40. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.

Управління продуктивністю праці – це процесс, який припускає стратегічне та оперативне планування результатів праці й постійний контроль за її якістю та ефективністю.Цей процес потребує реалістичного, ефективного планування та зацікавленої участі в ньому усіх учасників виробництва.Щоб отримати очікувані результати, системи управління продуктивністю праці (чинні та ті, що проектуються) слід піддавати ретельному аналізу.

Типовий процес управління продуктивності праці вміщує в себе такі етапи:

1. Вимірювання та оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підприємстві в цілому та в окремих виробничих підрозділах. Вивчення динаміки продуктивності праці за певний період часу та визначення основних чинників її зростання за цей період.

2. Виявлення резервів росту продуктивності праці на основі інформації, одержаної в ході її вимірювання та оцінки.

3 .Обгрунтування заходів з підвищення продуктивності праці та розробка плану використання резервів її росту.Визначення конкретних термінів впровадження розроблених заходів та відповідальних виконавців.

4.Розробка систем мотивацїї працівників для досягнення запланованого росту продуктивності.

5.Контроль за реалізацією заходів передбачених планом та всією програмою, регулювання їх виконання.

6.Вимірювання та оцінка реального підвищення продуктивності праці в результаті реалізації планів та програм управління продуктивністю.

Управління продуктивністю праці має першочергову важливість для конкурентоспроможності підприємства, бо створює умови високої ефективності та якості праці, зростання обсягів виробництва та зниження собівартості продукції (послуг). Реалізація програм управління ПП залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх її етапах.

44.Фактори формування вартості життя та ціни робоча сила.

Сучасні погляди на вартість та ціну робочої сили поєднують підходи трудової теорії вартості та теорії маржиналізму, тобто теорії суспільних витрат та граничної корисності.

Вартість специфічного товару-послуги робочої сили, яка відповідає суспільній оцінці, повинна встанавлюватися на рівні, який узгоджуює граничну корисність праці з умовами відтворення робочої сили. Перша складова має, як правило, гарантований характер і спрямована на забезпечення простого відтворення робочої сили, завдяки державному регулюванню мінімальної заробітної плати, інших мінімальних гарантій, які передбачено чинним законодавством та колективними договорами та угодами. Друга складова вартості послуг робочої сили залежить від результативності трудової діяльності, здатності цих послуг створювати більший чи менший дохід, співвідношення розподілу останнього між найманими працівниками та власниками засобів виробництва.

Вартість послуг робочої сили є усередненим еквівалентом життєзабезпечення типового представника асоційованої групи людей, які об’єднані спільністю цілей та интересів, умовами життя та результатами праці, рівнями інтелектуального та культурного розвитку.В цьому визначенні поєднані витратність та результативність як обов’язкові складові визначення вартості послуг робочої сили.

Ціна послуг робочої сили розглядається, з одного боку, як ринкова вартість цього специфічного товару, а з іншого, - як складова фактичних витрат роботодавця на робочу силу.

За своєю економічною природою витрати на робочу силу є тією частиною зновуствореної вартості, яка складає фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили в конкретних соціально-економічних та історичних умовах.