50.Тарифна система оплати праці.

Тарифна система – це сукупність різних заводських нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень основної заробітної плати працівників залежно від їх професії, кваліфікації, умов праці тощо.

Основними функціями тарифної системи є:

- забезпечення працівнику мінімальних державних гарантій в оплаті праці за виконання встановленої норми праці;

-встановлення змісту та складності усіх видів робіт, які виконуються в народному господарстві;

-розподіл працівників за професіями, спеціальностями (посадами), кваліфікацією (категорією);

-забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці працівників залежно від їх, кваліфікації (посади), складності виконуємої роботи, відповідальності, в межах державних мінімальних гарантій;

-стимулювання підвищення кваліфікації працівників, виконання більш складних робіт та забезпечення компенсації працівнику під час виконання робіт в умовах, що відхиляються від нормальних.

Тарифна система сприяє реалізації соціальної, відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

До елементів тарифної системи відносяться: довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників , тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка, доплати та надбавки до тарифних ставок ( посадових окладів), районі коефіцієнти.

55.Доплати та надбавки, як елемент організації оплати праці.

Доплати та надбавки до тарифних ставок та посадових окладів встановлюють у тому випадку, коли виникає необхідність компенсувати додаткові витрати життєвих сил працівника під час виконання роботи в умовах, які відхиляються від нормальних, або стимулювати індивідуальні досягнення в праці

У сучасних умовах господарювання розміри доплат та надбавок встановлюються підприємством самостійно, з урахуванням їх переліку та розмірів, встановлених чинним законодавством та генеральною, галузевою регіональною угодами, та закріплюються в колективному договорі.

Відмінностями доплат та надбавок від тарифу є їх необов’язковість, рухомість та непостійність

Слід відрізняти надбавки від доплат. Надбавки – це виплати, які пов’язані, як правило, із особистістю конкретного працівника, та мають переважно стимулюючий характер. Доплати – це виплати, які обумовлені роботою, що виконується, й мають переважно компенсаційний характер.

В практиці оплати праці можна виділити такі види надбавок: за високу професійну майстерність робітника; за особливі досягнення в праці службовців;за виконання особливо важливої роботи на певний термін та ін.

В структурі доплат виділяють дві великі групи. У першу входять ті, які не мають обмежень за сферами трудової діяльності: за роботу в святкові та вихідні дні , понадурочний час та ін. В другу групу входять ті, які застосовуються в конкретних сферах докладання праці. Ця група має три підгрупи: -перша передбачає доплати за більш інтенсивну працю ; - до другої відносяться доплати за роботу в важких, шкідливих та особливо важких та шкідливих умовах праці, за роботу в нічний час , ін.; -третя включає доплати, які пов’язані з особливим характером праці (віддаленість та невизначеність об’єкту праці, багатозмінний режим праці, вахтовий метод праці , деякі інші).