Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика.

Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.

Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги. Виплата страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії.

Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.

Оподаткування страховиків.

Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії.

Поняття фінансової надійності страховика та значення останньої. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.

Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній, Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.

Змістовий модуль 1 Характеристика теорії страхування та організації страхового ринку, особливості особового страхування тема 1: сутність, принципи та роль страхування

1. Суть та значення страхування.

2. Виникнення та історичний розвиток страхування.

3. Функції та принципи у страхуванні.

4. Страхові фонди та форми їх організації.

Ключові терміни:

Страхування, функції страхування, принципи страхування, страховий випадок (подія), страховий фонд, страховий ризик, страхувальник, страховик, об’єкти страхування, франшиза.

1. Суть та значення страхування

Протягом усього часу існування людства, суспільство стикається із суперечностями між природою і людиною, окремими суб’єктами виробничих відносин, що зумовлює появу несприятливих подій (ризиків), серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки. Потенційна можливість настання стихійного лиха і нещасних випадків становить сутність ризику. І саме наявність ризиків, що непідвласні волі людини стало головною причиною виникнення страхування. Підтвердженням цьому є твердження українського економіста Костянтина Воблого, який визначав страхування як „вид господарської діяльності на базі солідарності і відплатності, метою котрого є покриття майбутнього збитку або потреби, зумовленої настанням випадкової і одночасно статистично вловимої події” [28].

Слово “страхування” увійшло в українську мову давно. Воно має відповідники в інших мовах: “insurance”– в англійській, “versicherungs” – у німецькій. В основі його слова “securus” і “sine cura”, які означають “безтурботний”.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі “Про страхування”: “Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)”.

Закон України “Про страхування” також визначає об’єкти страхування як майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов’язані:

• з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи;

• з володінням, користуванням і розпорядженням майном;

• з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Суб’єктами страхування є:

Страховики - фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України „Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом України „Про страхування” а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Страхувальники - юридична особа або дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України, та зобов’язуються сплатити страховику страховий платіж (плату за страхування), а якщо передбачена у договорі подія відбулася (настав страховий випадок), мають право вимагати від страховика страхову виплату собі або застрахованому, якщо про страхування цієї особи страховиком був укладений договір страхування, або іншій особі-одержувачу, якій страхувальник, відповідно до норм законодавства чи умов договору страхування, доручає отримати страхову виплату чи зобов’язаний відшкодувати збитки.

Застрахована особа - це фізична особа, про страхування якої за її згодою страхувальником укладений із страховиком договір особистого страхування.

Одержувачем страхової виплати, ним може бути сам страхувальник, застрахована особа, спадкоємець, потерпіла особа, або інша третя особа (вигодонабувач), в залежності від виду страхування та умов договору.