Розмір лісопаркової зеленої зони міста

Чисельність населення міста, тис. чол.	Розмір лісопаркової зеленої зони, га/1000 чол.	Чисельність населення міста, тис. чол.	Розмір лісопаркової зеленої зони, га/1000 чол.
Понад 500 до 1000 Понад 250 до 500	25 20	Понад 100 до 250 До 100	15 10

Стан на кінець хх ст.

У 1990 р. у містах світу мешкало близько 45% населення світу. У середньому міське населення щорічно збільшувалося приблизно на 50 млн.осіб. Наприкінці 1980-х рр. у світі було 2,5 тис. великих міст, а частка їх у світовому населенні перевищувала 1/3. Більше 200 з них мали населення понад 1 млн. осіб. Відбувався перехід від компактного міста до міських агломерацій – територіальних угруповань міських і сільських поселень. Ядрами найбільших міських агломерацій найчастіше ставали столиці, найбільш важливі промислові і портові центри. Найбільші міські агломерації склалися навколо Мехіко, Токіо, Сан-Пауло і Нью-Йорку, з чисельністю населення по 16-20 млн. осіб.

Урбанізаційні процеси в Україні найбільш активно протікали у ХХ ст.

Початки урбанізації в Україні

[Ред.]Перша половина хх ст.

Політика радянської урбанізації склалася ще у 1930-ті роки й базувалася на концепції соціалістичного розселення населення й створення нових підприємств з прилеглими містами – «соцміст», які повинні були забезпечити підприємства робочою силою, формування нової людини, стати «бастіонами» держави пролетарської диктатури у сільських районах, щоб забезпечити свою соціальну базу для здійснення форсованої індустріалізації та створення потужного ВПК.

Форсована індустріалізація, суцільна колективізація, голодомор 1932-1933 рр. та масові репресії посилили урбанізаційні процеси, які, як і міграційні, мали керований характер. В Україні будувалися нові міста, реконструювалися старі, зростала чисельність міського населення, в першу чергу за рахунок керованих міграцій сільського населення, що призводило до зростання робочого класу. У 1940 р. в Україні вже було 255 міст, у т.ч. 79 – республіканського та обласного підпорядкування, 459 селищ міського типу. Загальна чисельність населення України досягла 41,3 млн. осіб, з них – 14 млн. становило міське населення (34%), а 27,3 млн. осіб – сільське (66%).

У 1930-1940 р. лідером урбанізаційних процесів став Донбас. Міське населення цього регіону становило 74% від усього населення. У Ворошиловградській області міське населення становило 65,7% усієї чисельності населення області. У Сталінській області міське населення досягло 78,1%. Кількість міст досягла 54, а поселень міського типу –144. Шість міст мали понад 100 тис. мешканців.

У 1952 р. частка міського населення на Донбасі становила вже 78,4 %, тоді як у СРСР в цілому вона дорівнювала 40 %, а в Україні – 37,6 %.

Слідом за Донецькою та Луганською областями за рівнем урбанізованості йшли Харківська та Дніпропетровська область - тут 53% населення мешкало у містах. Найменше у містах мешкало у Вінницький, Київський, Хмельницький областях – 12%, Рівненській – 13%, Тернопільській, Черкаській – 14%, Волинській, Чернігівській – 16%, Кіровоградській, Сумській -19%, Полтавській – 20% і т.д. Тільки у Запорізькій та Одеській областях міське населення наблизилося до 40% – воно становило 39% і 38% відповідно, а у найбільш урбанізованій на заході України Львівський області – 32%.