ВИМОГИ ДО ПОРЯДКУ ВИКЛАДАННЯ ТЕКСТОВОГО ДОКУМЕНТУ

Документ умовно поділяється на:

• вступну частину;

• основну частину;

• додатки.

2.1 Вступна частина

2.1.1 Вступна частина містить такі структурні елементи:

• обкладинку;

• титульний аркуш;

• зміст;

• перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень, термінів, тощо;

• передмову (якщо вона передбачена).

2.1.2 Вимоги до структурних елементів вступної частини документу - відповідно до розділу 3.

2.2 Основна частина

2.2.1 Основна частина містить такі структурні елементи

• вступ;

• основні розділи документу;

• висновки;

• перелік використаних джерел.

2.2.2 Вимоги до структурних елементів основної частини документу - відповідно до розділу 4.

2.3 Додатки

2.3.1 Додатки розміщують після основної частини документу.

2.3.2 Вимоги до додатків – відповідно до розділу 5.

3. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ВСТУПНОЇ ЧАСТИНИ

3.1 Обкладинка

3.1.1 Обкладинка надає користувачеві уявлення про документ і тому має бути чіткою, зрозумілою та інформативною.

3.1.2 Обкладинка містить такі дані:

• повну назву документа;

• ім’я та прізвище студента;

• група студента;

• рік створення документу.

3.1.3 Обкладинка також може містити інші відомості відповідно до вимог чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

3.2 Титульний аркуш

3.2.1 Титульний аркуш є першою сторінкою документу, що оформлюється на листах формату А4, відповідно ГОСТу 2.105-95 «Загальні вимоги до текстових документів».

Форма заповнення титульного аркушу введена на Рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Форма заповнення титульного аркушу

Поле 1 – найменування міністерства або відомства, в систему якого входить організація, що розробила даний документ (розмір шрифту 5, малими літерами, окрім першої); для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5 см, малими літерами, окрім першої), назва закладу (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту - 14, інтервал – 1,5 см, великими літерами)

Поле 2 – назва документа, на який складено титульний аркуш (розмір шрифту 7, великими літерами); для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту - 16, інтервал – 1,5 см, великими літерами).

Поле 3:

• для курсових проектів – назва предмету;

• для дипломних проектів – назва та номер спеціальності (розмір шрифту 5, великими літерами); для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту - 14, інтервал – 1,5 см, великими літерами);

• тема дипломного чи курсового проекту (розмір шрифту 5);

для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5 см, малими літерами);

позначення документу (розмір шрифту 7, великими літерами); для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5 см, великими літерами).

Поле 4 – підписи розробників документа (у правій частині поля).

Поле 5 – рік видання документа (без вказівки слова “рік” або “р.”)

Приклад заповнення титульних аркушів для курсових та дипломних проектів, а також приклад заповнення титульних аркушів для інших видів текстових документів наведено в додатках Б –К.

3.3 Зміст

3.3.1 Зміст документу розташовують після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Якщо мова йдеться про пояснювальні записки до дипломних або курсових проектів (робіт), то зміст розташовують після аркуша, на якому знаходиться завдання, наведених в додатках Л, М.

На аркуші документу на якому знаходиться “Зміст” виконують основний напис за формою 2 (40 х 185 мм), на наступних аркушах - за формою 2а (15 х 185 мм) ГОСТ 2.104:2006

3.3.2 До змісту включають:

• перелік умовних позначень, символів, термінів (якщо є);

• передмову (якщо є);

• вступ;

• послідовно назви всіх розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів (якщо вони мають заголовки);

• назви додатків;

• номери сторінок, які містять початок матеріалу.

3.3.3 Слово “Зміст” записується симетрично тексту великими літерами. Найменування, включені в зміст, записують рядковими літерами, починаючи з великої літери. Для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5 см).

3.3.4 Приклад змісту наведено в додатку Н.

4. Вимоги до структурних елементів основної частини

4.1 Вступ

4.1.1 У вступі коротко викладають:

• оцінку сучасного стану проблеми та провідних вчених і фахівців даної галузі;

• світові тенденції розв’язання поставлених задач;

• мету роботи та галузь застосування;

• взаємозв’язок з іншими роботами;

• Вступ розташовують на окремій сторінці

4.2 Суть документу

4.2.1 Текст документу містить усі необхідні розробки та обґрунтування прийнятих рішень, які супроводжуються відповідними розрахунками, ілюстраціями, посиланнями на літературні джерела, результатами власних експериментальних та теоретичних досліджень.

4.2.2 Текст документу розділяють на розділи та підрозділи.

При книгу комплектують окремо. Всім частинам дають найменування, привласнюють позначення документа і до позначення додають порядковий номер.

Наприклад позначення лабораторної роботи:

ККНУ.ЛР.17.02.01, ......02, .......03 і т.д.

Сторінки документу нумеруються в межах кожної частини, кожну частину починають з нової сторінки з основним написом формою ДСТУ 2.104:2006

4.2.3 Розділи нумерують порядковими номерами в межах всього документа . Після номери крапку не ставлять, а пропускають один знак. Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки.

Підрозділи повинні мати нумерацію в межах шкірного розділу. Номері підрозділів складаються з номери розділу і підрозділу, що розділені крапкою. В кінці номери підрозділу крапка не ставитися.

Розділи та і підрозділи можуть складатися з одного або декількох пунктів

Наприклад:

3 ОРГАНІЗАЦІЙНО – ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Технологічна карта

3.1.1 Нумерація пунктів першого підрозділу третього

3.1.2 розділу документу

3.1.3 (дивись додаток П).

4.2.3 Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він також нумерується.

• Пункти при необхідності можуть бути розбиті на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту.

• Вступ та закінчення не нумеруються.

4.2.4 В тексті документа може наводитись перелік, який рекоменду­ється нумерувати малими буквами українського алфавіту з дужкою або виділяти дефісом перед текстом. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою.

• Кожну частину переліку записують з абзацу, починаючи з малої букви і закінчуючи крапкою з комою, в кінці останньої ставлять крапку.

Наприклад:

а) текст переліку та його продовження;

б) текст переліку:

1) текст переліку подальшої деталізації та його продовження;

2)....;

в) останній перелік.

4.3 Висновки

4.3.1 Висновки розміщують безпосередньо після викладання суті документу, починаючи з нової сторінки.

4.3.2 У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи (негативних також) з урахуванням світових тенденцій розв’язування поставленої задачі, можливі галузі використання результатів роботи.

4.4 Перелік використаних джерел

4.4.1 В кінці пояснювальної записки розміщують перелік усіх використаних джерел, розміщуючи їх у порядку виникнення посилань в тексті документу. Записують літературу з абзацу і нумерують арабськими числами.

