4. Стовбурової клітини.

5. Мегакаріобласта.

3. Якими клітинами синтезується гемоглобін:

1. Мегалобластами, мегалоцитами.

2. Еритробластами, нормобластами.

3. Сидеробластами.

4. Мієлобластами, мієлоцитами.

5. Опасистими клітинами.

4. Доля якої речовини найбільша в осмотичному тиску крові:

1. Калію.

2. Кальцію.

3. Натрію.

4. Білків.

5. Магнію.

5. Чим обумовлений онкотичний тиск крові:

1. Кількістю розчинних іонів солей.

2. Білками.

3. Еритроцитами.

4. Вмістом глюкози.

5. Об’ємом циркулюючої крові.

6. На які фізіологічні процеси впливає онкотичний тиск крові:

1. На кровотворення.

2. На процеси згортання крові.

3. На формування артеріального тиску.

4. На формування в’язкості крові.

5. На фільтрацію рідини крізь судинну стінку.

7. Який середній рівень онкотичного тиску крові:

1. 100 мм рт.ст.

2. 60 мм рт.ст.

3. 40 мм рт.ст.

4. 30 мм рт.ст.

5. 10 мм рт.ст.

8. Мегалобластоз характерний для:

1. Нормальної картини крові.

2. В₁₂-фолієводефіцитної анемії.

3. Гемолітичної анемії.

4. Апластичної анемії.

5. Залізодефіцитної анемії.

9. Який білірубін може виходити у сечу:

1. Прямий.

2. Непрямий.

3. Мезобілірубін.

4. Мезобілірубіноген.

5. Протобілірубін.

10. Який з факторів, що впливають на рівень ШОЕ, є визначальним:

1. Кількість еритроцитів.

2. Температура тіла.

3. Співвідношення білкових фракцій у плазмі крові.

4. Кількість лейкоцитів.

5. Рівень холестерину.

11. Від чого залежить осмотичний тиск крові:

1. Від дисперсності молекул білка.

2. Від кількості розчинних іонів.

3. Від молекулярної маси білків.

4. Від в’язкості крові.

5. Від температури тіла.

12. Добова потреба в залізі для синтезу еритроцитів складає:

1. 5–10 мг.

2. 10–20 г.

3. 30–40 г.

4. 50–80 мг.

5. 20–25 мг.

13. Основне джерело заліза для синтезу гема еритроцитів:

1. Залізо харчових продуктів.

2. Білірубін крові.

3. Міоглобін м’язів.

4. Гемоглобін зруйнованих еритроцитів.

5. Гемосидерин та ферритин.

14. Тільця Жоллі та кільця Кебота – це:

1. Токсична зернистість нейтрофілів.

2. Залишки ядер еритроцитів.

3. Включення гемосидерину в еритроцит.

4. Базофільна зернистість еритроцитів.

5. Включення ферритину в еритроцит.

15. Колірний показник 1,8 є характерним для:

1. Нормальної картини крові.

2. Апластичної анемії.

3. Лейкозу.

4. Мегалобластної анемії.

5. Залізодефіцитної анемії.

16. Провідну роль у патогенезі В₁₂-фолієводефіцитної анемії відіграє:

1. Руйнування еритроцитів.

2. Токсичне пригнічення кісткового мозку.

3. Атрофія епітелію шлунка та зниження секреції гастромукопротеїну.

4. Екзогенна недостатність фолієвої кислоти.

5. Екзогенна недостатність вітаміну В₁₂.

17. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з:

1. Синдромом ураження серцево-судинної системи.

2. Синдромом загальної інтоксикації.

3. Специфічним анемічним синдромом.

4. Ураженням периферичних артерій.

5. Токсичним ураженням печінки.

18. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з:

1. Синдромом ураження органів шлунково-кишкового тракту.

2. Синдромом ураження серцево-судинної системи.

3. Токсичним ураженням печінки.

4. Синдромом загальної інтоксикації.

5. Синдромом накопичення рідини у плевральній порожнині.

19. Клінічна картина анемії Адісона-Бірмера пов’язана з:

1. Синдромом загальної інтоксикації.

2. Синдромом ураження задньо-бокових стовпів спинного мозку.

3. Токсичним ураженням печінки.

4. Ураженням периферичних артерій.

5. Ураженням серцево-судинної системи.

20. Обличчя хворого на анемію Адісона-Бірмера має наступний вигляд:

1. Бліде, дифузно набрякле.