4. Процес розробки системи антикризового менеджменту для Чорномор’я

Питання підвищення ефективності реагування держав Чорноморського регіону на зміни в існуючій системі взаємодії обумовлює необхідність виробити спільну стратегію подальшого розвитку Чорноморського регіону з урахуванням узгодження змін у зовнішньополітичних стратегіях країн Чорномор’я з метою вироблення основних напрямів взаємодії, цілей та механізмів їх реалізації на національному, регіональному/міжрегіональному та глобальному рівнях.

Важливо зазначити, що під час функціонування будь-якої регіональної системи безпеки мова не йде про абсолютне викорінення усіх типів ризиків, небезпек та загроз безпеці. Це практично завдання, яке не можна повністю виконати. Проте мінімізувати значну кількість існуючих ризиків, які здійснюють деструктивний вплив на систему в цілому, цілком можливо. І в цьому зв’язку актуальним завданням будь-якої системи регіональної безпеки є розробка та імплементація системи антикризового менеджменту, завдяки якій держави зможуть керувати ризиками, зокрема запобігати їх появі та сприяти зменшенню деструктивного впливу небезпек на розвиток системи регіональної безпеки та співробітництва в цілому.

Розглядаючи Чорноморський регіон як комплекс безпеки, що формується, необхідно підкреслити важливість створення такої системи антикризового менеджменту, ефективність якої залежатиме від дотримання державами – учасницями комплексу безпеки режиму безпеки. Така система може бути сформована в рамках існуючих схем інституціональних взаємодій. Необхідними ресурсами для цього володіють такі інститути як ОЧЕС, БЛЕКСІФОР, Рада міністрів оборони держав Південно-Східної Європи, “Чорноморська гармонія” та ОДЕР-ГУАМ (формат та ресурси останньої можна використовувати у разі надання необхідного технічного та фінансового сприяння з боку США/ЄС/Японії).

Реалізація процесу забезпечення функціонування системи антикризового менеджменту в Чорноморському просторі зокрема та підтримки регіональної стабільності загалом можлива лише за умов створення ефективного механізму взаємодій різних регіональних інституційних об’єднань, що має бути покладений в основу ключового концептуального документу – Спільної стратегії подальшого розвитку Чорноморського регіону на сучасному етапі.

Беручи до уваги досвід провідних профільних міжнародних організацій, ЄС, НАТО, а також США, система антикризового менеджменту для Чорноморського регіону повинна передбачати наступне.

Забезпечення режиму безпеки має включати співпрацю в таких сферах безпеки як:

• безпека кордонів;

• контроль за безпекою повітряного простору;

• безпека мореплавання⁵⁷;

• розробка заходів, спрямованих на зміцнення взаємодії між різними регіональними інституціями з питань забезпечення моніторингу за дотриманням державами регіону режиму безпеки.

В цьому зв’язку доцільно розробити функціональну концепцію регіональної безпеки, яка б чітко окреслила існуючі транснаціональні загрози, що необхідно з метою забезпечення ефективної системи управління режимом безпеки.

Нова інституціональна модель співробітництва в галузі безпеки має ґрунтуватись на створенні т. зв. мереж “когнітивних акторів” у Чорноморському регіоні. Саме “когнітивні актори”, які займаються поширенням інформації, інтерпретацій, інструменталізують знання та є важливим елементом в системі взаємодії регіонів із зовнішнім середовищем⁵⁸. Таким чином, постає питання про визначення ролі аналітичних центрів, науково-дослідницьких інститутів та неурядових громадських організацій у процесі забезпечення регіональної безпеки у Чорноморському просторі⁵⁹. З цією метою доцільно:

• окреслити можливості впливу експертної спільноти на механізм прийняття державних рішень у галузі регіональної безпеки;

• визначити шляхи підвищення ефективності регіональних проектних мереж у Чорномор’ї.

Відповідно до функціональної концепції регіональної безпеки управління кризовими ситуаціями має відбуватись у декілька етапів:

Процес виявлення загроз повинен передбачати:

• збирання та обмін інформацією на рівні мобільних контактних груп при оборонних відомствах/міністерствах країн регіону;

• постійний моніторинг та контроль повітряного простору;

• спостереження за сухопутними та морськими кордонами, зокрема, з метою виявлення фактів переміщення зброї масового ураження, трафіку наркотичних та психотропних речовин, торгівлі людьми тощо;

• підготовка аналітичних доповідей та звітів статистичного характеру для відповідних органів державної влади на національному рівні та регіональних/трансрегіональних інституцій щодо існуючого стану безпеки регіону загалом та кожної країни окремо.