Список починається заголовком: “ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, або “ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ”, шрифт написання – 5, великі літери; для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: (шрифт - Times New Roman; розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5 см, великими літерами).

4.4.2 Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.

Назва джерела вказується на мові, якою його видано. В списку кожне джерело спочатку пишеться прізвище, ініціали автора, основний заголовок джерела, потім дані про місце видання, видавництво, рік видання.

Згідно з Указом Держкомітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики від 10.11.2006 р. № 322 з 1 липня 2007 року в Україні діє міждержавний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис, бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.

Приклади запису списку використаних джерел

За назвою

1. З фольклорної криниці Франкового села. Народні пісні, перекази, спогади / записи Олекси Ошуркевича; розшифр. і нотація мелодій Мирослава Стефанишина, Юрія Рибака. – Луцьк : Волин. книга, 2007. – 167 с.

1 автор

1. Барабаш Ю.Я. Вибрані студії. / Барабаш Ю.Я– К.: «Києво-Могилян. акад.», 2007. – 744 с.

2. Блум Гарольд. Західний канон: пер. з англ. / Гарольд Блум ; [заг. ред. Ростислава Семківа]. – К. : Факт, 2007. – 720 с.

2 автори

1. Крижановська О.О. Історія середніх віків: навч. посіб. для студ. ВНЗ / О.О. Крижановська, О.П. Крижановський. – [Вид. 2-ге, стер.] – К.: Либідь, 2006. – 368 с.

3 автори

1. Гайский В.А. Применение функций Уолша в системах автоматизации научных исследований / В.А. Гайский, Н.Д. Егупов, Ю.П. Корнюшин. – К. : Наук. думка, 1993. – 212 с.

4 автори

1. Історія світової та української культури : підруч. для студ. ВНЗ / В. Греченко, І. Чорний, В. Кушнерук, В. Режко. – К. : Літера, 2005. – 464 с.

5 авторів і більше

1. Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України : каталог. Т.1. ХІ–ХVІ ст. / [уклад.: М.М. Кольбух (голов. ред.), Т.М. Гуцаленко, О.О. Дзьобан та ін.]. – Львів : Оріяна-Нова, 2007. – 522 с.

Журнал

1. Радіо : наук.-попул. журн. – №4. – 2001. – Щомісячний.

Електронні ресурси

1. Сучасно фізико-математична освіта і наука: тенденції та перспективи [Електронний ресурс]: сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України – Режим доступу: http:///www.mon/gov/ua/newstmp/2008/11_1/dopovidenew.doc.

Стандарти

ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Загальні вимоги та правила складання : чинний з 2007-07-01. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – 47 с. (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи) (Національний стандарт України).

5 Вимоги до додатків

1. Призначення додатків

У додатках вміщують матеріал, який:

• є необхідним для повноти документу, але включення його до основної частини може змінити порядок і логіку документу;

• не може бути послідовно розміщений в основній частині через великий обсяг або способи відтворення.

5.2 Типи додатків

5.2.1 У додатки можуть бути включені:

• додаткові ілюстрації або таблиці

• матеріал, який через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не може бути внесений до основної частини (оригінал, фотографії, проміжні математичні докази, протоколи випробувань, державні стандарти, опис комп'ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.);

• опис нової апаратури і приладів, які використовувались під час проведення експерименту, вимірів та випробувань.

5.3 Оформлення додатків

5.3.1 Додатки оформлюють як продовження документа на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті .

5.3.2 Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь

Наприклад - Додаток А, Додаток Б і т.д.

Якщо додатків більше ніж букв, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово (обов’язковий), а для інформативного – (довідниковий).

5.3.3 Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголовок, який записують посередині рядка малими буквами починаючи з великої. При наявності основного напису - заголовок записують у відповідній графі.

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: “Рисунок Б.3 – Найменування”; “Таблиця В.5 – Найменування” і т.п.

5.3.4 Додатки виконуються на листах формату А4, допускається оформляти додатки на листах формату А3,

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

6. Правила оформлення текстових документів

6.1 Загальні вимоги

6.1.1 Текстові документи необхідно оформляти згідно ГОСТ 2.105-95 “Загальні вимоги до текстових документів”.

6.1.2 Залежно від особливостей і змісту документ складається з тексту,

ілюстрацій, таблиць або їх сполучень.

6.1.3 Документи оформляють на аркушах формату А4 (210х297мм). За необхідністю допускається використовування аркушів формату А3 (297х420мм).

6.1.4 На документах дипломних проектів, незалежно від їх формату, повинна бути рамка робочого поля документа, яку виконують суцільною товстою лінією, відступаючи від лівого краю аркуша – 20 мм, від інших - 5 мм та основний напис; для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: для цього в «Параметрах сторінки» виставляють такі показники: від лівого краю аркуша відступають – 2 см, від інших – 0,5 см та основний напис. Розміщують основний напис унизу рамки робочого поля за формами 2 та 2а згідно ГОСТ 2.104 :2006

Приклад заповнення граф основного напису дивись у додатку … .

6.1.5 Текст розміщують таким чином, щоб відстань від рамки робочого поля становила: зліва і справа – не менше 3 мм; зверху і знизу – не менше 10 мм; абзац – 15-17 мм або дорівнювати п'яти знакам; для комп’ютерного набору рекомендуються наступні параметри: в «Параметрах сторінки» вибирають, щоб відстань від тексту до рамки становила: зліва і справа – не менше 0,3 см; зверху і знизу – не менше 1 см; абзац – 1,5-1,7 см або дорівнювати п'яти знакам

6.1.6 Скорочення слів – відповідно до чинних стандартів. Помилки виправляють зафарбовуванням білим коректором і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту.

6.1.7 Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

6.1.8 Заголовки розділів записують з абзацу великими літерами. Заголовки підрозділів записують з абзацу малими літерами починаючи з великої. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

6.1.9 Не допускається розміщувати назву розділу або підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

6.1.10 Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом, при виконанні комп’ютерним способом: інтервал міжрядковий – полуторний, 1 пробіл або інтервал «перед» чи «після» абзацом – 18пт, при виконанні рукописним способом – 1,5 см. Відстань між заголовком розділу і підрозділу при виконанні комп’ютерним способом: інтервал міжрядковий – полуторний, інтервал «перед» чи «після» абзацом – 8пт, при виконанні рукописним способом – 8мм.

Приклад виконання текстового документу наведено у додатку А .

6.2 Нумерація сторінок документу

6.2.1 Сторінки документу нумеруються арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту документу.

6.2.2 Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок документу. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

6.2.3 Якщо мова йдеться про пояснювальні записки до дипломних та курсових проектів, то аркуш на якому знаходиться завдання, розташовують після титульного аркуша і включають до загальної нумерації сторінок.

