Шкірні рефлекси

Пілоромоторний рефлекс. Викликають швидким охолодженням шкіри надпліччя або потилиці ефіром, хлоретілом, холодною водою або щипками. У відповідь виникає скорочення гладких волоскових м'язів, виникає "гусяча шкіра", в зоні відповідної половини грудної клітки або всієї половини тіла. Дуга пілоромоторного рефлексу замикається в спинному мозку, тому його ураження супроводжується випадінням пілоромоторного рефлексу на відповідному рівні. Рефлекс зберігається нижче та вище рівня ураження.

Потові рефлекси. Аспірінова проба. Зі стаканом гарячого чаю хворому дають 1гр. ацетилсаліцилової кислоти. З'являється дифузне потовиділення. При ураженні гіпоталамічної ділянки може спостерігатись його асиметрія. При ураженні бокових рогів або передніх корінців спинного мозку потовиділення порушується в зоні іннервації уражених сегментів. При поперечному ураженні спинного мозку потовиділення спостерігається лише вище місця ураження.

Проба з пілокарпіном. Хворому підшкірно вводять 1мл 1% розчину пілокарпіну. Внаслідок ураження постгангліонарних волокон, що ідуть до потових залоз, підвищується потовиділення. Тому, якшо при ураженні бокових рогів або передніх корінців при аспіриновій пробі в відповідних ділянках шкіри потовиділення не виникає, введення пілокарпіну призводить до нього, що може слугувати диференційною ознакою ураження бокових рогів і вузлів симпатичного стовбура.

Світова ванна. Зігрівання хворого викликає потовиділення. Рефлекс є спинальним і його значення аналогіче попереднім.

Йодно-крахмальний метод Мінора. Тіло хворого змащують сумішшю йоду, касторового масла і спирту та після висихання припудрюють крахмалом. Після зігрівання тіла ділянки гіпергідроза стають фіолетово-чорними. Проба інформативна, але через свою громіздскість майже не використовується.

Термометрія шкіри. Досліджується за допомогою електротермометрів. В останній час використовується спеціальна апаратура, що реєструє інфрачервоне випромінювання. Шкірна температура відображає стан кровопостачання шкіри, що є важливою ознакою вегетативної іннервації. Різниця шкірної температури в 0, 5С на симетричних ділянках є ознакою порушення вегетативної іннервації.

Судинні рефлекси

Місцевий дермографізм. При легкому штриховому подразненні шкіри передньої або задньої поверхні грудної клітки тупим предметом (ручкою молоточка, тупим кінцем голки) з'являється біла лінія - білий дермографізм. Якщо подразнення наносити з більшим тиском, то у здорової людини через 5-15 сек. з'являється червона лінія, яка утримується від декількох хвилин до 1-2 годин - червоний дермографізм. При підвищеному тонусі капілярів шкіри біла лінія з'являється не тільки при легкому, але й при більш інтенсивному подразненні; при зниженому тонусі капілярів стійкий червоний дермографізм виникає навіть при незначному подразненні, а білий дермографізм відсутній.

У деяких хворих зустрічається підвищений дермографізм у вигляді горбика, утворення якого пояснюють різким розширенням судин, що супроводжується набряком тканин.

При оцінці місцевого дермографізму враховують його характер (червоний, білий, змішаний, підвищений), інтенсивність забарвлення, ширину лінії, довготривалість реакції (в хвилинах).

Білий дермографізм вказує на підвищення тонусу симпатичної нервової системи, виразний червоний дермографізм - на підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи.

Рефлекторний (больовий) дермографізм. Викликається шляхом проведення голки по шкірі, внаслідок чого утворюється червона смуга шириною в кілька сантиметрів, що оточена білими лініями. Іннервація судинорозширювачів забезпечується центрами спинного мозку, тому при ураженні периферичних нервів і сегментарного апарату спинного мозку виникає випадіння цього рефлексу в зоні сегмента.