3. Особливості страхування транспортних засобів

Страхування транспортних ризиків здійснюється як в обов’язковій, так і в добровільній формі. До обов’язкових відноситься страхування засобів авіаційного і водного транспорту, страхування наземного транспорту і вантажів здійснюється в добровільній формі.

До наземного транспорту відноситься автомобільний, залізничний і трубопровідний. Найбільш поширеним видом страхування на ньому є добровільне страхування автомашин (автокаско).

Договори страхування автокаско укладаються на термін від одного місяця до одного року. Найбільш типовим ризиком є знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу внаслідок:

1. Дорожньо-транспортного випадку (ДТВ).

2. Вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ.

3. Протиправних дій третіх осіб.

На практиці ці ризики дуже часто деталізуються. Наприклад, другий ризик – „вогневі ризики і ризики стихійних явищ” розділяють на ризики „пожежа” і „дія стихійних явищ”, іноді окремо виділяючи ризик „падіння інших предметів”. Ризик „протиправні дії третіх осіб” деталізують на ризики „крадіжка”, „угон”, „пошкодження навмисними діями третіх осіб”.

Укладення договору на усі три ризики називається „повним каско”, на один або два – „частковим каско”.

Машина перед страхуванням обов’язково оглядається спеціалістом страхової компанії (андеррайтером) з метою оцінити її стан, вартість, і визначити страховий тариф. Останній залежить від кількості ризиків (повне чи часткове каско), типу і марки машини, терміну її експлуатації та вартості. Умовою укладення договору страхування, особливо на престижні і дорогі машини, є наявність противикрадальних засобів і сигналізації. В ряді випадків у договори вносяться обмеження відповідальності за викрадення автомашини зі стоянки, котра не охороняється. Дуже часто до договору страхування додаються кольорові фото, зроблені з різних боків машини.

Страхова сума встановлюється на підставі згоди сторін, але не вище її реальної ринкової вартості.

Страховий збиток при страхуванні транспортних засобів визначається:

• при крадіжці - за його вартістю з урахуванням зносу на момент настання страхового випадку;

• при знищенні - за його вартістю з урахуванням зносу за вирахуванням вартості залишків (можливо і знецінених), придатних для подальшого використання;

• при пошкодженні - за вартістю ремонту у наступному порядку: до вартості нових деталей, зменшеної відповідно відсотку зносу, який вказується в договорі страхування, додається вартість ремонтних робіт, далі віднімається вартість залишків, придатних для подальшого використання та переоцінених у відповідності до відсотку зносу і ступеню їх знецінення, що викликані страховим випадком; включаються також витрати на рятування транспортного засобу (у тому числі й додатковий збиток, викликаний рятуванням людей) під час страхового випадку, на приведення в належний вигляд та транспортування до найближчого ремонтного пункту чи постійного місця проживання (але не далі найближчого ремонтного пункту); окремо страховик оплачує вартість робіт по складанню кошторису витрат на ремонт, але оплачує збиток втрати товарного виду автотранспортного засобу.

Страхування засобів авіаційного транспорту здійснюється на підставі Порядку і правил обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2003 р. № 1535. Цим документом передбачено здійснення 5 видів обов’язкового страхування, в тому числі страхування авіаційних суден (літаків і вертольотів). Більш поширена назва цього виду страхування – аерокаско.

Страхувальником виступає власник або експлуатант повітряного судна. Страховими ризиками є повна загибель судна або пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції. Зникнення судна без вісті теж вважається повною загибеллю. Страхова сума за договором не повинна бути меншою, ніж балансова вартість судна. Страхові тарифи встановлюються у відсотках до страхової суми і максимально становлять:

• для суден з максимальною злітною масою до 15 000 кг - не більше 8 відсотків;

• для суден з максимальною злітною масою від 15 001 кг і більше – не більше 6 відсотків;

• для вертольотів – не більше 10 відсотків.

Збиток визначається на підставі технічного акту огляду судна після його пошкодження та документів, які обґрунтовують суми витрат на ремонт, а в разі загибелі – акт списання повітряного судна. Страхове відшкодування виплачується в розмірі вартості ремонту або в розмірі балансової вартості (страхової суми).