6.3 Переліки

6.3.1 В тексті документа може наводитись перелік, який рекомендується нумерувати малими буквами українського алфавіту з дужкою або виділяти дефісом перед текстом. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою.

6.3.2 Перед переліком ставлять двокрапку. Кожну частину переліку записують з абзацу, починаючи з малої літери і закінчуючи крапкою з комою, в кінці останньої ставлять крапку.

Наприклад:

а) текст переліку та його продовження;

б) текст переліку:

1) текст переліку подальшої деталізації та його продовження;

2)....;

в) останній перелік.

6.4 Посилання

6.4.1 Посилання на літературу наводять в квадратних дужках, вказуючи порядковий номер за списком [1]. Нумерація посилань повинна починатися з одиниці і далі по порядку.

6.5 Ілюстрації

6.5.1 Ілюстрації (креслення, малюнки, графіки, схеми, діаграми) розміщують в тексті або в додатках.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо розміщення на потичній сторінці неможливе.

6.5.2 На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання. Посилання виконують за формою: “...показано на рисунку 3.1.” або в дужках за текстом (рисунок 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на рисунку 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають з скороченим словом дивись (див. рисунок 1.3).

6.5.3 Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок (3 інтервали).

6.5.4 Всі ілюстрації називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: “Рисунок 3.5 – Найменування рисунка”. Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку починаючи від найменування.

6.5.5 Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документу.

Відомості, що пояснюють ілюстрації розміщують під ілюстрацією над її позначенням.

6.5.6 У випадку, коли ілюстрація складається з кількох частин, їх позначають малими буквами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а – найменування першої частини; б – найменування другої частини

або за ходом найменування ілюстрації, беручи букви в дужки:

Рисунок 3.2 - Структурна схема (а) і принцип дії (б) з’єднання

6.5.7 Якщо частини ілюстрації не можливо розмістити на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають Рисунок 3.2 (продовження)

Відомості, що пояснюють ілюстрації розміщують під кожною частиною ілюстрації.

6.6 Таблиці

6.6.1 Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній відповідно рисунку 6.1, якщо на даній вона повністю не розміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту, або з поворотом на кут 90 за годинниковою стрілкою.

Таблиця____ – __________________________

^{Номер Назва таблиці}

Боковик Графи (колонки)

З аголовок

Підзаголовок граф

Рядки

(горизонтальні

Рядки)

Рисунок 6.1

6.6.2 На всі таблиці мають бути посилання за формою: “наведено в таблиці 3.1”; “ ... в таблицях 3.1 – 3.5” або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають з словом дивись (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення.

6.6.3 Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують шапку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення шапки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями.

6.6.4 Мінімальна відстань між основами рядків –8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

6.6.5 Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

6.6.6 Найменування граф може складатися з заголовків і підзаголовків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими літерами, починаючи з великої. Якщо підзаголовок складається з одного речення з заголовком, то в цьому випадку його починають з малої літери. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять. Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконувати через один інтервал.

6.6.7 Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).

6.6.8 Текст заголовків і підзаголовків граф може бути замінений буквеними позначеннями, якщо тільки вони пояснені в попередньому тексті чи на ілюстраціях ( D – діаметр, Н – висота і т.д.). Однакові буквені позначення групують послідовно в порядку зростання їх індексів, наприклад: (L₁, L₂, ...).

6.6.9 Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими літерами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

6.6.10 Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “більше”, “менше”, “не більше”, “не менше”, “в межах”. Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини:

(Напруга, В, не більше),

а також використовують слова “від”, “більше”, “до”:

(Від 10 до 15; більше 15; до 20)

6.6.11 Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.

Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складається з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з одного і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “так же”, а далі лапками. При розділенні таблиці горизонтальними лініями – ніякої заміни не виконують.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за виключенням випадку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними:

12 – 35

122 – 450

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі. Розміри в дюймах можна записувати у вигляді: 1/2", 1/4", 1/8".

6.6.12 Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщують одну частину під другою, або поруч, або переносячи частину на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її заголовок і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її заголовок або боковик замінити відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині. Слово “Таблиця_____” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці____” з зазначенням

Номери таблиці.

При комп’ютерному наборі таблиці за допомогою текстового редактора необхідно вказати заголовок таблиці (команда Таблиця – заголовки), після чого заголовок автоматично буде з’являтися на кожній новій сторінці. В цьому випадку надпис «Продовження таблиці ___» писати не потрібно¹.

6.7 Формули

6.7.1 Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок.

6.7.2 Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим у міждержавному стандарті ГОСТ 1494-77. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу з слова “де” і без будь-якого знака після нього.

6.7.3 Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують в круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа. Наприклад:

Таким чином, момент тертя в кермових опорах

М_т = - к G^1,5, (5.1)

де к – коефіцієнт пропорційності;

G – вага рухомої частини вимірювального механізму.

6.7.4 Одиницю виміру, при необхідності, заключають в квадратні дужки

I = [A]. (5.2)

6.7.5 Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка не нумеруючи. Одиницю виміру заключають в круглі дужки. Наприклад,

I = = 2,2 (А).

6.7.6 Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

6.7.7 Якщо формула велика, то її можна переносити в наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “ ” замінюють знаком “х”.

6.7.8 Формула є членом речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які записані одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою:

“... в формулі (5.2)”; “... в формулах (5.7, ... , 5.10)”.

При комп’ютерному наборі формул рекомендується скористатися Редактором формул MS Word.

7 Позначення документів

Кожному звітному документу централізовано або децентралізовано надають структуру позначення у відповідності з ГОСТ 2.201-68 “Позначення виробів і конструкторських документів”

хххх. хх. хх. хх. ххх. хх

1 2 3 4 5 6

де 1 /ХХХХ/ – код організації;

2 /XX/ – назва текстового документу згідно таблиці 7.1;

3 /XX/ – порядковий номер по журналу студента який

виконує роботу (№ варіанту);

4 /XX/ – код документу згідно таблиці 7.3;

5 /XXX/ – три символи для позначень складальних одиниць, або

робочих креслень, текстових документів;

6 /XX/ – Назва робіт згідно таблиці згідно таблиці 7.2.

Приклад позначень

1 К КрНУ.ДП.17.02.000. ПЗ – пояснювальна записка;

2 К КрНУ.ДП.17.20.000. КЗ – принципова кінематична схема об'єкту, що розроблений за темою проекту;

3 К КрНУ.ДП.17.01.000. СК – складальне креслення основної

складальної одиниці;

4 К КрНУ.ДП.17.01.000 – специфікація креслення основної

складальної одиниці;

5 К КрНУ.ДП.17.01.100. СК – складальне креслення простої складальної одиниці;

6 К КрНУ.ДП.17.01.100 – специфікація креслення простої

складальної одиниці;

7 К КрНУ.ДП.17.01.001 – креслення деталі, що входить в основну

складальну одиницю;

8 К КрНУ.ДП.17.01.101 – креслення деталі, що входить в просту

складальну одиницю.