Процес розробки та прийняття рішень має включати забезпечення роботи системи командування, контролю, управління та розвідки, включно з функцією обміну інформацією (С 41)⁶⁰. При впровадженні такої системи варто використовувати досвід функціонування такої системи у США та НАТО, особливу увагу слід звернути на питання, пов’язані із захистом інформації.

В цьому зв’язку доцільно:

• створити т. зв. центри управління або контролю в країнах регіону та забезпечити їх відповідним програмним забезпеченням;

• надати центрам відповідні повноваження щодо обґрунтування доцільності прийняття тих чи інших рішень та вироблення відповідних рекомендацій щодо їх реалізації для органів державної влади країн регіону та регіональних структур співпраці;

• забезпечити функціонування мережі аналітичних центрів країн Чорноморського регіону, доповіді та пропозиції яких використовуються при розробці та прийнятті рішень стратегічного характеру;

• створити додатково до центрів управління або контролю альтернативні центри з питань управління кризовими ситуаціями, що стались внаслідок екологічних/техногенних катастроф.

Етап протидії повинен передбачати вжиття заходів на концептуальному рівні, що залежить від загального стану безпекового середовища в регіоні, та безпосередньо в процесі виникнення надзвичайних ситуацій, які являють собою загрозу країнам означеного простору в цілому.

В цьому зв’язку доцільно:

• створити відповідно до функціональної концепції регіональної безпеки спільні сили швидкого реагування в надзвичайних умовах (з цією метою можна використати потенціал такої регіональної структури як Рада міністрів оборони держав Південно-Східної Європи та її ідею щодо створення мобільних підрозділів);

• розглянути можливість створення регіональних військових сил спеціального призначення в цілях боротьби з тероризмом та переміщенням зброї масового ураження (з цією метою можна використати потенціал вже існуючої регіональної ініціативи “Чорноморська гармонія” з перспективою розширення її функцій);

• вивчити можливість використання сил поліції/міліції, які мають безпосереднє відношення до спецоперацій щодо протидії тероризму та поширенню зброї масового ураження⁶¹;

• виробити спільну стратегію захоплення небезпечних об’єктів/суб’єктів як силами військового, так і цивільного призначення;

• дослідити можливість створення регіональних військово-морських сил швидкого реагування та спільної берегової охорони.

Формування плану дій щодо боротьби із чітко визначеними загрозами та призначення виконавців, відповідальних за його реалізацію на регіональному/трансрегіональному та національному/локальному рівнях:

• включити до плану дій заходи, пов’язані із посиленням безпеки морських портів та аеропортів;

• забезпечити необхідним технічним устаткуванням та програмним забезпеченням служби митного та імміграційного контролю з урахуванням потреби у посиленні безпеки кордонів;

• розробити та впровадити систему моніторингу та контролю за поширенням зброї масового ураження та визначити структури, на які будуть покладені зазначені функції, на національному та регіональному рівнях;

• організувати проведення спільних навчань та семінарів-тренінгів;

• використовувати існуючі багатонаціональні миротворчі сили в регіоні для підтримки безпеки не лише у Чорномор’ї, але у Південно-Східній Європі загалом (наприклад, можна застосовувати потенціал SEEBRIG);

• залучати різні міжнародні організації для реалізації міжрегіональних проектів (участь у співфінансуванні окремих проектів; надання технічного сприяння);

• забезпечити подальший контроль над утилізацією боєприпасів тощо.

Розробка стратегії співпраці країн Чорномор’я у сфері безпеки на майбутнє має містити:

• означення перспективних напрямів співпраці;

• спільну для всіх країн-учасниць комплексу регіональної безпеки систему оцінки ризиків/загроз;

• перелік можливих спільних тактичних/стратегічних дій, спрямованих на подолання цих викликів;

• аналіз наявних ресурсів у країн регіону, необхідних для забезпечення у подальшому функціонування системи антикризового менеджменту для країн Чорноморського регіону;

• визначення можливостей створення ефективного механізму взаємодій різних регіональних інституційних об’єднань з метою забезпечення функціонування системи антикризового менеджменту в регіоні.

Реалізація цих заходів сприятиме створенню передумов для формування у Чорноморському просторі регіонального комплексу безпеку (стан, за якого національна безпека однієї держави не може розглядатися відокремлено від іншої та безпеки регіону в цілому)⁶² з максимальним ступенем інституціоналізації, що безумовно позитивно відобразиться на загальній динаміці розвитку регіону.

