4. Страхові фонди та форми їх організації

Страховий фонд - це сукупність натуральних запасів і фінансових ресурсів суспільства, призначених для попередження і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними по-

діями. В умовах товарно-грошових відносин він утворюється в грошовій формі. Існує три способи (форми) його організації:

1) загальнодержавні страхові резервні фонди, які утворюються в централізованому порядку за рахунок загальнодержавних ресурсів;

2) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок нагромадження коштів в окремих господарствах та підприємствах;

3) децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок коштів, що сплачуються у вигляді страхових внесків страхувальниками.

Існування різних форм організації страхових фондів призводить до наявності певних методів їх формування.

Державний резерв формується за рахунок загальнодержавних ресурсів. Його призначенням є відшкодування збитків і усунення наслідків великомасштабних аварій та стихійного лиха. Цей фонд формується як у натуральній, так і в грошовій формі.

Створення фонду самострахування на підприємствах дає можливість оперативно подолати тимчасові труднощі у процесі виробництва пов’язані з несприятливою економічною ситуацією, перебоями виробництва, нестачею коштів для погашення позичок тощо.

Страхові резерви страховика формуються за рахунок страхових внесків страхувальників. Утворення даних резервів залежить від виду страхування. У своєму навчальному посібнику Ярослав Шумелда пропонує спрощені схеми утворення і використання страхових фондів при різних видах страхування (Додаток А). Так, страхові товариства, котрі займаються загальними (ризиковими) видами страхувань, утворюють ці резерви за рахунок страхових платежів, які сплачують усі страхувальники. Їх кількість позначено буквою m. Виплату відшкодування отримують тільки ті з них, у кого трапився страховий випадок, їх кількість позначено буквою n. Тим же страхувальникам, у котрих не було страхових випадків, сплачені страхові платежі не повертаються, бо за їх рахунок утворено страхові резерви, з яких тим, у кого був страховий випадок, виплачено відшкодування, причому виплата переважно більша, ніж величина сплаченого платежу. Таким чином, стверджує науковець, при цьому виді страхування завжди m > n. Як виняток, m може дорівнювати n (m = n), але в такому випадку компанії може не вистачити коштів для виплати страхового відшкодування. Така схема утворення резервів і виплати відшкодування називається солідарною або розкладкою ризику на усіх застрахованих.

Страхові компанії що займаються страхуванням життя формують свої резерви за рахунок страхових внесків та інвестиційного доходу, який страховик отримує внаслідок довготривалої дії даного виду страхування. При нагромаджувальному страхуванні життя застосовується два основних ризики - смерть застрахованої особи та її дожиття до закінчення дії договору страхування або до віку, визначеного договором страхування, внаслідок чого кількість застрахованих і кількість осіб, які отримують страхову виплату, співпадає, тобто m = n.