1. Види управлінського контролю.

2. Ефективність контролю.

3. Змістовні теорії мотивації.

4. Зміст категорії «ефективність управління».

5. Концепції визначення ефективності управління.

6. Конфлікти в організації та управління ними.

7. Концепція ситуаційного лідерства.

8.Людський фактор в управлінні.

9. Міжособові та організаційні комунікації

10. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.

11. Підходи до оцінки ефективності управління.

12. Процес комунікації.

13. Процесні (процесуальні) теорії мотивації.

14. Поняття та процес контролю.

15. Поняття та природа лідерства.

16. Поняття та сутність груп в організації.

17. Теорія особистих якостей лідера.

18. Типи груп в організації.

19. Управління комунікаційними процесами

20. Фінансовий контроль.

21. Феномен керівництва.

1. Види управлінського контролю.

Контроль може бути спрямований на окремий вид діяльності і на всю їх сукупність, тобто існують різні ознаки класифікації системи контролю.

В залежності від цілей та задач системи контролю: поточний контроль виконання рішень, контроль за діяльністю окремих виробничих та управлінських підсистем, стратегічний контроль.

В залежності від об’єкту контролю: терміни виконання наказів, розпоряджень, окремих документів; якість роботи окремих виконавців, груп, підрозділів; додержання встановлених технічних, економічних, організаційних стандартів.

В залежності від глибини керуючого впливу: система спостережень і одержання інформації за ходом робіт (моніторинг); оперативне втручання у процеси виробництва та управління; контроль результатів виробничої та управлінської діяльності.

В залежності від обладнання контрольних операцій: ручні системи (журнали, картотеки, табло, графіки, персональні книжки виконавців тощо); автоматизований контроль (ЕОМ, датчики, прилади тощо); комбіновані системи контролю (машино ручні).

Поширеним способом класифікації є класифікація за критерієм часу здійснення контрольних операцій (до, впродовж, після трансформаційного процесу): випереджаючий, поточний, заключний.

Випереджаючий контроль спрямований на контроль входів у систему і здійснюється до початку трансформаційного процесу. Мета – запобігання ситуацій, які здатні завдати шкоди організації, а не ліквідувати такі ситуації.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в ході трансформаційного процесу. Він ґрунтується на вимірюванні фактичних результатів діяльності й оперативному реагуванні керівника на відхилення, що виникають.

Поточний контроль дозволяє з’ясувати причини відхилень і тому широко використовується в процесі управління.

Заключний контроль проводиться вже після завершення трансформаційного процесу. Його об’єктом є “виходи” з організації. Основний недолік заключного контролю – це констатація відхилень від стандартів на завершальному етапі, коли збитки вже наявні. Отже, ефективність заключного контролю нижча проти випереджаючого та поточного.

Цілі заключного контролю:

1. отримання інформації для удосконалення планування у майбутньому;

2. побудова ефективної системи мотивації.

2. Ефективність контролю

Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, серед яких основними є:

1. Точність. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані.

2. Своєчасність. Система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією і її відображенням у контролюючих інформаційних потоках.

3. Економічність. З метою мінімізації витрат менеджерові слід порівнювати (зіставляти) витрати на контроль із вигодами, що від нього очікуються.

4. Гнучкість. Система контролю повинна бути “спроможною” враховувати зміни та “вміти” пристосовуватися до них.

5. Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити), може бути причиною помилок підлеглих і навіть ігнорування ними самого контролю.

6. Обґрунтованість критеріїв. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати працівників: більшість людей не бажає отримати ярлик "некомпетентності”, говорячи начальнику, що він вимагає забагато.

7. Стратегічна спрямованість. Контроль має концентруватися:

• на відхиленнях, що трапляються найчастіше;

• на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди;

• на факторах, які піддаються впливу менеджера (які менеджер спроможний змінювати, коригувати).

Створення і використання систем контролю в організації часом викликає так званий дисфункціональний ефект, який призводить до намагання підлеглих виглядати краще за критерієм, що контролюється; маніпулювання даними контролю.

У більшості випадків основною причиною появи дисфункціонального ефекту є відсутність системи комплексних показників оцінки діяльності працівників: якщо контролюються лише кількісні результати роботи, слід очікувати зниження якісних параметрів, оцінювання лише процесу, а не результатів діяльності призводить до імітації бурхливої діяльності на шкоду досягненню цілей організації.