Таблиця 7.1 – Назви текстових документів

Таблиця 7.2 – Назви робіт

Таблиця 7.3 – Коди документів

Позначення лабораторних робіт

хххх. хх. хх. хх. хх

1 2 3 4 5

де 1 /ХХХХ/ – код організації;

2 /XX/ – назва текстового документу згідно таблиці 7.1;

3 /XX/ – порядковий номер по журналу студента який

виконує роботу (№ варіанту);

4 /XX/ – код документу згідно таблиці 7.3;

5 /XX/ – порядковий номер лабораторної роботи.

Приклад: К КрНУ.ЛР.17.02

8 Правила оформлення графічної частини

8.1 Загальні правила

8.1.1 Креслення, схеми необхідно виконувати у відповідності до вимог стандартів ЄСКД на установлених форматах простим олівцем середньої твердості, а демонстраційні плакати - тушшю або олівцем (ГОСТ 2.701-84 і ГОСТ 2.702-75). При використанні комп'ютерних графічних редакторів дозволяється друкувати креслення і схеми на аркушах принтерного формату.

8.1.2 Кожен аркуш графічної частини повинен мати рамку робочого поля і основні написи. На плакатах основний напис розміщують з тильного аркушу у відповідному місці (справа-внизу).

8.1.3 Кожна схема повинна мати назву, яка визначається назвою її виду і типу.

Наприклад - Схема електрична принципова.

8.1.4 Назву схеми вписують в графу 1 основного напису після назви виробу, для якого розроблена схема і шрифтом меншого розміру.

8.1.5 Назву виробу слід записувати в називному відмінку однини, ставлячи на першому місці іменник. Знак переносу в назвах не використовується, крапка в кінці не ставиться.

Всі надписи повинні виконуватися креслярськими шрифтами згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.304-81.

Посилання на графічну частину виконують за формою:

“... наведено на схемі 08-29.ДП.015.00.000 ЕЗ”.

8.2 Правила виконання креслення

8.2.1 Креслення загального вигляду

8.2.1.1 Загальний вигляд пристрою або вузла виконується згідно з вимогами міждержавного стандарту ГОСТ 2.109-73 і не менше ніж в трьох проекціях. Доцільно показувати розрізи. На кресленні вказують габаритні та установочні розміри. Деталі і вузли, які входять в даний пристрій чи вузол, нумерують в десятковій системі.

8.2.1.2 До креслення повинна бути виконана специфікація. В графі “№п/п” проставляється порядковий номер, в графі “Позначення” – десятковий номер креслення або стандарт (технічні умови) для стандартизованих (нормалізованих) деталей, в графі “Найменування” – назва деталей.

8.2.2 Робочі креслення деталей

8.2.2.1 Робочі креслення деталей вузла виконуються на окремих форматах, які обєднують в один аркуш. На кожному форматі креслять тільки одну деталь в необхідній кількості проекцій.

На кресленнях деталей вказують всі необхідні для її виготовлення розміри, допуски, види обробки і т.д., в основному надписі – матеріал і сортамент згідно з стандартом.

8.3 Типи схем

• cтруктурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення та взаємозв´язки.

• функціональна схема пояснює окремі процеси, що протікають в окремих функціональних колах або у виробі в цілому. Ці схеми використовуються при вивчені принципів роботи виробів, при їхній наладці, контролі та ремонті.

• принципова схема визначає повний склад елементів та зв´язків між ними та, як правило, дає детальне уявлення про принципи роботи виробу. Принципова схема служить вихідним документом для розробки інших конструкторських документів, в тому числі креслень.

• при розробці конструкторських документів, які визначають прокладку і способи кріплення проводів, джгутів та кабелів або трубопроводів у виробі, а також для здійснення приєднань при контролі, експлуатації та ремонті виробів використовують схему з´єднань.

• для здійснення зовнішніх підключень виробів при їх експлуатації використовують схеми підключення.

• складові частини комплекса, а також з´єднання їх між собою на місці експлуатації визначає загальна схема

• відносне розташування складових частин виробів та (при необхідності) проводів, джгутів, кабелів показують на схемі розташування

• коли на одному конструкторському документі необхідно виконати схеми двох або декількох типів на один і той же виріб, оформляють об´єднану схему.

Вид та тип схеми визначають її найменування та код.

Види схем: електрична Е;

автоматизації А;

гідравлічна Г.

Типи схем: структурна 1;

функціональна 2;

принципова 3;

з’єднання 4;

підключення 5;

загальна 6;

розміщення 7;

інші 8;

об’єднана 0

8.3.1 Схема електрична структурна

8.3.1.1 Електрична структурна схема визначає основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), їх призначення і зв´язки.

8.3.1.2 Всі функціональні частини на схемі зображують у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень (УГП). При зображенні прямокутниками найменування, умовні позначення або номера функціональних частин вписують в середину прямокутників. Умовні позначення і номери повинні бути розшифровані на вільному полі схеми в таблиці довільної форми. Позиційні позначення записують над УГП або справа від них.

8.3.1.3 Прямокутники чи УГП на схемі з'єднують лініями електричного зв'язку, на яких стрілками вказують напрямок ходу робочого процесу. Структурна схема повинна давати уявлення про хід робочого процесу в напрямку зліва-направо, зверху-вниз.

8.3.1.4 Якщо функціональних частин багато, останні замінюють квадратами з сторонами кратними 12 мм. В цьому випадку замість найменувань, типів і позначень проставляють порядкові номери справа від зображення або над ним, як правило, зверху-вниз у напрямі зліва-направо, і розшифровують в таблиці довільної форми, яку розміщують на вільному полі схеми.

8.3.15 На схемі рекомендується розміщувати пояснювальні надписи, діаграми, таблиці, вказівки параметрів у характерних точках (величини струмів, напруг, форми і величини імпульсів), математичні залежності та ін.

8.3.2 Схема електрична функціональна

8.3.2.1 Функціональна схема відображає процеси, які протікають в окремих функціональних колах виробу або у виробі в цілому. Ця схема в порівнянні з структурною більш детально розкриває функції окремих елементів чи пристроїв.

На схемі зображують всі функціональні частини виробу та основні зв’язки між ними.

8.3.2.2 Функціональні частини на схемі зображують у вигляді УГП згідно з діючими державними стандартами. Дозволяється окремі функціональні частини, на яких немає УГП, зображувати у вигляді прямокутників, а також розкривати до рівня принципових схем.

