Тема 12: Фінансова надійність страхової компанії

1. Поняття про фінансову надійність страховика, способи її забезпечення.

2. Платоспроможність страхової компанії.

3. Статутний фонд і страхові резерви, як основні джерела забезпечення фінансової надійності страхової компанії.

Ключові терміни:

Ліквідність, прибуток від страхових операцій, резерв незароблених премій, резервний фонд, фонд страховий, платоспроможність, зовнішні зобов’язання, внутрішні зобов’язання, нормативний запас платоспроможності.

1. Поняття про фінансову надійність страховика, способи її забезпечення

Економічною передумовою фінансової надійності страхових компаній є наявність певного співвідношення між величиною зобов’язань компанії і розміром коштів, якими вони розпоряджаються. Коли власні кошти страховика дорівнюють його зобов’язанням або перевищують їх, то страховик може виконати свої зобов’язання і є надійним партнером застрахованих.

Основою фінансової надійності страховиків на кількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії є показники:

• розмір статутного капіталу;

• наявність гарантійного фонду;

• розмір власних коштів;

• розмір створених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;

• співвідношення активів та зобов’язань;

• виконання нормативів по розміщенню страхових резервів;

• рентабельність страхових операцій;

• показники збитковості страхової суми.

Вплив обсягу страхових операцій на надійність страхової компанії пов’язана з дією закону великих чисел. Чим більше кількість застрахованих об’єктів, тим менша ймовірність відхилення фактичного розміру страхових виплат від середньої очікуваної величини страхових виплат за певний період часу.

Практикам перестрахувальних операцій відіграє важливу роль, адже перестрахування означає вторинний розподіл ризиків між страховими компаніями.

Збалансованим страховим портфелем можна назвати розподіл відповідальності страховика за видами страхування, при якому обсяг відповідальності за ризиками одного виду врівноважений обсягом відповідальності за ризиками інших видів страхування.

Обмеження відповідальності за окремими ризиками означає, що в структурі страхового портфеля страховика повинні бути відсутні великі одиночні ризики, можливі збитки від яких за своїм розміром не спів ставні із загальним розміром власних коштів страховика.

Оптимальне розміщення страхових резервів в доходні активи повинне забезпечувати умови безперебійних виплат страхових відшкодувань та страхового забезпечення.

Раціональна тарифна політика повинна забезпечити еквівалентність інтересів страхувальника й страховика, обирається за конкретним ризиком. Заниження розміру страхової премії свідчить ознакою безвихідного стану страховика, її нестійкого фінансового становища.

Фінансова надійність страхової компанії розглядається з таки основних позицій:

- Вірогідність недостатності коштів у будь-якому періоді.

- Фінансова надійність страхового фонду.

- Рентабельність всієї діяльності страхової компанії.

Вірогідність недостатності коштів страховика залежить від розміру страхового портфеля. Для визначення зазначеного показника використовують коефіцієнт Ф.Конюшина, який називається „коефіцієнтом варіації”. Коефіцієнт варіації Ф. Конюшина розраховується за формулою:

, (12.1)

де, - середня тарифна ставка портфеля;

- кількість застрахованих об’єктів.

Чим менше тим вища фінансова надійність страхових операцій.

Для оцінки фінансової стійкості страхового фонду використовують наступний показник:

, (12.2)

де, - коефіцієнт фінансової стійкості страхового фонду;

- сума доходів за звітній період;

- сума резервних фондів (допоміжних фондів);

- сума витрат за звітний період (сума всіх страхових відшкодувань, витрат на ведення страхової справи, сума витрат на фінансування інших витрат).

Термін „рентабельність” як логічне завершення результатів діяльності означає прибутковість, дохідність.

Рентабельність страхової діяльності визначається за наступним показником:

, (12.3)

де, - рентабельність, %;

- прибуток балансовий (загальний обсяг страхових платежів за вирахуванням витрат на страхові виплати, відрахувань у запасні та резервні кошти, витрат на превентивні заходи, витрат на ведення страхової справи);

- сума доходів за звітний період.

Зазначені показники є основними при оцінці фінансової стійкості страхової компанії.

Страховики можуть забезпечити фінансову надійність шістьма способами, а саме:

1. правильно розрахованими страховими тарифами;

2. розміром власних коштів (статутний фонд, спеціальні та резервні фонди, нерозподілений прибуток, вільні резерви);

3. наявністю страхових резервів в розмірах, відповідних до суми (величини) страхових зобов’язань;

4. правильним розміщенням страхових резервів (вкладення в різні об’єкти, зберігання в різних банках і т.д.);

5. збалансованим страховим портфелем (наявністю договорів страхування з різних видів страхування з різними розмірами відповідальності і різними ризиками);

6. перестрахувальними операціями (передачею надлишку відповідальності).

З названих шести способів забезпечення фінансової надійності страховиків перші три відносяться до економічних і опираються на кількісні показники величин цін на страхові продукти та розміри власних коштів і страхових резервів. Другі три способи відносяться до організаційно-управлінських і в першу чергу передбачають вибір відповідних операцій для забезпечення фінансової надійності - страхових для збалансування страхового портфеля, інвестиційних для розміщення страхових резервів, перестрахувальних - для передачі надлишкової відповідальності.