3. Фінансові результати діяльності страхової компанії
Поняття „фінансовий результат” діяльності включає в себе термін „результат” та категорію „фінанси”. За тлумаченням термін „результат” означає наслідки, висновки, остаточний кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку, а також показник чого-небудь. Категорія „фінанси” відображає економічні відносини з приводу формування доходу і фондів фінансових ресурсів та їх використання. Поєднуючи ці два поняття, ми можемо визначити, що фінансовий результат діяльності страховика - це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання. Фінансовий результат включає два елементи:
прибуток (збиток);
приріст (відплив) резерву внесків.
Прибуток страховика забезпечується доходами, отриманими в результаті виконання страхових і нестрахових операцій. Прибуток – це фінансовий результат діяльності страховика, що розраховується за певний звітний період (щоквартально та щорічно). Прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування і розміщення тимчасово вільних коштів, прибутку від інших операцій.
Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування) – це такий позитивний фінансовий результат, при якому досягається перевищення доходів над витратами із забезпечення страхового захисту.
Показник прибутковості, що визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми премій за видом страхування чи страховими операціями загалом, називається рентабельністю страхових операцій. Порівняння прибутку з обсягом страхових премій, що надійшли, показує, який прибуток отримує страховик із кожної одиниці страхової премії, і погоджує величину прибутку як джерело фінансових ресурсів із обсягом виконаної роботи з формування страхового фонду.
Згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” прибуток страховиків від страхової діяльності з метою оподаткування не визначається. Але страховик повинен його визначати, оскільки необхідно знати фінансові результати здійснення страхових операцій, щоб контролювати: ефективність страхування; формування спеціальних і резервних фондів, вільних резервів; виплачування дивідендів засновникам й акціонерам; складання фінансової звітності тощо.
Проаналізуємо джерела формування прибутку від страхової діяльності. Страховий тариф як відносна ціна страхової послуги складається із собівартості (нетто-тарифу і навантаження, або витрат на ведення справ із надання страхової послуги) і прибутку. Як відзначалося в розділі 3, нетто-тариф розраховується на основі принципу еквівалентності у відносинах між страховиком і страхувальниками, а обсяг навантаження у брутто-тарифі встановлюється на основі обсягу коштів, необхідних на організацію страхування, з урахуванням запланованого прибутку. Прибуток планується при розробленні тарифів за усіма різновидами страхування, крім деяких видів обов’язкового страхування.
Таким чином, джерелом формування прибутку від страхових операцій є прибуток у тарифах, що закладається у базовий тариф як самостійний елемент ціни на страхову послугу. Як елемент тарифу норматив прибутку має важливу роль у регулюванні попиту і пропозиції на окремі види страхових продуктів. Очевидно, що зростання прибутку можливе завдяки зменшенню собівартості страхової послуги за двома напрямами:
1. При скороченні витрат на ведення справи шляхом більш ефективного управління діяльністю страхової компанії (наприклад, завдяки зменшенню витрат на оплату страхових агентів у зв’язку з використанням прямого продажу полісів через мережу Інтернет);
2. Внаслідок зменшення збитковості видів страхування, тобто при об’єктивному „скороченні” обсягу нетто-ставки.
Прибуток від страхової діяльності Псд для страховиків, що здійснюють ризикові види страхування, рекомендується обчислювати за формулою (11.2):
(11.2)
де, Зп - зароблені страхові премії за договорами страхування і перестрахування;
Кп - комісійні винагороди за перестрахування;
Вп - частки страхових виплат, сплачені перестраховиками;
Пцр - повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів;
Птр - повернуті суми з технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;
Вс - виплати страхових сум і страхових відшкодувань;
Вцр - відрахування до централізованих страхових резервних фондів;
Втр - відрахування до технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій;
Ввс - витрати на ведення справи.
Сума в перших дужках - це доходи від страхової діяльності, сума у других дужках - витрати страховика на здійснення страхових операцій.
Прибуток від нестрахових операцій
Окрім прибутку від страхових операцій, страховик може також мати прибуток від інвестиційної і фінансової діяльності й інших нестрахових операцій (від іншої діяльності та надзвичайних операцій). Прибуток від нестрахових операцій визначається як різниця між відповідними доходами та витратами.
Інвестиційний прибуток – це прибуток від розміщення і управління страховими резервами і власними коштами. Отримання прибутку від інвестицій є необхідним завданням страховика, тому що наявність цього прибутку надає страховику широку можливість збільшувати обсяги його активів, розширювати межі страхової відповідальності, зменшувати тарифи за окремими видами страхування, розширювати обсяг страхових операцій, зміцнювати матеріально-технічну базу і розвивати інші напрями страхування.
До прибутку від нестрахової діяльності належить також прибуток, отриманий страховиком від агентського продажу страхових послуг інших страхових компаній, комісійних за передачу ризиків страховикам у перестрахування, а також проведення робіт із менеджменту ризиків, консультацій, доходів від позареалізаційних операцій тощо.
Розподіл прибутку страховика
Прибуток страховика розподіляється відповідно до чинного загального і спеціального законодавства. Згідно із Законом України „Про господарське товариство”, розподіл прибутку залежить від форми організації страховика (акціонерне, командитне, повне товариство чи товариство з повною відповідальністю), що конкретизується в установчих документах товариства. Закон України „Про страхування”, який формує спеціальні законодавчі вимоги, дозволяє формувати коштом нерозподіленого прибутку вільні резерви, які збільшують рівень платоспроможності страховика.