8.3.2.3 Дозволяється об'єднувати функціональні частини в функціональні групи, які виділяють на схемі штрих-пунктирними лініями. Кожній виділеній групі присвоюють найменування або умовне позначення.

На схемі повинно бути вказано:

• для кожної функціональної частини, зображеної прямокутником, її найменування або умовне позначення, вписане в прямокутник;

• для кожної функціональної частини або елемента, зображеного УГП позиційне позначення.

8.3.2.4 Якщо функціональна схема використовується разом з принциповою, то позиційне позначення елементів та функціональних частин на цих документах повинні бути однаковими. Перелік елементів в цьому випадку для функціональної схеми не розробляють, оскільки користуються даними принципової схеми.

8.3.2.5 Якщо функціональна схема розробляється самостійно (без принципової), то позиційне позначення елементів і функціональних частин вказують за загальними правилами і розробляють перелік елементів.

8.3.2.6 На функціональних схемах рекомендується вказувати поряд з графічним позначенням чи на вільному полі схеми технічні характеристики функціональних частин, діаграми, параметри сигналів тощо.

8.3.3 Схема електрична принципова

8.3.3.1 Схема електрична принципова є найбільш повною схемою виробу і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

8.3.3.2 На схемі зображують всі складові частини виробу і зв'язки між ними, а також елементи якими закінчуються вхідні та вихідні кола (роз’єми, зажими і т.п.).

8.3.3.3 Схему слід виконувати для режиму, коли виріб знаходиться у вимкненому стані. Якщо ж режим інший, то на полі схеми вказують режим для якого виконується схема.

8.3.3.4 Всі елементи і зв'язки між ними на схемі зображують за допомогою УГП згідно з діючими державними стандартами і розміщують таким чином, щоб схема була найбільш наглядною, зручною для читання.

8.3.3.5 Схеми рекомендується виконувати строчним способом: умовні графічні позначення пристроїв та їх складових частин, які входять в одне коло, зображають послідовно одне за одним по прямій, а окремі кола у вигляді паралельних горизонтальних або вертикальних стрічок.

8.3.3.6 Елементи, які у виробі використовуються частково, допускається зображувати не повністю, а тільки ті частини, які використовуються.

Виводи невикористаних частин УГП слід креслити короткими.

8.3.3.7 Допускається зливати в одну лінію декілька електрично не зв´язаних ліній зв´язку. При цьому кожну лінію в місці злиття на обох кінцях помічають умовними позначеннями (цифровими або буквенно-цифровими).

8.3.3.8 На схемі дозволяється вказувати характеристики вхідних кіл виробів (частоту, напругу, силу струму, опір та ін.), а також параметри, які підлягають вимірюванню на контрольних контактах. Написи, знаки або графічні позначення, які повинні бути нанесені на виріб, поміщають біля відповідних елементів в лапках.

8.3.3.9 Допускається вказувати адреси зовнішніх з´єднань вхідних та вихідних кіл даного виробу, якщо вони відомі.

8.3.3.10 Умовні графічні позначення вхідних та вихідних елементів – з´єднувачів, плат та інших дозволяється заміняти таблицями довільних розмірів. Таблицям присвоюють позиційні позначення елементів, які вони заміняють. Порядок розташування контактів в таблиці визначається зручністю побудови схеми.

8.3.3.11 Всі елементи на схемі повинні мати буквенно-цифрове позиційне позначення (ПП), яке записують тільки великими буквами латинського алфавіту та арабськими числами, однаковим шрифтом, в один рядок без пропусків (R1, C25, ...), справа від УГП або над ними (ГОСТ 2.710-81). Порядкові номери присвоюють в напрямку зверху-вниз, зліва-направо в межах виду елемента. При виконанні схеми на кількох аркушах ПП. продовжують. Вид і номер є обов’язковими частинами УГП.

8.3.3.12 При об’єднанні елементів у функціональні групи, ПП. елементів проставляють в межах групи і присвоюють ПП. групі.

На полі схеми дозволяється розташовувати:

• вказівки про марки, перерізи та кольори проводів та кабелів, які з´єднують елементи, пристрої, функціональні групи;

• вказівки про специфічні вимоги до електричного монтажу даного виробу.

• УГП можуть виконуватися сполученим або рознесеним способом:

• при сполученому способі складові частини елемента зображують на схемі так,

• як вони розміщені у виробі, тобто разом;

• при рознесеному способі складові частини елемента розмі­щують в різних частинах схеми так, як це обумовлено послідовністю процесу роботи виробу. При цьому в ПП. добавляють порядковий номер частини елемента, розділяючи крапкою (DA1.2).

8.3.3.13 Кожна схема повинна мати перелік елементів (ПЕ), в якому записують всі елементи, що зображені на схемі.

8. 3.3.14 Форма і розміри ПЕ повинні відповідати міждержавному стандарту ГОСТ 2.701-84.

8. 3.3.15 Заповнюють ПЕ за групами елементів в алфавітному порядку їх ПП..

8.3.3.16 В графі “Найменування” повинно бути вказано: тип елемента, його параметри і позначення документа, згідно з яким його вико­ристовують (ТУ, ДСТУ), наприклад

C1 К53-14 – 16 В – 22 мкФ ± 20 % ОЖО.464.139 ТУ

DA1 КР142ЕН5А бКО.348.634-02 ТУ

R1 СП5-2 – 1 Вт - 100 Ом ± 5 % ОЖО.468.559 ТУ

8.3.3.17 ПЕ розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа.

8.3.3.18 В першому випадку його розміщують над основним написом, але не ближче 12 мм (продовження – зліва від основного напису). В другому випадку – на аркушах формату А4 з основним написом за формою 2 і розміщують в додатках пояснювальної записки. При цьому в графі 1 основного напису вказують найменування виробу, а нижче – “Перелік елементів”.

8.3.3.19 Якщо в схему входять функціональні групи, то в ПЕ спочатку записують елементи які не входять в групу, а потім вказують ПП. функціональної групи, найменування групи (яке підкреслюють) і їх кількість. Далі записують елементи, які входять в групу по вище вказаним правилам.

8.3.3.20 Якщо на схемі є УГП мікросхем, на яких не вказані виводи для підключення живлення, то на вільному полі схеми виконують таблицю за формою:

Таблиця підключення мікросхем до шин живлення

8.3.4 Схеми з’єднань

8.3.4.1 На схемі з’єднань (ГОСТ 2.702-75) наносять всі пристрої та елементи, які входять до складу виробу та їх з’єднання – проводи, джгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі, зажими, плати та ін.).

На схемі з’єднань, показані:

• пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;

• елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх обрисів.

8.3.4.2 Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем з’єднань. З’єднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.