Рекомендації

На підставі проведеного ґрунтовного аналізу впливу змін безпекового середовища у Чорномор’ї на процеси інституціонального становлення системи регіональної безпеки та співробітництва у розширеному Чорноморському регіоні розроблено низку рекомендацій та пропозицій, які окреслюють шляхи, механізми та засоби подолання існуючих загроз безпеці зазначеного простору на національному, регіональному та міжрегіональному рівнях, та містять ключові завдання на середньострокову перспективу.

• Необхідно посилити процес формування оборонної системи держав регіону, які знаходяться лише на шляху інтеграції до НАТО, забезпечити необхідні можливості функціонування державних органів та суспільних інституцій у кризових ситуаціях, розробити комплексну державну систему кризового реагування та превентивного менеджменту з метою протидії зовнішнім небезпекам та попередження загроз надзвичайного характеру.

• Проводити політику, яка не допускає можливості сприяння (в тому числі – фінансового) терористичної діяльності чи підбурювання до акцій; продовжити гармонізацію нормативно-правової бази у сфері боротьби з тероризмом; забезпечити проведення узгоджених міжвідомчих заходів та спецоперацій щодо попередження, виявлення та недопущення злочинів терористичного скерування; посилити співпрацю з міжнародними організаціями у сфері боротьби з тероризмом; забезпечити аналітичний моніторинг динаміки та тенденцій розповсюдження міжнародного тероризму та проявів екстремізму в країнах Чорноморсько-Каспійського регіону, на Європейському континенті, Близькому Сході.

• Для подолання загрози поширення зовнішніх деструктивних впливів на держави регіону, необхідно поглибити розвиток співпраці з країнами-партнерами та міжнародними організаціями; продовжити вдосконалення міграційного законодавства у відповідності до міжнародних норм; налагодити статистику та створення баз даних щодо перебування на території держав Чорноморського регіону мігрантів та членів міжнародних кримінальних угруповань.

• З метою підвищення ефективності реалізації міжрегіональних транспортно-комунікаційних проектів у Чорноморському просторі необхідно поглибити діалог між країнами та інституціями регіону у сфері забезпечення безпеки транспортних сполучень, кінцевим результатом якого має бути розробка та впровадження основоположного документу – Концепції розвитку проектів у сфері транспорту до 2015 р. Відповідальність за виконання цієї розробки та контроль за впровадженням покласти на структури ОЧЕС, як інституції, до повноважень якої і входить координація процесу реалізації економічних (енергетичних/транспортно-комунікаційних) проектів у Чорноморському регіоні.

• Беручи до уваги зацікавленість ОДЕР-ГУАМ у співпраці з ОЧЕС у сфері забезпечення безпеки функціонування трубопроводів, доцільно розробити спільну стратегію ОЧЕС та ОДЕР-ГУАМ щодо боротьби з викликами та загрозами у розширеному Чорноморському регіоні, а також одночасно з цим підготувати пропозиції щодо подальшого інституційного реформування ОЧЕС та підвищення ефективності роботи ОДЕР-ГУАМ.

• Враховуючи потребу у конкретизації можливих напрямів взаємодії, механізмів їх реалізації та закріпленні цих питань у відповідних міжнародних документах, що можуть бути укладені між регіональними організаціями Чорноморського простору (ОЧЕС, ОДЕР-ГУАМ, СДВ тощо), з одного боку, та ЄС і НАТО – з іншого, доцільно розробити рамкові угоди про співробітництво між відповідними регіональними структурами та європейськими і євроатлантичними організаціями у сфері політики, безпеки, економіки та енергетики.

• З метою остаточного завершення процесу формування комплексу регіональної безпеки у Чорномор’ї необхідно розробити концепцію формування системи взаємодії регіональних структур Південно-Східної Європи, що охоплювала б організації Балканського та Чорноморського регіонів, основне призначення якої полягало не лише у боротьбі з існуючими загрозами регіональній/міжнародній безпеці, але і у попередженні виникнення небезпек, тобто мова йде про створення ефективної системи превентивного менеджменту, яка б охоплювала декілька регіонів та відігравала надзвичайно важливу роль у системи європейської безпеки загалом.

Робоча навчальна програма з дисципліни «Глобальна та регіональні системи безпеки» для студентів денної форми навчання зі спеціальності «Міжнародні відносини» (за кредитно-модульною системою)

Київський гуманітарний інститут

кафедра міжнародних відносин