Ерозія твердих тканин зуба.
Ураження твердих тканин зуба з невиясненою етіологією. Одні автори вважають, що ерозія зубів виникає в результаті механічної дії щітки і порошку, інші вважають, що це пов'язано з вживанням в їжу великої кількості плодів цитрусових та їх соків. Важливу роль в патогенезі ерозії твердих тканин зуба відіграють загальні захворювання - подагра, психосоматичні фактори і особливо ендокринні порушення
Ерозії твердих тканин зубів частіше виникають у людей середнього і похилого віку на симетричних поверхнях центральних і бокових різців верхньої щелепи, а також на іклах і премолярах обох щелеп.
На початку розвитку ерозія має вигляд дефекту емалі овальної форми, який розташований в поперечному напрямку найбільш випуклої частини вестибулярної поверхні коронки. Дно ерозії гладке, блискуче, тверде. Постійне поглиблення і розширення границь ерозії призводить до втрати всієї емалі вестибулярної поверхні зуба і частини дентину.
Ю.М.Максимовський (1981) розрізняє ерозії трьох ступенів:
1. початкова – ураження лише поверхневих шарів емалі;
2. середня - ураження всієї товщини емалі до емалево-дентинного сполучення;
3. глибока - коли уражуються поверхневі шари дентину.
Лікування ерозій твердих тканин зубів слід проводити з ураженням активності процесу і характеру супутнього захворювання. Лікування соматичних захворювань проводять відповідні спеціалісти. При комплексному стоматологічному лікуванні не слід забувати про загальне лікування, яке передбачає призначення препаратів кальцію і фосфору при пониженні їх рівня в крові хворих. Одночасно призначають полівітаміни окремо або з мікроелементам.
Рекомендують перед пломбуванням ерозії проводити ремінералізуючу терапію. Для пломбування слід використовувати композити.
Важливим елементом комплексного лікування ерозії являється посилення гігієнічного догляду за зубами і виключення або обмеження вживання кислих продуктів (лимони та інші цитрусові). Хворим рекомендують при чистці зубів користуватися м'якою зубною щіткою, та пастами, що містять гліцерофосфат, фтор та ін. мікроелементи.
Клиноподібний дефект.
Клиноподібний дефект - різновид некаріозного ураження твердих тканин зубів, який локалізується у пришийковій ділянці. Має вигляд клину, вістря якого спрямоване до порожнини коронки зуба.
Частіше уражуються ікла та премоляри обидвох шелеп, рідше моляри і різні.
Існують хімічна і механічна теорії виникнення клиноподібних дефектів. Механічна теорія пояснює виникнення дефектів травматичною дією на шийки зубів щітки і порошку під час чищення. Хімічна дія пояснює виникнення клиноподібних дефектів демінералізацією тканин під дією кислот, які утворюються в процесі бродіння харчових залишків в пришийковій ділянці. В патогенезі клиноподібних дефектів важливу роль відіграють такі супутні захворювання, як хвороби шлунково-кишкового тракту, нервової та ендокринної системи,
Клиноподібний дефект на ранній стадії свого розвитку не має форми клину, а виглядає як поверхневі ушкодження або як тонкі тріщини. Надалі вони розширюються, набирають форму клину, в якому розрізняють дві стінки - приемалеву та приясенну, Приемалева стінка внаслідок механічної стійкості емалі формується паралельно ріжучому краю, а приясенна під кутом. Вони гладкі, блискучі, не змінені в кольорі.
По локалізації розрізняють пришийкові, коронкові і кореневі дефекти.
Клиноподібний дефект може ускладнитися карієсом, а також можливий перелом коронки при сильному поглибленні процесу.
Лікування проводиться загальне і місцеве. Загальне лікування ставить за мету зміцнення структури тканин, зняття явищ гіперестезії. Призначають гліцерофосфат кальцію (0,5x3 рази в день), або глюконат кальцію (0,5x3 рази в день), можна в поєднанні з фітином (0,25x3 раз в день). Призначають полівітаміни. Лікування проводиться курсами 5-6 тижнів.
Місцево - нанесення фторлаку, електрофорез тіаміну, гліцерофосфату кальцію, фториду натрію. При глибоких дефектах формують порожнину і накладають пломбу з композитного фотополімерного матеріалу або зуб покривають штучною коронкою.