8.3.4.3 В загальному випадку проводи, групи проводів, джгути та кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Дроти, які йдуть на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію з зображенням при підході до контактів кожного дроту окремо.

8.3.4.4 Дроти, джгути, кабелі, жили кабелю повинні бути пронумеровані в межах виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному: номера кабелів проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження; номера джгутів – на поличках ліній – виносок біля місць розгалуження проводів. Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо з’єднання читається по схемі однозначно.

8.3.4.5 Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним написом), наприклад величини допустимих відстаней між проводами, джгутами та кабелями.

8.3.4.6 Схема повинна також містити відомості про дріт, кабелі (марку, переріз дроту, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають або біля ліній, якими зображують дроти і кабелі, або в таблиці з’єднань. Форму таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей, які необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю поміщають на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не ближче 12 мм від нього (продовження – зліва від основного напису) або у вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою 2.

8.3.4.7 В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім джгути проводів та кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу “Примітки” поміщають дані про ізоляційні трубки та ін.

8.3.5 Схеми підключення, загальні схеми та схеми розміщення

8.3.5.1 На електричній схемі підключення зображують виріб у вигляді прямокутника; вхідні і вихідні елементи (з’єднувачі, зажими і т.п.) – у вигляді умовних графічних позначень з вказівкою позиційних позначень відповідно до електричної принципової схеми. В кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до вхідних і вихідних елементів, наносять з необхідними даними про підключення виробу. Зображення вхідних і вихідних елементів в середині графічного позначення виробу повинно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі.

8.3.5.2 На електричній загальній схемі елементи, які входять у комплекс пристрою зображують у вигляді прямокутників, або умовних графічних позначень, або зовнішніх обрисів. Графічні позначення пристроїв і елементів, у тому числі вхідних і вихідних, слід розташовувати близько до їх дійсного розташування у виробі.

8.3.5.3 Відомості про елементи і пристрої (їх назва, тип і позначення документу, на основі якого вони використані) розміщують біля графічних позначень елементів, пристроїв. При великій кількості елементів ці відомості дають у переліку елементів по формі, що приведена для принципової схеми. В такому випадку біля графічних позначень елементів і пристроїв проставляють позиційні позначення.

8.3.5.4 На загальних схемах та схемах підключення показують дроти, джгути і кабелі окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу (дозволяється сквозна нумерація проводів, джгутів і кабелів, якщо дроти, що входять у джгути пронумеровані в межах кожного джгута).

8.3.5.5 Позначення проводів, кабелів і джгутів, а також необхідні відомості про них записують також, як на схемах з’єднань.

8.3.5.6 На електричній схемі розміщення зображують складові частини виробу у вигляді спрощених зовнішніх обрисів або умовних графічних позначень (при необхідності наносять зв’язки між ними), а також конструкцію приміщення або місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і позначення документа, на основі якого вони застосовані.

8.3.5.7 При великій кількості складових частин ці відомості записують у перелік елементів по формі, передбаченій для електричних принципових схем.

8.3.6 Креслення друкованих плат

8.3.6.1 Друковані плати (ДП) діляться на односторонні (ОДП), двосторонні (ДДП), багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі згідно з ОСТ4 ГО 010.011.

8.3.6.2 Односторонні плати характеризуються: точністю виконання проводящого рисунку, відсутністю металізованих отворів, установкою виробів електронної техніки на поверхню ДП.

8.3.6.3 Двосторонні ДП без металізації монтажних та перехідних отворів характеризуються високою точністю, використанням об´ємних металічних елементів конструкції.

8.3.6.4 Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним, напівавтоматизованим, автоматизованим методами.

8.3.6.5 При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює безпосередньо конструктор.

8.3.6.6 Напівавтоматизований метод передбачає розміщення навісних виробів електронної техніки за допомогою ЕОМ.

8.3.6.7 Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ.

8.3.6.8 Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні ДП, або рисками по периметру її контуру. Лінії сітки повинні бути пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль в прямокутній системі координат на головному виді ДП слід приймати:

• центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі плати, у тому числі технологічного;

• лівий нижній кут ДП.

8.3.6.9 Рекомендуємий склад та послідовність запису технічних вимог креслення:

Друковану плату виготовити ............. методом.

Друкована плата повинна відповідати ДСТУ...............

Крок координатної сітки............... мм.

8.3.6.10 Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць і розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати мінімально допустимі значення елементів проводящого рисунку (ширина друкованого провідника, діаметр контактної площадки).

Розміри для справок.

Покриття ............ (по ДСТУ .......).

Маса покриття ......, кг (тільки для коштовних металів).

Маркувати ........ шрифт по ..........

8.3.7 Складальні креслення друкованих плат

8.3.7.1 Друкованим вузлом називають друковану плату з навісними елементами. Складальне креслення повинно давати повну уяву про навісні радіоелементи та інші деталі, їх розташування та установку на платі, а також відомості про:

• маркування позиційних позначень радіоелементів;

• умовні позначення виводів приборів (трансформаторів, реле);

• нумерацію вихідних контактів, полярності.

В місцях кріплення установочних деталей приводять місцеві розрізи.

8.3.7.2 Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному поняттю креслення. Їх розміщують паралельно поверхні плати рядами у визначеному порядку з зазором 2 ... 3 мм між платою та елементом.

8.3.7.3 Провідний монтаж ДП виконується методом прошивки. Метод заключається в тому, що на друкованій платі-заготовці електричні з´єднання елементів схеми виконуються ізольованим проводом. В якості вихідної плати застосовується ДДП з постійним проводящим рисунком під визначену серію мікросхем. Метод провідного монтажу дозволяє отримати ДП будь-якого функціонального призначення в залежності від кількості та типу встановлених мікросхем.

8.3.8 Схема розміщення

8.3.8.1 Схема розміщення визначає відносне розміщення складових частин засобу.

8.3.8.2 Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами видом зверху, у відповідності з їх дійсним розміщенням у засобі.

8.3.8.3 Біля графічних зображень складових частин або в середині їх вказують ПП., які були присвоєні на принциповій схемі.

8.4 Правила виконання схем автоматизації

8.4.1 Схема автоматизації структурна

8.4.1.1 Схема призначена для відображення системи контролю та керування виробничими процесами даного об’єкта і встановлює взаємні зв’язки між щитами, пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть централізованого управління об’єктом.

8.4.1.2 В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними графічними зображеннями показують: керуючі обчислювальні машини, всі оперативні і диспетчерські щити і пункти, які входять в структуру об’єкта, що проектується; диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не входять до складу розроблюваного проекту автоматизації, але звязані з ним системами контролю і керування; цехи з розподілом на відділення, дільниці, агрегати або групи обладнання; лінії технологічних потоків; лінії оперативного звязку з зазначенням напрямку проходження інформації.

