з'являються герпетичні висипання.

При ураженні ядер трійчастого нерва або стовбура в ділянці довгастого мозку чутливість порушується в зонах Зельдера - це сегментарний (або цибулинний) тип порушень чутливості на обличчі у вигляді концентричних смуг від носа до вуха. Ураженню нижньої частини ядра відповідають порушення чутливості в зовнішніх концентричних смугах обличчя, верхньої – внутрішніх. При цьому порушується тільки больова і температурна чутливість, а дотикова зберігається (диссоційований тип порушень).

При ураженні рухової порції нерва відмічається парез або параліч жувальної мускулатури на стороні ураження, гіпотонія, атрофія цих м'язів; зміщення нижньої щелепи в бік ураження при відкриванні рота. Двобічне ураження призводить до звисання щелепи.

При подразненні трійчастого нерва може виникнути тонічна судорога жувальних м'язів - тризм. Зуби виявляються стиснутими і хворий не може їх розчепити. Найчастіше таке явище спостерігається при правцеві, подекуди при менінгітах та інших захворюваннях.