3. Гомогенність та гетерогенність систем регіональної безпеки

Система регіональної безпеки, яка ґрунтується на принципі безпекової взаємозалежності, передбачає певний ступінь гомогенності. Під гомогенністю системи передусім варто розуміти наявність політичної згоди держав щодо налагодження співпраці в окремих сферах, більш того така схема співробітництва можлива лише за умов, коли потенціал держав, які взаємодіють, є більш-менш рівним, що в результаті породжує конкуренцію серед основних гравців – учасників комплексу безпеки. Зазвичай, гомогенна система являє собою класичну військово-політичну модель регіональної безпеки. Така система передбачає паралельний розвиток взаємодій в різних сферах (військово-політичній, соціально-економічній, гуманітарній), кожна з яких характеризується власною динамікою, проте відповіді на питання, чому всі ці схеми взаємодій неможливо об’єднати в загальну систему і при цьому не втратити існуючи зв’язки між різними підсистемами взаємодій, гомогенна система надати не може. Навіть використання підходу, що ґрунтується на аналізі секторальних взаємозв’язків, не дозволяє повністю дослідити динаміку розвитку сфер крізь призму безпекового виміру, зрозуміти логіку регіональних взаємодій.

В свою чергу гетерогенна система регіональної безпеки являє собою сукупність окремих підсистем взаємодій в певних сферах співпраці (політика, економіка, культура, наука/освіта). Більш того, основними учасниками взаємодій виступають не лише держави/нації, але і транснаціональні компанії, громадські об’єднання. Аналіз окремих підсистем з урахуванням складу учасників взаємодій дозволяє сформувати загальне уявлення про розвиток системи в цілому, а також визначити взаємозалежність окремих сфер/секторів, зокрема, регіональна логіка взаємодій в рамках гетерогенної системи здатна пояснити вплив військового чинника на економічний розвиток регіону як комплексу безпеки. Прикладом гетерогенного комплексу безпеки вважають Європейський Союз, динаміка безпекового розвитку цієї системи обумовлена не лише наявністю взаємодій між державами-членами ЄС, але і спільного уявлення про існуючі загрози, що породжується боязню усвідомлення того, що існуюча модель взаємодій може бути не здатною протистояти викликам сьогодення, особливо це стосується сфери боротьби з нетрадиційними/асиметричними загрозами безпеці.

В основу гетерогенної системи регіональних взаємодій покладена концепція спільноти безпеки, що є своєрідною формою комплексу безпеки, яка формується, виходячи зі сумісності цінностей, що регулюють поведінку у сфері безпеки. Часто можна зустріти точку зору, яка полягає в тому, що спільнота безпеки включає в себе держави Північної Америки та Західної Європи.

Загалом поняття гомогенності та гетерогенності системи регіональної безпеки/взаємодій використовуються переважно неореалістами в контексті дослідження стратегій міжнародних гравців щодо того чи іншого регіону, які і є одночасно прибічниками класичної теорії комплексу безпеки. Проте останнім часом в науковій літературі можна зустріти спроби синтезу різних теоретико-методологічних підходів. Найбільш вдалою є спроба поєднання неореалізму, неолібералізму та поміркованого конструктивізму. Метод синтезу надає нам змогу дослідити функції інститутів всередині міжнародного політичного регіону в різні історичні періоди на прикладі реалізації конкретних інтеграційних проектів у військово-політичній, економічній/енергетичній або гуманітарній сферах.

Лекція 5 “Сучасна архітектура загальноєвропейської системи безпеки: тенденції, виклики та перспективи інституціоналізації”