8.4.1.3 Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в структуру автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у вигляді прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: найменування щита або пункту, вид оперативного звязку, найменування основного чергового персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.

8.4.1.4 Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до структури даного проекту зображуються на схемі кружечками, в які вписують їх найменування і найменування чергового персоналу.

8.4.1.5 Для наглядності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або других виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та керування, лінії функціональних звязків між ними виконуються більш жирними лініями (0,5 мм), ніж лінії умовного поділу всередині умовних зображень (0,2 мм). При наявності ліній технологічних потоків останні виконуються лініями товщиною не менше 1 мм.

8.4.1.6 Види оперативного звязку позначаються буквами, наприклад: ДАК – дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; Середньовічч –сигналізація; ТК – телекерування і т.д., які наносяться над лініями звязку.

8.4.1.7 При виконанні структурних схем масштабу не дотримуються.

8.4.2 Схема автоматизації функціональна

8.4.2.1Функціональна схема автоматизації є основним проектним документом, який визначає структуру і рівень автоматизації технологічного процесу об’єкта, що проектується, і оснащення його приладами та засобами автоматизації (в тому числі засобами обчислювальної техніки). На функціональній схемі за допомогою умовних зображень показують технологічне обладнання, комунікації, органи керування, прилади і засоби автоматизації та ін. З зазначенням зв’язків між ними, таблиці умовних позначень і необхідних пояснень.

8.4.2.2 Функціональна схема автоматизації графічно поділяється на дві зони. В верхній частині креслення зображується технологічна схема, а в нижній креслять прямокутники, які умовно зображують: установку місцевих приладів, щитів, пультів, пунктів контролю та керування, керуючі машини і т.п.

8.4.2.3 Обладнання і комунікації зображуються тонкими лініями, технологічні потоки виділяються більш жирними лініями.

8.4.2.4 У зображенні об’єктів і трубопроводів повинні бути пояснювальні надписи (найменування обладнання, номери та ін.), а також вказані стрілками напрямки потоків згідно з стандартом ГОСТ 2.721-74.

8.4.2.5 Технологічні трубопроводи, газопроводи, водопроводи та ін. Зображують однолінійне згідно з стандартом ГОСТ 3464-63.

8.4.2.6 Точки входу і виходу сигналів на прямокутниках відповідних блоків показують точками діаметром 1,5 – 2 мм, біля яких вказують кількість і умовне позначення каналів.

8.4.2.7 Графічні умовні зображення приладів і засобів автоматизації, їх розміри і буквені позначення повинні відповідати стандарту ДСТУ21.404-85.

8.4.2.8 Прилади і засоби автоматизації показують на функціональних схемах розгорнутим способом, згідно якого кожний прилад чи блок, який входить в єдиний комплект, показують окремими умовними графічними зображеннями. В верхній частині зображення (кола, овалу) наносять позначення вимірюваної величини та функції, яка виконується приладом в порядку їх розміщення зліва-направо. В нижній частині вказують позиційне позначення комплекту вимірювання або його окремих елементів.

8.4.2.9 Всі прийняті умовні буквені позначення повинні бути розшифровані на схемі.

8.4.2.10 Лінії зв’язку зображують однолінійне і підводять до графічних зображень приладів зверху, знизу, збоку. Напрямок передачі інформації вказують стрілками. Для зменшення перетинів ліній зв’язку, останні дозволяється розривати. В місцях розриву обидва кінці лінії зв’язку нумерують одним і тим же арабським числом. Нумерація розривів ліній звязку зі сторони щитових приладів дається в порядку зростання номерів. Відстань між паралельними лініями звязку повинна бути не менше 3 мм.

8.4.3 Схема автоматизації принципова

8.4.3.1 Принципова схема автоматизації визначає повний склад складових частин виробу і звязків між ними, і дає детальне уявлення про принцип його роботи.

8.4.3.2 За способом виконання (міждержавний стандарт ГОСТ 2.702-69) розрізняють сумісні принципові схеми і рознесені.

8.4.3.3 На сумісних схемах прилади і апарати зображують в збірному вигляді, тобто всі зображення елементів, які входять в комплект приладу (котушки, конденсатори, електромагніти, контакти та ін.), розміщують всередині умовного графічного зображення приладу. За допомогою сумісних принципових схем зображують принцип дії складних систем автоматизації.

8.4.3.4 В принциповій схемі, виконаній рознесеним способом, кожний прилад чи апарат зображується розібраним на складові частини, які зєднують в ряд електричних кіл лініями звязку.

8.4.3.5 Електричні кола слід розміщувати у відповідності з послідовністю роботи окремих елементів в часі.

8.4.3.6 Елементи на схемі зображують згідно з міждержавним стандартом ГОСТ 2.747-68.

8.4.3.7 Елементи комутаційних пристроїв зображують у вимкненому або вихідному стані.

8.4.3.8 Кожен елемент, зображений на схемі, повинен мати буквено-цифрове позиційне позначення.

8.4.3.9 Перелік елементів розміщують над основним надписом схеми (не ближче 12 мм) або оформлюють окремим документом.

8.5 Правила виконання схем програми

8.5.1 Схема програми відображає послідовність операцій в програмі і в загальному випадку складається з відповідної кількості умов­них графічних позначень (символів) основних операцій, короткого пояснювального тексту та з'єднувальних ліній.

8.5.2 Оформлюють схеми програм на стандартних аркушах паперу з рамкою робочого поля, основним написом за формою 1 та додатковою графою №26.

Розміщують в додатках пояснювальної записки.

8.5.3 Символи креслять суцільною основною лінією, лінії потоку даних або керування - тонкою.

Форма символів і їх орієнтація повинна відповідати установленим у міждержавному стандарті ГОСТ 19.701-90.

8.5.4 Розмір символів по вертикалі (а) повинен вибиратися із ряду чисел кратних 5, починаючи з 10.

8.5.5 Розмір по горизонталі (в) повинен дорівнювати 1,5а або 2а.

8.5.6 В межах однієї схеми допускається використовувати не більше двох суміжних розмірів ряду чисел кратних 5.

8.5.7 Символи в схемі слід розміщувати рівномірно.

8.5.8 Текст в середині символів розміщують паралельно до основного надпису, незалежно від напрямку потоку. Текст виконується креслярським шрифтом або машинописним способом через 1 інтервал. Скорочення слів не допускається, крім загальноприйнятих.

8.5.9 Для пояснень, або коли в середині символу не вистачає місця для тексту, використовують символ коментарію.

8.5.10 Лінії потоку повинні бути паралельними або перпендикулярними лініям рамки робочого поля і підходити до символів чи відходити від них - зліва, справа, зверху, знизу в напрямку до центра символу.

