2. Страхування відповідальності власників транспортних засобів

В Україні страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів здійснюється у добровільній формі з початку 90-х років XX ст., а в обов’язковій – з січня 1997 р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175 та Закон України від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV).

Суб’єкти обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів:

• страховики (страхові компанії);

• моторне (транспортне) страхове бюро;

• страхувальники (власники транспортних засобів);

• юридичні та фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Об’єктом страхування є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП, а саме: здоров’ю або життю фізичних осіб, їхньому майну та майну юридичних осіб.

Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу за умови, що встановлено причинний зв’язок між рухом транспортного засобу та заподіяною ним шкодою.

Страховим випадком вважається дорожньо-транспортна пригода, що сталася з участю транспортного засобу страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну шкоду майну, життю чи здоров’ю третіх осіб.

Законом України № 1961 встановлюється обсяг страхової премії і страхової суми. Страхова премія залежить від типу ТЗ та об’єму двигуна, пасажиро-місткості (для легкових автомобілів та автобусів), території використання ТЗ, сфери використання ТЗ, водійського стажу, кількості осіб, зазначених у договорі, наявності фактів порушення умов страхування, вантажопідйомності (для вантажних автомобілів). Залежно від виду шкоди (завдана життю, здоров’ю, майну) встановлюються відповідно дві страхові суми (ліміти відповідальності страховика). Так, згідно із Законом України від 1 липня 2004 р. № 1961-ІV встановлено обов’язкові (мінімальні) ліміти відповідальності, що виплачуються за заподіяну внаслідок дорожньо-транспортних пригод шкоду:

• життю і здоров’ю третіх осіб – обсягом 51 000 грн. на одного потерпілого;

• майну третіх осіб – обсягом 25 500 грн. на одного потерпілого, але не вище п’ятикратного ліміту відповідальності на один страховий випадок.

Страхове відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі (особам) або спадкоємцям протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком таких документів:

• заяви про виплату страхового відшкодування;

• довідки ОВС про обставини скоєння ДТП;

• довідки (висновки експертів), що підтверджують розмір майнової шкоди у разі її заподіяння;

• довідки медичних закладів про терміни тимчасової непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності у разі її виникнення;

• копії свідоцтва про смерть (для загиблих під час ДТП) та документ про правонаступництво для спадкоємців.

Страховик звільняється від зобов’язання відшкодовувати виплати:

• у разі заподіяння шкоди життю та здоров’ю власника, транспортного засобу, винного у скоєнні ДТП;

• у разі пошкодження або знищення майна, що містилося в транспортному засобі страхувальника, винного в скоєнні ДТП;

• за пошкоджений або знищений транспортний засіб його власнику, якщо той винен у скоєнні ДТП;

• за заподіяння шкоди довкіллю внаслідок ДТП;

• за наслідки пожежі, яка виникла внаслідок ДТП поза межами проїзної частини та на прилеглій до неї території;

• за пошкодження або знищення внаслідок ДТП антикварних речей, виробів із дорогоцінних металів і т. п.;

• якщо ДТП сталася внаслідок навмисних дій третьої особи, визнаних такими в установленому порядку;

• якщо ДТП сталася внаслідок масових безпорядків та групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів і т. п.

Контроль за наявністю страхового полісу обов’язкового страхування цивільної відповідальності у власника (водія) транспортного засобу здійснюється органами внутрішніх справ згідно з чинним законодавством.

Завдяки впровадженню обов’язкового страхування власників транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи страхування відповідальності автовласників „Зелена картка”, яка функціонує з 1 січня 1953 року.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників – нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода.

Збитки у країнах – членах системи „Зелена картка” врегульовуються, як правило, через уповноважену національну організацію (моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. При цьому перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге – як бюро-платник.

Відносини між моторними страховими бюро країн – членів системи „Зелена картка” регулюються двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованою формою.

Отже, якщо автовласник є резидентом країни – членом системи „Зелена картка”, він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн – членів цієї системи без укладення додаткового договору обов’язкового страхування на умовах країни відвідання.