8.5.11 Відстань між паралельними лініями потоку - не менше 3 мм, між іншими символами - не менше 5 мм.

8.5.12 Напрямок потоку зображують стрілками на лініях потоку біля символів до яких вони приходять. Дозволяється стрілки не вказувати, якщо напрямок потоку йде зверху-вниз, зліва-направо. В інших напрямках стрілки вказують обов'язково.

8.5.13 Дві або більше вхідні лінії можуть об'єднуватися в одну вихідну лінію. При цьому місце зєднання необхідно зміщувати:

8.5.14 Лінії потоку повинні перетинатися і згинатися тільки під кутом 90°. Зміна напрямку в точках перетину не допускається.

8.5.15 Для того щоб зменшити кількість перетинів ліній потоку, використовують символ з'єднання. В електричних схемах для цього використовують стрілочку, в схемах програм - коло діаметром 0,5а, в середині якого вказати номер зєднання.

8.5.16 Якщо схема не вміщується на одній сторінці, то перехід на інші сторінки виконується символом з'єднання разом з символом коментарію:

5 [ До стор.2 З стор.1 ] 5

8.5.17 Кожна схема програми повинна починатись і закінчуватись обовязковим символом “Термінатор”, в якому на вході в програму пишуть слово “Початок”, а на виході з програми слово “Кінець”. В схемах підпрограм в початковому символі “Термінатор” вказують її “Найменування”, а на виході – “Оператор виходу” з підпрограми.

Додаток А (рекомендує мий)

Приклад виконання текстового документу

Додаток Б (рекомендуємий)

П

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

по спеціальності 5.090235

«ВИРОБНИЦТВО АВТОМОБІЛІВ І ТРАКТОРІВ»

Тема:______________________________________________________________

___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________

К КрНУ.ДП.18.02.000

Дата видачі завдання «__»____20 р. Строк заінчення проекту «__»____20 р

Студент __________/_________________

( підпис) (ініціали, прізвище)

Керівник проекту __________/_________________

( підпис) (ініціали, прізвище)

Консультант __________/_________________

( підпис) (ініціали, прізвище)

Дата захисту «____»___________20____р. Протокол №________________

Оцінка_____________________

2011

Додаток В (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа курсового проекту

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з предмету_________________________________________________________

_________________________________________________________

Тема:______________________________________________________________

___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________

К КрНУ.КП.18.02.000.ПЗ

Дата видачі завдання «__»____20 р. Строк закінчення проекту «__»____20 р

Студент __________/_______________________

( підпис) (ініціали, прізвище)

Викладач __________/_________________

( підпис) (ініціали, прізвище)

2011

Додаток Г (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа переддипломної практики

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

ЗВІТ

З ПЕРЕДДИПЛОМНОЇ ПРАКТИКИ

К КрНУ.ПП.18.02.000

Студент___________________

__________________________

Керівнки практики

______________________________

______________________________

2011

Додаток Д (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа навчальної практики

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ

К КрНУ.НП.18.02.000

Студент___________________

__________________________

Керівнки практики

______________________________

______________________________

2011

Додаток Ж (рекомендуємий)

Приклад виконання титульного листа технологічної практики

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

ЗВІТ

З ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

К КрНУ.ТП.18.02.000

Студент___________________

__________________________

Керівнки практики

______________________________

______________________________

2011

Додаток К(рекомендуємий)

Приклад виконання обкладинки для лабораторних робіт

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

ЖУРНАЛ ЗВІТІВ

З ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

з предмету____________________________

_______________________________

Всього робіт_________________________________________

Студент___________________

__________________________

Керівнки практики

______________________________

______________________________

2011

Додаток Л (рекомендуємий)

Приклад виконання обкладинки завдання на дипломний проект

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Розглянуто на засіданні ЗАТВЕРЖУЮ

циклової комісії Заступник директора коледжу

Протокол №________ з навчальної роботи

від «___»______20___р. ______________Левченко Р.В.

Голова циклової комісії _________ « ___»______________201_р.

Завдання

по спеціальності 5.090235

«ВИРОБНИЦТВО АВТОМОБІЛІВ І ТРАКТОРІВ»

Студента курсу__________, групи___________

____________________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Дата видачі завдання «__» ___ 2011 р. Термін виконання «__» ______2011 р.

ТЕМА ПРОЕКТУ

Вихідні дані_________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

Завідувач відділенням _______/________________

(підпис) (ініціали, прізвище)

Керівник проекту _______/________________

(підпис) (ініціали, прізвище)

Консультант з _______/________________

економічного розділу (підпис) (ініціали, прізвище)

Консультант з _______/________________

охорони праці (підпис) (ініціали, прізвище)

Нормоконтроль ________/_____________._

(підпис) (ініціали, прізвище)

Дипломний проект повинен містити:

Графічну частину на 4 – 5 аркушах формату А1.

Розрахунково – пояснювальну записку на 65 – 80 аркушах.

Графічна частина проекту

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЗМІСТ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

1 Загальна частина

1.1

1.2

2 Технологічна частина

2.1

2.2

2.3

3 Виробничі розрахунки

3.1

3.2

4 Організаційна частина

4.1

4.2

5 Економічна частина

5.1

5.2

6 Охорона праці

Закінчений дипломний проект має бути виконаний в обсязі

• пояснювальна записка - 50-60 стор.

• графічна частина - 4-5 листів формату А1.

Графік виконання проекту

Додаток М (рекомендуємий)

Приклад виконання обкладинки завдання на курсовий проект

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

КОЛЕДЖ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

Розглянуто на засіданні ЗАТВЕРЖУЮ

циклової комісії Заступник директора коледжу

Протокол №________ з навчальної роботи

від «___»______20___р. ______________Левченко Р.В.

Голова циклової комісії _________ « ___»______________201_р.

Завдання

на курсове проектування з дисципліни

___________________________________

(Назва предмету)

Студенту_____________________________групи________________________

Тема:______________________________________________________________

___________________________________________________________________ ___________________________________________________________________

ВИХІДНІ ДАНІ

1

2

3

Дата видачі завдання «__»____20 р. Строк закінчення проекту «__»____20 р

Керівник проекту __________/_________________

( підпис) (ініціали, прізвище)

Додаток Н (рекомендуємий)

Приклад виконання змісту

1 З 1 вересня 2006 року до документу "Єдина система конструкторської документації. Загальні вимоги до текстових документів. ГОСТ 2.105-95". були введені в дію Наказом Федерального Агенства по технічному регулюванню і метрології №117-ст від 22.06.2006г. зміни: підпункт 4.4.7 ГОСТ 2.105-95 в другому абзаці був доповнений словами: "При підготовці текстових документів з використанням програмних засобів надпис "Продовження таблиці" допускається не вказувати".

56